Рішення № 138290961, 17.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2026Справа № 910/4737/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКУ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-СХІД"

про стягнення 50000,00 грн

представники учасників процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОКУ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-СХІД" про стягнення 50000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг спеціалізованою технікою №03/2025-3 від 02.03.2025 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 30.04.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.

11.05.2026 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 05.05.2026.

Ухвалою від 18.05.2026 Господарський суд міста Києва прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4737/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого останній заперечує проти позову та просить суд розглядати справу за участю повноважного представника відповідача.

Ухвалою від 10.06.2026 Господарський суд міста Києва постановив здійснювати розгляд справи №910/4737/26 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначив судове засідання у справі на 02.07.2026.

У позовній заяві представником позивача Шевчуком Віктором Сергійовичем було заявлене клопотання про участь у судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 30.06.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКУ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких, останній, серед іншого, просить суд проводити розгляд справи без участі представника відповідача та зазначає про зміну позиції відповідача щодо позову.

02.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 01.07.2026 про розгляд справи без участі представника позивача, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

У судове засідання 02.07.2026 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.07.2026 відклав судове засідання у справі на 16.07.2026, постановив позивачу та відповідачу надати пояснення у справі.

16.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 16.07.2026 представник сторін не з`явились.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг спеціалізованою технікою №03/2025-3 від 02.03.2025 у період з 01.09.2025 по 11.09.2025 надав відповідачу послуги на суму 28464664,64 грн.

Однак відповідач у строки, встановлені п. 4.2 договору оплату наданих послуг не здійснив, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п. 5.1.1 договору нарахував та заявив до стягнення 50000,00 грн штрафу.

Позиція відповідача

Відповідач визнав факт укладення договору № 03/2025-3 від 02.03.2025 року, підписання актів надання послуг за період з 01.09.2025 по 05.09.2025 року (Акти № 231№ 243) та наявність певного прострочення в оплаті. Однак, відповідач зазначив, що затримка була викликана винятково об`єктивними, незалежними від волі відповідача чинниками в межах виконання великого державного контракту.

З огляду на це відповідач вважає заявлений фіксований штраф у розмірі 50 000,00 грн надмірним, таким, що порушує баланс інтересів сторін, та просить суд зменшити його розмір до мінімального еквівалента на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОКУ" (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФМ-СХІД" (далі замовник) укладено договір про надання послуг спеціалізованою технікою №03/2025-3 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується власними чи орендованими будівельними машинами, механізмами чи автотранспортом надати послуги (виконати роботи) на об`єктах замовника, а замовник зобов`язується сплачувати виконавцю плату за надані послуги (виконані роботи) у розмірі та порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору обсяг необхідних послуг (робіт), кількість, тип спеціалізованої техніки, строк надання послуг (виконання робіт), місце, дата та час подачі спеціалізованої техніки, вартість години роботи техніки, мінімальний запланований щоденний час роботи спеціалізованої техніки та інші необхідні умови надання послуг (виконання робіт) попередньо погоджуються сторонами в заявках і визначаються (підтверджуються) сторонами в актах наданих послуг (виконаних робіт). Сторонами може бути погоджений інший графік надання послуг (виконання робіт) із зазначенням добового або середньодобового обсягу надання послуг (виконання робіт), початку й закінчення роботи кожної зміни, включаючи вихідні та святкові дні.

Згідно з п. 4.2 договору оплата вартості фактично наданих виконавцем послуг (виконаних робіт) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти календарних днів з моменту завершення надання послуг (виконання робіт). За згодою сторін може бути погоджено інший порядок розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України.

За порушення строків платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 50 000,00 грн (пункт 5.1.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2025).

Відповідно до п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань до їх повного виконання.

У розділі 9 договору сторони погодили складання, оформлення та обмін первинними документами в електронній формі.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач приймав послуги, що підтверджується зокрема, але не виключно такими актами надання послуг: № 231 від 01.09.2025 на суму 203500,18 грн, № 232 від 01.09.2025 на суму 54000,00 грн, № 233 від 01.09.2025 на суму 1410739,20 грн, № 234 від 02.09.2025 на суму 323750,28 грн № 235 від 02.09.2025 на суму 87000,00 грн, № 236 від 02.09.2025 на суму 2260800,00 грн, № 237 від 03.09.2025 на суму 272875,24 грн, № 238 від 03.09.2025 на суму 71400,00 грн, № 239 від 03.09.2025 на суму 1867420,80 грн, № 240 від 04.09.2025 на суму 568875,49 грн, № 241 від 04.09.2025 на суму 158400,00 грн, № 242 від 04.09.2025 на суму 4019702,40 грн, № 243 від 05.09.2025 на суму 282125,24 та іншими актами.

Факт надання послуг за вказаними вище актами визнається обома сторонами.

Однак, відповідач, всупереч вищенаведеним умовам договору, оплату послуг не здійснив.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 50000,00 грн штрафу за порушення строків платежів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, зокрема актами надання послуг за вересень 2025 підтверджується, що позивач надавав, а відповідач приймав послуги, обумовлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.2 договору сторони погодили, що оплата вартості фактично наданих виконавцем послуг (виконаних робіт) здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти календарних днів з моменту завершення надання послуг (виконання робіт).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних доказів сплати за надані позивачем послуги.

При цьому у справах про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач (п.20 постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 913/618/21).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України (чинний на момент укладення між сторонами додаткової угоди № 1) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України (чинний на момент укладення між сторонами додаткової угоди № 1) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2025 сторони погодили, що за порушення строків платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Матеріалами справи та самим відповідачем підтверджується факт порушення обумовленого договором строку оплати наданих позивачем послуг.

Оскільки відповідач допустив порушення строків платежів, передбачених договором, позивач обґрунтовано та правомірно заявив до стягнення штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу, то суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 08.08.2024 у справі №912/1853/23.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Відповідач в обґрунтування зменшення розміру заявленого штрафу зазначає таке:

- залучення спеціалізованої техніки позивача у вересні 2025 року здійснювалося Відповідачем винятково для виконання критично важливих робіт у межах масштабного інфраструктурного проекту, який фінансується за рахунок державних коштів;

- специфіка роботи за державними контрактами в умовах воєнного стану безпосередньо впливає на платіжну дисципліну субпідрядників;

- відповідач не мав наміру ухилятися від оплати чи завдавати шкоди позивачу, а короткострокова затримка у виконанні грошового зобов`язання виникла через касовий розрив, зумовлений: системними затримками погодження довідок про вартість виконаних робіт з боку державного замовника та черговістю проведення платежів казначейством в умовах воєнного стану;

- позивачем не надано доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених ним обставин, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Відповідач посилається на виконання ним "критично важливих робіт у межах масштабного інфраструктурного проекту, який фінансується за рахунок державних коштів" та затримкою розрахунків, однак жодних доказів на підтвердження вказаних фактів не надає.

Крім того, відповідач зазначає про короткострокові затримки в оплаті, однак, строк оплати у відповідача настав ще в вересні 2025, доказів виконання відповідачем зобов`язань з оплати станом на момент вирішення спору не надано.

У постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Відповідачем не доведено існування жодних виняткових обставин.

Суд враховує, що зважаючи на суму наданих та не оплачених послуг, зокрема за актами з 01.09.2025 по 05.09.2025, розмір штрафу у даному випадку не є значним, порівняно з сумами наданих послуг.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача по зменшення штрафу.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКУ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-СХІД" про стягнення 50000,00 грн штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФМ-СХІД" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.72, офіс 337, ідентифікаційний код 42544285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКУ" (35809, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Вельбівно, вул. Польова, буд.4, ідентифікаційний код 43100849) 50000,00 грн штрафу та 3328,00 грн судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.07.2026.

Суддя С.О. Турчин