Рішення № 138290642, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/10233/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Акціонерного товариства Укрпошта

про стягнення 512894,83 грн.

без виклику (повідомлення) представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Укрпошта про стягнення заборгованості в сумі 275366,61 грн. за спожиту від ПАТ Київенерго теплову енергію до 01.05.2018, інфляційних втрат у сумі 183118,80 грн. та 54409,42 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що позивачем не надано доказів, що підтверджують обсяг спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, а також її вартість. Також, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач просив урахувати, що відповідачем у спірний період здійснювались часткові платежі.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 здійснює постачання теплової енергії.

11.10.2018 між КП Київтеплоенерго (новий кредитор) та ПАТ Київенерго (кредитор, перейменовано у АТ К.ЕНЕРГО) укладено договір від № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким AT К.ЕНЕРГО передало, а КП Київтеплоенерго набуло право вимоги до юридичних осіб щодо виконання грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої ними до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно з пунктом 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим договором.

Відповідно до додатку № 1 (витягу) позивач отримав право вимоги до відповідача за договором (особовим рахунком) № 530287-01 у розмірі 275366,61 грн.

Із наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості слідує, що борг за відповідачем у сумі 275366,61 грн. утворився за період листопад 2015 року - березень 2018 року.

Так, 22.12.2015 між ПАТ «Київенерго» та AT «Укрпошта» укладено Договір №530287-01 на постачання теплової енергії (далі - Договір).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Постачальник зобов`язався постачати теплову енергію Відповідачу на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору.

Згідно п. 2.3.1.-2.3.2. Договору Відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Пункт 5.1. Договору передбачає, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.4. Договору, при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток розрахунковим способом.

У пункті 8.1. Договору вказано, що договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 31.12.2015 року.

Відповідно до Додатків №8-9 до Договору Постачальник здійснює постачання теплової енергії за адресою: Військовий проїзд, буд. 10 у м. Києві, площею 526,9 кв.м.

Як зазначено в п.5 Додатку №4 до Договору Абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Печерськ» за адресою; вул. Курганівська, буд. №4: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння взаєморозрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ «Київенерго» позивачем надано корінці нарядів на включення та відключення об`єкту тепло споживання за спірний період, складені ПАТ «Київенерго»; теплоспоживання будівлі за адресою: Військовий проїзд, буд. 10, що приєднана до системи теплопостачання будинку за адресою: шосе Залізничне, 6.49; облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система «УНІВАН - ТЕРМАЛ -Київ Debet, яка передана ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго»; довідку про нарахування за теплову енергію за договором/особовим рахунком №530287-01 за період з листопада 2015 року по березень 2018 року.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату спожитої теплової енергії за період із листопада 2015 року по березень 2018 року, не здійснював, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за особовим рахунком № 530287-01 у розмірі 275366,61 грн.

Суд зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за житлово-комунальні послуги, а також не є відкладальною обставиною.

У той же час, на підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ «Київенерго» позивачем надано до матеріалів справи корінці нарядів на включення та відключення об`єкту тепло споживання за спірний період, складені ПАТ «Київенерго»; теплоспоживання будівлі за адресою: Військовий проїзд, буд. 10, що приєднана до системи теплопостачання будинку за адресою: шосе Залізничне, 6.49; облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система «УНІВАН - ТЕРМАЛ -Київ Debet, яка передана ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго».

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 року у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 року у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 року у справі № 910/17662/19).

При цьому, в корінцях нарядів зазначено обслуговуючу організацію, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою - КП «Печерськжитло», гуртожиток ЖЕО-605, шосе Залізничне, 49.

До того ж, відповідачем у спірному позовному періоді здійснено часткові оплати, зокрема в періоді лютий-травень 2016 року.

Згідно з пунктом 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, споживач має право вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.

Судом ураховані посилання відповідача на лист від 21.10.2016 № 66-3-51 до позивача про те, що приміщення пошти за адресою: Військовий проїзд, 10, в опалювальний період 2016-2017 роки буде працювати без опалення.

Проте, доказів фактичного проведення відокремлення (відключення) нежилого приміщення за адресою: за адресою: Військовий проїзд, буд. 10 у м. Києві, площею 526,9 кв.м., від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води як в опалювальний період 2016-2017, так і в період 2015-2016, 2017-2018 роки, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню нараховані за період із 01.10.2018 до 31.05.2025 інфляційні втрати в сумі 183118,80 грн. та 54409,42 грн. трьох процентів річних.

Одночасно, відповідач наголошував, що не отримував повідомлення про укладання договору про відступлення права вимоги (цесії) за договором №530287-01 від 22.12.2015, доказів вручення відповідачу листа позивача від 08.04.2019 № 1/5-530287-01 до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина 2 статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1 статті 517 ЦК України).

Так, обставина непередачі новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані із невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передачі новому кредитору таких документів не може свідчити про відсутність передачі права вимоги взагалі. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 905/306/17.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина 2 статті 518 ЦК України).

Неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не має наслідком недійсність правочину про заміну кредитора, однак тягне за собою ризик настання для нового кредитора несприятливих наслідків, зокрема визначених ч. 2 ст. 516 ЦК України та ч. 2 ст. 518 ЦК України.

Як установлено судом вище, факт наявності заборгованості відповідача за договором №530287-01 від 22.12.2015 підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доказами, що є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування відповідних обставин.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Одночасно, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Даний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Отже, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року станом на день звернення з позовом до суду сплив. Також, строк позовної давності сплив й щодо вимог про стягнення нарахованих на відповідну суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних.

У зв`язку з цим, за арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 110014,58 грн. основного боргу (за період із березня 2017 року по березень 2018 року), та нараховані на цю суму боргу за період із 01.10.2018 до 31.05.2025 (у межах визначеного позивачем періоду) 106 260,25 грн. інфляційних втрат та 21 999,90 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; ідентифікаційний код 21560045) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 110014 (сто десять тисяч чотирнадцять) грн. 58 коп. основного боргу, 106 260 (сто шість тисяч двісті шістдесят) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 21 999 (двадцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 90 коп. трьох процентів річних, а також 3574 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова