Ухвала суду № 138291138, 17.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/31/26

Провадження № 1-кс/202/4577/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001539 від 21.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024040000001539, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

У рамках вказаного кримінального провадження потерпілим визнано територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514).

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Посилаючись на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також на наявність ризику відчуження підозрюваним належного йому майна, слідчий, керуючись п. 3 ч. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, просив слідчого суддю накласти арешт на майно, а саме:

- будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ;

- будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:04:001:0258 площею 0,037 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:04:001:0028 площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:04:001:0027 площею 0,0745 га за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:01:041:0292 площею 0,0306 га, яка належить ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:01:041:0025 площею 0,045 га, яка належить ОСОБА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221481500:01:041:0015 площею 0,08 га, яка належить ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz» GL 350 CDI, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2015 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 ;

- автомобіль марки «Mercedes-Benz» ML 350, VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , 2014 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Підозрюваний (власник майна) та його захисник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Надали письмові заперечення у яких зазначили, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки майно не є власністю підозрюваного, що виключає накладення арешту на нього з метою конфіскації.

Неявка власника майна та прокурора, у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

СУ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024040000001539, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З доданих до клопотання матеріалів слідчим суддею встановлено, що жодний із зазначених у клопотанні об`єктів не зареєстрований за підозрюваним ОСОБА_4 та не є його власністю.

Так, з інформації з реєстру нерухомого майна та реєстраційних карток на транспорті засоби слідчим суддею встановлено, що нерухоме майно та автомобіль «Mercedes-Benz» ML 350 зареєстровані за ОСОБА_5 , автомобіль «Mercedes-Benz» GL 350 CDI - за ОСОБА_6 . Як зазначає слідчий, ОСОБА_5 є дружиною підозрюваного (шлюб з 23.12.2011), а ОСОБА_6 - її сином і пасинком підозрюваного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Приписами ч. 5 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Звертаючись із клопотанням, слідчий як мету арешту майна зазначив -забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Водночас за приписами ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Наведена норма містить вичерпний перелік осіб, майно яких може бути арештоване з такою метою. Це узгоджується і з приписами ст. 59 КК України, згідно з якою конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12024040000001539 статусу підозрюваних не мають, підозра їм не повідомлялася, а тому належне їм на праві власності майно не може бути арештоване з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо ОСОБА_4 .

Доводи слідчого про фактичне користування цим майном підозрюваним та про наявність родинних зв`язків між власниками і підозрюваним самі по собі не змінюють правового режиму власності на майно та не є передбаченою законом підставою для його арешту в порядку ч. 5 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ст.ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001539 від 21.12.2024 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали слідчий суддя склав 17.07.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1