Рішення № 138290919, 03.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2026Справа № 910/2211/25

За позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф"простягнення 2329972,73 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Луцька Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаЛейтар А.Г.від відповідачаБезносик А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міської рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" про стягнення 2329972,73 грн неправомірно збережених грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано фактичним безоплатним використанням відповідачем земельної ділянки територіальної громади.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №910/2211/25 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 справу №910/2211/25 прийнято до провадження; призначено підготовче засідання у справі №910/2211/25 на 08.04.2026; зобов`язано учасників справи у строк до 01.04.2026 надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Верховного Суду від 10.02.2026.

18.03.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2026.

Також 18.03.2026 від відповідача надійшла заява про поворот виконання рішення.

02.04.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2026.

08.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 08.04.2026 судом долучено до матеріалів справи надані позивачем документи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2026.

У судовому засіданні 14.05.2026 з розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.05.2026 проти заявлених позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 14.05.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, вступну та резолютивну частину якого буде проголошено 03.06.2026 після оголошеної перерви.

В судовому засіданні 03.06.2026 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 30.11.2021 №НВ-0008233272021 земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:045:0007, місце розташування м. Київ, пров. Новопечерський, 5, зареєстровано 12.08.2021 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки визначена у розмірі 84407431,98 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" набуто у власність за договорами купівлі-продажу від 23.11.2021 нежитлові будівлі, розташовані по пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі міста Києва.

16.12.2021 рішенням Київської міської ради №4159/4200 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу для реконструкції будівель і споруд під багатофункціональний житловий комплекс, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу у пров. Новопечерському, 5 у Печерському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови); у зв`язку із набуттям відповідачем права власності на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 23.11.2021 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідачу передано в користування на умовах оренди на 15 років земельну ділянку площею 1,4054 га, кадастровий номер 8000000000:79:045:0007, у місті Києві на Новопечерському провулку, 5 для реконструкції будівель і споруд під багатофункціональний житловий комплекс, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу.

Договір оренди земельної ділянки на виконання вказаного рішення сторони уклали 07.07.2022.

Позивач вважає, що з моменту набуття у власність нерухомого майна (23.11.2021) і до моменту укладення договору оренди (07.07.2022) відповідач фактично використовував земельну ділянку комунальної власності без відповідної правової підстави та був зобов`язаний вносити плату за таке користування.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечив та зазначив, що вчиняв дії щодо оформлення оренди земельної ділянки у період з 11.04.2019 (будучи орендарем нерухомого майна, яке в подальшому набуло у власність) по 07.07.2022, однак саме з вини органу місцевого самоврядування договір оренди земельної ділянки не було укладено. Відповідач вважає, що не повинен відповідати за бездіяльність Київської міської ради.

Крім того, відповідач зауважив про неправильне нарахування позивачем плати за ставкою 5% від нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, зазначив, що вся територія міста Києва у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 включена до території активних бойових дій, а тому за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не нараховується та не сплачується орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності та навів власний контррозрахунок належної до сплати суми орендної плати.

Предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі неотриманої орендної плати за використання земельної ділянки на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України за період з моменту набуття відповідачем права власності на розташовані на цій земельній ділянці будівлі до оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст.93 і ст.125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" ч.1 ст.96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі передбачено й ст.206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас, згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 наголосила на принципі єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Тобто, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

В такий спосіб положення глави 15, ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 02.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:045:0007 розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача. У період з 23.11.2021 (момент набуття у власність нерухомого майна) до 07.07.2022 (момент укладення договору оренди) відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки комунальної форми власності, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, зобов`язаний вносити плату за фактичне користування земельною ділянкою.

Під час воєнного стану законодавець встановив пільги для певного кола землекористувачів.

Так, відповідно підпунктів 69.14 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, чинній з 06.05.2023, тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 до 30.04.2022 вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) з 01.03.2022 до 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

За усталеною практикою Верховного Суду пільговий період застосовується виключно до тих суб`єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений договір оренди земельної ділянки.

Разом з цим, обставини справи свідчать про те, що в укладенні договору оренди земельної ділянки відповідач не зволікав.

Так, 22.02.2022 відповідач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з клопотанням підготувати проєкт договору оренди земельної ділянки та здійснити розрахунок розміру орендної плати (клопотання отримане Департаментом 23.02.2022); 21.04.2022 Департамент повідомив відповідача про те, що з 01.03.2022 встановлено простій у роботі до закінчення дій обставин, що становлять загрозу життю і здоров`ю працівникам Департаменту; проєкт договору підготовлено Департаментом 13.05.2022, і лише 07.07.2022 укладено договір оренди.

З огляду на викладене суд вважає, що за обставин цієї справи стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати у період активних бойових дій на території міста Києва за наявності рішення міської ради про передачу відповідачу в користування на умовах оренди земельної ділянки та не укладення договору оренди землі в цей період не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як ст.3 Цивільного кодексу України загалом, так і п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість та добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності покладено, зокрема, в основу доктрини venire contra factum proprium, яка спрямована на унеможливлення суперечливої поведінки. Таким чином, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору чи відповідного правовідношення.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Таким чином, при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства і договори, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.

При цьому відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З урахуванням перелічених вище норм законодавства, а також фактичних обставин цієї справи суд дійшов висновку про застосування до правовідносин сторін законодавчих положень, якими встановлювалися пільги для землекористувачів на час воєнного стану, внаслідок чого підстави для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за період з 01.03.2022 по 06.07.2022 відсутні.

Відповідно до доданих до позовної заяви копій витягів з Державного земельного кадастру від 30.11.2021 №НВ-0008233272021 та від 17.02.2022 №1359/86-22 земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:045:0007, зареєстровану 12.08.2021 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури нормативно-грошову оцінку земельної ділянки визначено у сумі 84407431,98 грн та в сумі 92848175,18 грн відповідно.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з додатком 11 до рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 24/24 "Про бюджет на 2021 рік" визначено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативно грошової оцінки) Код: 02.10 :

- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (житлове використання) 0,1 %;

- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (на період будівництва) 3%;

- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (нежитлове використання) 5 %.

Аналогічний розмір міститься у додатку 11 до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 "Про бюджет на 2022 рік".

Згідно інформаційної довідки від 24.02.2025 №414849699 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що з 23.11.2021 перебуває у приватній власності відповідача, а саме: нежитловий будинок (літ. Б`) загальною площею 194,9 м2 (на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 23.11.2021 №2197 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1646118880000); будівля контрольно-пропускного пункту (літ. К) загальною площею 56,8 м2 (на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.11.2021 №2198 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25077180000); будівля головного корпусу (літ. Б) загальною площею 6287,3 м2 (на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.11.2021 №2199 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 24975180000).

Як стверджує відповідач у наданих суду поясненнях щодо необхідності застосування 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок при розрахунку орендної плати, з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 8000000000:79:045:0007 на об`єкт будівництва Реконструкція будівель і споруд під багатофункціональний житловий комплекс на пров.Новопечерському 5 у Печерському районі м.Києва, без яких неможливо приступити до фактичних робіт з реконструкції будівель, відповідачу необхідно здійснити розробку та погодження в установленому порядку визначеної законом документації, і вказаний період включається в процес реконструкції.

Позивачем наведених тверджень відповідача у встановленому законом порядку не спростовано.

Отже, при здійснення розрахунку безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне користування спірною земельною ділянкою у період з 23.11.2021 по 01.03.2022, суд застосовує 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме:

за період з 23.11.2021 по 31.12.2021 84407431,98 грн*3%/365*39 днів = 270566,29 грн;

за період з 01.01.2022 по 01.03.2022 92848175,18 грн*3%/365*59 днів = 450250,05 грн, а всього 720816,34 грн.

Згідно листа Головного управління ДПС у місті Києві від 21.01.2025 №1721/5/26-15-04-15-03 відповідач подавав податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) стосовно спірної земельної ділянки та орендної плати за землю за 2021-2022 роки: грудень 2021 року - 56271,62 грн; січень - червень 2022 року - 443139,02 грн, а всього 499410,64 грн.

Отже, сума яка підлягає стягненню в межах даної справи складає 720816,34 грн - 499410,64 грн = 221405,70 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

За результатами нового розгляду справи витрати по сплаті судового збору, включаючи витрати на апеляційне та касаційне оскарження, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, судом розглянуто заяву відповідача від 18.03.2026 про поворот виконання рішення, з приводу чого суд зазначає про наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/2211/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, позов задоволено повністю. На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 10.11.2025 видано наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2329972,73 грн безпідставно збережених грошових коштів та 27959,67 грн витрат зі сплати судового збору.

Вказаний наказ було пред`явлено стягувачем до виконання приватному виконавцю Ляпіну Д.В.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 13.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №79571806 з боржника стягнуто повну суму за виконавчим провадженням, в тому числі витрати виконавчого провадження та винагороду приватного виконавця.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 10.02.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №910/2211/25 скасовано, а справу № 910/2211/25 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч.9 ст.333 Господарського процесуального кодексу України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 6 ст.333 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відповідач сплатив позивачу 2329972,73 грн безпідставно збережених грошових коштів та 27959,67 грн витрат зі сплати судового збору, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 13.11.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №79571806.

Разом з тим слід врахувати, що за результатами нового розгляду справи рішенням суду з відповідача стягнуто меншу суму, ніж він сплатив на виконання скасованого рішення.

Таким чином сума, яка підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" у порядку повороту виконання рішення, складає 2108567,03 грн безпідставно збережених грошових коштів та 25302,80 грн судового збору.

Враховуючи викладене суд вважає, що заява відповідача про поворот виконання цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" (01042, місто Київ, Новопечерський провулок 5, літера А, ідентифікаційний код 42433287) на користь Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) 221405 (двісті двадцять одна тисяча чотириста п`ять) грн 70 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 2656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/2211/25 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, які скасовані постановою Верховного Суду від 10.02.2026, стягнути з Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" (01042, місто Київ, Новопечерський провулок 5, літера А, ідентифікаційний код 42433287) грошові кошти у розмірі 2108567 (два мільйони сто вісім тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн 03 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 25302 (двадцять п`ять тисяч триста дві) грн 80 коп. судового збору.

5. Стягнути з Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" (01042, місто Київ, Новопечерський провулок 5, літера А, ідентифікаційний код 42433287) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37954 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 20 коп. та касаційної скарги у розмірі 50605 (п`ятдесят тисяч шістсот п`ять) грн 61 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.07.2026

Суддя Ю.М.Смирнова