Рішення № 138291056, 17.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р. м. Київ Справа № 907/360/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одна Система» , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хітпром Системи»,

м. Біла Церква Київської області

про стягнення 243 389,05 грн.

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Одна Система», м. Ужгород (далі по тексту ТОВ «Одна Система») 01.04.2026 звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хітпром Системи», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту ТОВ «Хітпром Системи») про стягнення заборгованості за Договором поставки №3/03-2025 від 03.03.2025 у загальному розмірі 243 389,05 грн., з яких

162 623,98 грн. основний борг,

7151,92 грн. інфляційні втрати, нараховані з червня 2025 року по лютий 2026 року;

5590,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.05.2025 по 29.03.2026;

68 022,27 грн. пеня, нарахованих за період з 14.05.2025 по 29.03.2026.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №3/03-2025 від 03.03.2025 щодо повної та своєчасної сплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2026 матеріали справи №907/360/26 постановлено передати на розгляд Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області 01.05.2026 позовну заяву ТОВ «Одна Система» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Одна Система» подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2026 відкрито провадження у справі №907/360/26 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «Хітпром Системи» подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за поставлений товар за Договором №3/03-2025 від 03.03.2025 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

18.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові в повному обсязі, відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з позивача на користь відповідача кошти на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що загальна суму договору відповідно до додатку №1 становить 3 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ 550 000,00 грн.

Відповідач звертає увагу. що сторони домовились здійснювати розрахунки за цим договором в національній валюті України на підставі рахунку постачальника. При цьому, у разі збільшення курсу валют більш як на 3% сторони переглядають вартість договору. За домовленістю сторін курс євро становить 44,00 грн. на один євро.

Жодної додаткової угоди щодо зміни вартості товару, перерахунку ціни чи внесення змін до умов Договору сторонами не укладалось та не підписувалось, а тому розрахунок вартості товару по курсу більшому, ніж 44,00 грн. є безпідставним. Тому відповідач заперечує щодо суми основного боргу.

Також відповідач звертає увагу, що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне надання транспортних послуг, які включені до вартості товару.

Крім того, відповідач зазначає, що фактичний обсяг здійснених відповідачем оплат є більшим, ніж вказано у позовній заяві.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що вартість товару, зазначеного у додатку №1, визначена сторонами в еквіваленті в євро, тоді як у видаткових накладних вартість фактично поставленого товару відображена у гривні. Фактична вартість поставленого товару була визначена сторонами у видаткових накладних у гривневому еквіваленті з урахуванням погодженої між сторонами валютної прив`язки до курсу євро на момент здійснення кожної окремої поставки. Відповідач прийняв товар за такими видатковими накладними, підписав їх без зауважень щодо ціни, курсу перерахунку чи загальної вартості поставки, а тому фактично погодив як сам прядок визначення вартості товару, так і конкретний розмір грошового зобов`язання за кожною накладною.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач звертає увагу на п.3.2 Додатку №1, за яким після здійснення покупцем 50% передоплати ціна договору перегляду не підлягає, окрім збільшення за бажанням покупця кількості обладнання та/або матеріалів або зміни курсу валют більш ніж на 3%.

Відповідач твердить, що ним було зроблено попередню оплату у розмірі 1 920 000,00 грн. з ПДВ, тобто у розмірі 58,18% від загальної суми договору.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала додаткові пояснення у справі.

Крім того, 01.06.2026 відповідь на відзив надійшов до суду в оригіналі поштою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Одна Система» від 26.05.2026 про зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Одна Система» до ТОВ «Хітпром Системи» про стягнення 243 389,05 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

03.03.2025 між ТОВ «Одна Система» (постачальник) та ТОВ «Хітпром Системи» (покупець) був укладений договір поставки №3/03-25 (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник відповідно до положень Договору зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений у додатку №1 до даного договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар на умовах Договору (п.1.1);

- найменування товару, строк поставки, ціна за одиницю та загальна вартість товару, що постачається за цим договором, визначені сторонами у додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною (п.1.2);

- вартість товару, що поставляється, порядок здійснення оплати, вказується в додатку №1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною, в гривнях з урахуванням ПДВ (п.3.1);

- розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України на підставі рахунку постачальника (п.3.2);

- у разі збільшення курсу валют більш як на 3%, сторони переглядають вартість договору. За домовленістю сторін курс євро становить 44,00 грн. за один євро (п.3.5);

- датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної (п.4.2);

- продукція поставляється на умовах EXW франко завод, (згідно Інкотермс 2010), склад постачальника (п.4.8);

- з моменту поставки товару право власності і ризики випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця (п.4.10);

- за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня (п.6.2);

- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (за наявності). Договір діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до виконання зобов`язань з поставки товару у строки, вказані в даному договорі та додатках до цього договору, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання (п.10.2).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із договором сторони погодили та підписали Додаток №1 Специфікація на поставку обладнання та матеріалів, в якому визначили найменування товару, строк поставки, ціну за одиницю та загальну вартість товару, що постачається. Ціна та загальна вартість товару зазначена в євро.

Відповідно до п.1 специфікації загальна вартість обладнання та матеріалів за домовленістю сторін по курсу 44,00 грн. складає 3 300 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 550 000,00 грн.

Пунктом 3 погоджено порядок розрахунків за виконання робіт, а саме 50% передоплата, 50% по факту після підписання видаткової накладної на обладнання та матеріалів. Після оплати 50% передоплати, як передбачено пунктом 3 цієї Специфікації, ціна Договору перегляду не підлягає, окрім збільшення за бажанням покупця кількості обладнання та/або матеріалів, або зміни курсу валют більш ніж на 3%.

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень товар на загальну суму 3 350 763,97 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними:

№3 від 17.03.2025 на суму 75 070,96 грн. (підписана 10.04.2025);

№4 від 21.03.2025 на суму 905 481,74 грн. (підписана 10.04.2025);

№5 від 21.03.2025 на суму 445 456,18 грн. (підписана 10.04.2025);

№6 від 31.03.2025 на суму 8958,41 грн. (підписана 30.04.2025);

№7 від 11.04.2025 на суму 239 372,32 грн. (підписана 15.04.2025);

№9 від 24.04.2025 на суму 67 150,60 грн. (підписана 30.04.2025);

№11 від 24.04.2025 на суму 140 407,08 грн. (підписана 07.05.2025);

№12 від 01.05.2025 на суму 1 468 866,68 грн. (підписана 13.05.2025).

Відповідач частково оплатив поставлений товар, зокрема на загальну суму 3 229 640,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями

№52 від 04.03.2025 на суму 1 920 000,00 грн. (передоплата);

№73 від 26.03.2025 на суму 95 000,00 грн.;

№103 від 17.04.2025 на суму 800 000,00 грн.;

№168 від 16.05.2025 на суму 200 000,00 грн.;

№312 від 12.08.2025 на суму 173 140,00 грн.;

№723 від 01.04.2026 на суму 41 500,00 грн.

Сума неоплаченого товару становить 121 123,97 грн.

Суд встановив, що асортимент товару, погоджений між сторонами в специфікації та асортимент товару, поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, частково відрізняється, зокрема Решітка алюмінієва ELC-250 (7016) код УКТ ЗЕД.7616910000, якої не передбачено в специфікації; вентс ВКМ 150 вентилятор відцентровий; частотний перетворювач приплив 2,2 кВт та 3 кВт; та інші позиції.

Відповідно до ч.1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно з ч.1 та 5 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Відповідач прийняв поставлений товар в повному обсязі підписавши видаткові накладні (пункти 4.2, 4.10 договору), відтак зобов`язаний оплатити його за погодженою ціною.

Крім того, відповідач не заперечує ані щодо асортименту, ані щодо якості прийнятого ним товару. Більше того, відповідач користується таким товаром уже понад рік, не заявляючи жодних претензій щодо його невідповідності умовам договору. Водночас, ТОВ «Хітпром Системи» відмовляється оплачувати поставлений товар у повному обсязі. Доводи відповідача зводяться до твердження про безпідставне та одностороннє збільшення позивачем ціни товару у видаткових накладних.

Суд відхиляє вказані доводи, з огляду на таке.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У специфікації до договору сторони погодили не лише асортимент товару, а й його ціну, встановивши її в євро.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п.3.5 Договору у разі збільшення курсу валют більш як на 3%, сторони переглядають вартість договору. За домовленістю сторін курс євро становить 44,00 грн. за один євро.

Як встановлено судом вище, поставка товару здійснювалась партіями і на момент оформлення окремих видаткових накладних офіційний курс євро перевищував погоджений сторонами базовий курс 44,00 грн. за 1 євро більш ніж на 3%, зокрема видаткова накладна №12 від 01.05.2025, борг за якою не було погашено в повному обсязі, на відміну від інших, які були оплачені відповідачем. За таких обставин були наявні передбачені пунктом 3.5 Договору підстави для перегляду вартості товару.

Заперечуючи проти визначеної позивачем вартості поставленого товару, відповідач обмежився загальним твердженням про одностороннє збільшення ціни, однак не зазначив, щодо якого саме товару, поставленого за конкретними видатковими накладними, позивач відступив від погодженого сторонами механізму визначення ціни. Відповідач також не навів власного розрахунку вартості товару відповідно до умов Договору та не вказав, у чому саме полягає неправильність застосованого позивачем розрахунку.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Отже, самі лише посилання відповідача на односторонню зміну позивачем ціни без конкретизації відповідних поставок, без спростування здійсненого позивачем розрахунку та без наведення власного розрахунку не підтверджують порушення позивачем умов Договору і не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар у повному обсязі.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про необхідність укладення додаткової угоди для погодження ціни товару.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір поставки №3/03-25 від 03.03.2025 укладено у простій письмовій формі. Ні положення Договору, ні норми чинного законодавства не містять вимоги про те, що погодження вартості товару у зв`язку зі зміною курсу євро повинно оформлюватися виключно окремою додатковою угодою.

Натомість після поставки товару сторони підписали видаткові накладні, які містять відомості про найменування товару, його кількість, ціну за одиницю, загальну вартість та підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень щодо визначеної у них ціни.

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Фактичне прийняття товару та підписання відповідачем зазначених видаткових накладних свідчить про погодження ним вартості поставленого товару, визначеної відповідно до умов Договору, та підтверджує досягнення сторонами згоди щодо ціни кожної конкретної поставки у простій письмовій формі. Прийнявши товар за відповідною ціною, відповідач не заявляв будь-яких застережень щодо її визначення, не відмовився від прийняття товару та уже понад рік користується поставленим товаром.

У даному випадку видаткові накладні є письмовими документами, що підтверджують погодження сторонами остаточної вартості поставленого товару, відтак такий товар підлягає оплаті відповідачем у повному обсязі.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи відповідача, що для визначення строку оплати слід застосовувати положення ч.2 ст. 530 ЦК України є неспроможними.

Відповідно до статті 692 ЦК України, яка розміщена у главі 54 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов`язань» і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов`язань, які виникають у цивільному обороті.

Однак, загальні положення частини 2 статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин купівлі-продажу (поставки), що склалися між сторонами, оскільки строк виконання зобов`язання, що виникає з таких правовідносин, визначений спеціальною нормою права статтею 692 ЦК України, яка має перевагу над загальною нормою (принцип lex specialis derogat legi generali).

Факт отримання товару підтверджений видатковими накладними є самостійною підставою для виникнення обов`язку у покупця здійснити розрахунки за такий товар.

За загальним правилом перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

В даному випадку строк оплати настав на наступний день після підписання сторонами спірних видаткових накладних, якщо такий (наступний) день не припав на вихідний, святковий або інший неробочий день.

Неспроможними є також доводи відповідача про те, що відсутність виставлених рахунків-фактури перешкоджає оплаті товару.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (постанова КГС ВС від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Банківські реквізити постачальника визначені безпосередньо у Договорі, що виключало будь-які перешкоди для здійснення відповідачем оплати. Більше того, як встановлено судом, відповідач уже здійснював часткову оплату поставленого товару саме на зазначений у Договорі банківський рахунок, що свідчить про обізнаність відповідача з платіжними реквізитами позивача та спростовує його доводи про неможливість виконання грошового зобов`язання у зв`язку з відсутністю рахунків-фактур.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів надання транспортних послуг у сумі 1736,04 грн., то суд зазначає, що матеріали справи взагалі не містять доказів включення у вартість товару вартість транспортних послуг як окремої складової. Підписані сторонами видаткові накладні, за якими здійснено розрахунок ціни позову, не включають в себе оплату транспортних послуг, тим більше договором поставка передбачалася на умовах EXW франко завод.

З огляду на викладене, суд здійснивши розрахунок основного боргу, встановив, що вартість поставленого та не оплаченого відповідачем товару становить 121 123, 97 грн., а не 121 123,98 грн., як заявив позивач, у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати товару, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 68 022,27 грн. пені, нарахованої за період 14.05.2025-29.03.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем

Видаткова накладнаСтрок оплатиФактично сплаченоОсновний борг, грн.Період простроченняПеня, грн№3 від 17.03.25 підписана 10.04.2511.04.2575 070,96 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №4 від 21.03.2025 підписана 10.04.2511.04.25905 481,74 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №5 від 21.03.2025 підписана 10.04.202511.04.25445 456,18 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №6 від 31.03.2025 підписана 30.04.202501.05.258958,41 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №7 від 11.04.2025 підписана 15.04.202516.04.25239 372,32 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №9 від 24.04.2025 підписана 30.04.202501.05.2567 150,60 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №11 від 24.04.2025 підписана 07.05.202508.05.25140 407,08 (ПЛ №52 від 04.03.25)0 №12 від 01.05.2025 підписана 13.05.202514.05.25933 102,71 (ПЛ №52 від 04.03.25, №73 від 26.03.25, №103 від 17.04.25)535 763,9715.05.25455,03 200 000,00 (ПЛ №168 від 16.05.25) 335 763,9716.05.25-11.08.2525 094,91 173 140,00 (ПЛ №312 від 12.08.25)162 623,9712.08.25-29.03.2531 504,50 41 500,00 (ПЛ №723 від 01.04.26)121 123,97--Всього: 57054,44встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 57 054,44 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 5590,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.05.2025 по 29.03.2026 та 7151,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2025 року по лютий 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 5546,84 грн., у зв`язку з чим така вимога має бути задоволена частково.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 7151,92 грн., у зв`язку з чим така вимога має бути повністю в заявленому розмірі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Одна Система» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Хітпром Системи» 121 123,97 грн. основного боргу, 57 054,44 грн. пені, 5546,84 грн. процентів річних та 7151,92 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 2662,40 грн. повністю.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення судового збору у сумі 259,07 грн. як надмірно сплачений (0,74 грн.) та у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача 50 000,00 грн. витрат відповідача на професійну правову допомогу, суд вказує, що відповідно до частини 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Доказів понесення відповідачем судових витрат на правову допомогу до матеріалів справи не подано.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одна Система» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хітпром Системи» (09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гоголя, буд. 16, прим. 1, ідентифікаційний код 45724108)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одна Система» (88000, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 51, прим. 212 ідентифікаційний код 45277061)

121 123,97 грн. (сто двадцять одну тисячу сто двадцять три гривні дев`яносто сім копійок) основного боргу,

57 054,44 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят чотири гривні сорок чотири копійки) пені,

5546,84 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сорок шість гривень вісімдесят чотири копійки) процентів річних,

7151,92 грн. (сім тисяч сто п`ятдесят одну гривню дев`яносто дві копійки) інфляційних втрат,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх