Рішення № 138290601, 13.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026Справа № 910/4989/26

Суддя Погрібна С.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" (адреса: 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8, код. ЄДРПОУ: 43391055)

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ: 30019775)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»" (далі позивач / ТОВ "Науково виробниче об`єднання «СОЮЗЕНЕРГОМАШ»") до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі відповідач / АТ «Укргазвидобування») про стягнення отриманої суми гарантійного платежу у розмірі 241 787,07 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 110,38 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав зобов`язання за Договором поставки (за рознарядкою) № ІПГВ 25-857 від 24.10.2025 у повному обсязі, поставивши відповідачу Товар, однак, відповідач після виконання Договору не повернув забезпечення його виконання та звернувся до банку-гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії у розмірі 241 787,07 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути зазначені кошти як безпідставно набуті.

Також внаслідок неповернення зазначених коштів, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 4 110,38 грн.

27.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/42303/26), в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зазначив, що 24.10.2025 між сторонами було укладено Договір поставки (за рознарядкою) № ШГВ 25-857 від 24.10.2025 в рамках якого Сторонами погоджено строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з дати укладання Договору.

При цьому, Постачальник відвантажив товар на суму 4 835 741,40 грн з ПДВ за видатковою накладною № 14 лише 14.01.2026, тобто з порушенням строку поставки за Договором.

Пунктом 10.2 (підпункт 2) Договору передбачено, що виконання Постачальником зобов`язань за Договором забезпечується банківською гарантією яка повинна відповідати вимогам вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань, яка є Додатком до Договору, та її сума складає 5% від ціни Договору.

Умовами пункту 10.3 та п.п. 10.3.1 Договору передбачено, що у випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів чи банківської гарантії для виконання зобов`язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом п`яти банківських днів після належного виконання Постачальником зобов`язань за Договором.

Отже, підставою для утримання банківської гарантії є неналежне виконання позивачем зобов`язань за Договором, оскільки банківською гарантією забезпечується саме виконання зобов`язання за Договором, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а не лише виконання договору в цілому.

При цьому, посилання позивача на п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставним, оскільки, відповідно до зазначених приписів законодавства замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, а не сплачену суму грошей за гарантією.

Отже, порушення Постачальником строку поставки Товару є неналежним виконанням зобов`язань визначених Договором, тобто є гарантійним випадком, а тому вимога АТ «Укргазвидобування» сплатити 241 787,07 грн за Банківською гарантією № 51433 від 23.10.2025 є правомірною.

Щодо посилань позивача на настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), відповідач зазначив, що укладення Договору під час дії воєнного стану, факт виконання Постачальником зобов`язань з поставки Товару по Договору, оцінюється як такий, що свідчить про відсутність виключного випадку в даному разі.

Згідно з наданими позивачем Сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 1200-25-2677 та № 1200-26-0287 Дніпропетровська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили тривалі повітряні тривоги, аварійний вихід з ладу обладнання через стабілізаційні та аварійні відключення електропостачання; дата настання: 10.11.2025, дата закінчення: 23.01.2026.

Однак, військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, та спричинило тривалі повітряні тривоги мали місце і в період до та під час укладення Договору поставки № ШГВ 25-857 від 24.10.2025, тобто надзвичайність, непередбачуваність і невідворотність цих обставин виключається у такому разі.

Отже, відповідно до п. 8.1 Договору такі обставини не звільняють сторони від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Позивач, в порушення вимог п. 8.2 Договору, в листах № 191 від 18.11.2025 та № 192 від 20.11.2025 не повідомив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в 7 денний строк з моменту їх виникнення, а тому останній втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Постачальником не доведено наявність обставин непереборної сили саме для спірного випадку неналежного виконання господарського зобов`язання.

Також зазначив, що у відповідача відсутнє прострочене грошове зобов`язання перед позивачем, а отже відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат.

01.06.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 07-11/44019/26), в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що відповідач фактично ототожнює будь-яке порушення умов договору з безумовним правом на отримання коштів за банківською гарантією.

Водночас, такий підхід суперечить як умовам Договору, так і правовій природі забезпечення виконання зобов`язань.

Забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» є способом гарантування виконання учасником своїх зобов`язань перед замовником.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується фактом поставки товару та його прийняттям відповідачем без зауважень щодо якості, комплектності чи інших істотних умов.

Сам факт прострочення строку поставки не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача права на безумовне утримання суми банківської гарантії незалежно від причин такого прострочення.

Підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем Договору, а не певне порушення строків його виконання.

Твердження про те, що позивачем у листах № 191 від 18.11.2025 та № 192 від 20.11.2025 не було повідомлено дату виникнення форс-мажорних обставин, не відповідає фактичним обставинам справи та змісту зазначених листів.

05.06.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 07-11/45561/26), доводи яких зводяться до доводів, викладені у відзиві на позовну заяву.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку її перебування на лікарняному.

Окрім того, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

23.10.2025 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» видана ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» Банківська гарантія № 51443 від 23.10.2025, відповідно до умов якої банк проінформований про те, що ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» (далі Принципал) є учасником публічної процедури закупівлі С_25Т-857 42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Засувки в асортименті) (далі - Процедура закупівель), проведеної АТ «Укргазвидобування» (далі Бенефіціар), згідно з оголошенням про проведення закупівлі № UA-2025-09-15-003127-a, розміщеного на веб-порталі відповідного уповноваженого органу, та тендерною документацією в останній редакції, затвердженою рішенням Уповноваженої особи Східного закупівельно-логістичного центру апарату управління АТ «Укргазвидобування» від 18.09.2025, протокол № 934 (далі Тендерна документація).

Принципал був визнаний Бенефіціаром переможцем Процедури закупівлі згідно з Рішенням Уповноваженої особи Східного закупівельно-логістичного центру апарату управління АТ «Укргазвидобування» та згідно з умовами Процедури закупівлі укладає з Бенефіціаром договір про закупівлю, ціна якого становить 4 835 741,40 грн.

Згідно з умовами Тендерної документації Принципал не пізніше дати укладання Договору зобов`язаний надати банківську гарантію у розмірі 5 % вартості Договору в забезпечення виконання Принципалом Договору.

З огляду на викладене вище, Банк-гарант цим надає Бенефіціару гарантію та приймає на себе безвідкличне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 980 (UAH) 241 787,07 грн (далі - Сума гарантії) протягом п`яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за Гарантією (далі - Вимога), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов. Ця гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору.

Одержання Банком-гарантом Вимоги, що становить належне представлення, буде вважатися достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку та платіж за Вимогою буде здійснено без затримок або заперечень з боку Банку, незалежно від будь-яких заперечень Принципала та без необхідності Бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та/або документи (окрім визначених умовами цієї гарантії) на підтримку своєї вимоги.

24.10.2025 між ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» (далі Постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі Покупець) укладено Договір поставки (за рознарядкою) № ШГВ 25-857 (далі Договір № ШНВ 25-857 від 24.10.2025).

Відповідно до п. 1.1. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Засувки в асортименті (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

Відповідно до п. 1.2. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (ПДВ вказується, якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні).

Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до цього Договору та становить до 4 835 741,40 грн, в тому числі ПДВ 805 956,90 грн.

У вартість Товару включаються:

- митні витрати, понесені Постачальником при митному оформленні Товару у пункті відправки (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні);

- витрати на пакування та навантаження;

- транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікації / -ях до даного Договору;

- витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається);

- витрати пов`язані з отриманням сертифікату походження Товару (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні).

Відповідно до п. 5.1. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку № 3 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною, або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару/видаткової накладної, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дачу їх передачі для прийняття. На умовах поставки груп «D» та «С» ІНКОТЕРМС 2010, або на умовах поставки груп «D» та «С» ІНКОТЕРМС 2020, право власності на Товар ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем). Ризик випадкового знищення/пошкодження Товару на інших умовах поставки ІНКОТЕРМС 2010 або ІНКОТЕРМС 2020 переходить від Постачальника до Покупця відповідно до застосовуваних правил ІНКОТЕРМС, якшо інше не передбачено Договором та/або Специфікацією до Договору .

Відповідно до п. 5.9. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання- передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та відшкодувати документально-підтверджені витрати та збитки Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка Товару з недоліками вважається поставкою неякісного Товару.

Відповідно до пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 (Специфікація № 1) Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві Засувку шиберну DN 65 Pp 35 МПа ЗМ 65Х35Ф з КМЧ у кількості 43 шт. та Засувку шиберну DN 50 Pp 70 МПа ЗМ 50Х70Ф з КМЧ у кількості 24 шт.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 строк поставки Товару: Протягом 30 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю.

Відповідно до видаткової накладної № 14 від 14.01.2026 ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» поставило АТ «Укргазвидобування» Засувку шиберну DN 65 Pp 35 МПа ЗМ 65Х35Ф з КМЧ у кількості 43 шт. та Засувку шиберну DN 50 Pp 70 МПа ЗМ 50Х70Ф з КМЧ у кількості 24 шт, загальною вартістю 4 835 741,40 грн.

16.03.2026 АТ «Комерційний банк «Глобус» направило ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» лист - повідомлення про надходження від АТ «Укргазвидобування» повідомлення від 16.03.2026 про сплату грошової суми за банківської гарантією № 51443 від 23.10.2025 у розмірі 241 787,07 грн.

20.03.2026 Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» направило ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» лист, в якому зазначило, що банк 20.03.2026 здійснив сплату грошових коштів у розмірі 241 787,07 грн на виконання зобов`язань за Банківською гарантією № 51443 від 23.10.2025, що надана на користь АТ «Укргазвидобування» згідно Договору про надання гарантії № 51443/ЮГ-25 від 23.10.2025.

Зазначене також підтверджується меморіальним ордером № 25764 від 20.03.2026.

24.03.2026 ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» направило АТ «Укргазвидобування» претензію № 39 від 24.03.2026, в якій вимагало повернути безпідставно отримані грошові кошти за банківською гарантією у розмірі 241 787,07 грн протягом 10 робочих днів з дня отримання зазначеної претензії, оскільки, незважаючи на порушення строків поставки Товару внаслідок форс мажорних обставини, Постачальник поставив Покупцю Товар у повному обсязі.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).

Отже, в силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. Перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Пунктом 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед Бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення Бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Відповідно до п. 2 глави 4 розділу II Положення, одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром.

Відповідно до ст. 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю.

Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а в разі здійснення закупівлі замовниками не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких замовників.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов`язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.

У разі ненастання гарантійного випадку через належне виконання принципалом основного зобов`язання (відсутності порушення) сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв`язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за статтею 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше).

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, в якій об`єднана палата виснувала, що кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Звертаючись із позовом, позивач посилається на відсутність підстав для отримання відповідачем суми гарантії, оскільки ним повністю виконані умови Договору поставки (за рознарядкою) № ШГВ 25-857 від 24.10.2025, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 14.01.2026.

У свою чергу, відповідач послався на те, що підставою для виплати банківської гарантії є неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором, зокрема, порушення строків поставки Товару.

Для вирішення цього спору слід передусім визначитись із тим, яке зобов`язання та щодо якого порушення забезпечувалися банківською гарантією (чи тільки невиконання зобов`язання в розумінні статті 610 ЦК України, чи також виконання з порушенням умов, визначених змістом договору (неналежне виконання)).

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 строк поставки Товару: протягом 30 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю.

Відповідно до п. 10.2. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 підписанням цього Договору Сторони підтверджують, що станом на дату укладання цього Договору Постачальник надав забезпечення виконання Договору, яке відповідає наступним вимогам: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору. або (2) надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у ФОРМІ банківської гарантії як забезпечення виконання зобов`язань за договором закупівлі, яка є Додатком №5 до Договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору.

Відповідно до п. 10.3. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 у випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов`язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі грошових коштів або шляхом направлення відповідної інформації) банку (для забезпечення виконання зобов`язань по Договору у формі банківської гарантії виконання зобов`язань ) у наступних випадках, зокрема, після належного виконання Постачальником зобов`язань за Договору.

Отже, умовами Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 передбачено, а сторонами погоджено, що у разі неналежного виконання, повернення банківської гарантії не передбачається.

Судом встановлено та визнається сторонами, що позивачем умови Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 виконано у повному обсязі, однак, з порушенням строку поставки, тобто у даних правовідносинах має місце саме неналежне виконання.

Виходячи з вищезазначеного, суд виснує, що у позивача відсутнє право на повернення суми забезпечення виконання Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025, оскільки позивачем було допущено порушено строків поставки Товару, що свідчить про неналежне виконання умов Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на судову практику Верховного Суду, оскільки зазначені позивачем постанови Верховного Суду не є релевантними під час розгляду зазначеної справи, а правовідносини, які виникли між сторонами, у наведеній позивачем судовій практиці, не є подібними.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неможливості виконання умов Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025, в частині дотримання строків, через об`єктивну неможливість та існування форс мажорних обставин, які засвідчені сертифікатами Дніпропетровської торгово промислової палати № 1200-25-2677 від 16.12.2025 та № 1200-26-0287 від 05.02.2026, з огляду на наступне.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Суд наголошує, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (висновки сформульовані у пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.1. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання Стороною зобов`язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов`язань контрагентами Сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у Сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.

Відповідно до п. 8.3. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом державної влади України та/або уповноваженим на це органом країни розташування Сторони, яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала Сторона.

З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання Стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), конкретних зобов`язань по Договору внаслідок дії таких обставини, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причинно-наслідковий зв`язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою Стороною своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пп. 8.3.4. п. 8.3. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), зобов`язана не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з моменту їх виникнення надати іншій Стороні докази виникнення обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин), оформлені та видані згідно з вимогами п. 8.3 (п. 8.3.1-8.3.3.)

Відповідно до п. 8.4. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 ненадання документів, або невідповідності вимог до таких документів та/або інформації, яка повинна міститися у таких документах, відповідно до п. 8.3 Договору, позбавляє відповідну Сторону права посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на підставу невиконання, неналежного виконання та/або порушення строку виконання договірних зобов`язань та звільнення від відповідальності, а також має наслідком втрату такою Стороною права, передбаченого п. 8.5. цього Договору.

Відповідно до п. 8.6. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 оскільки Сторони уклали даний Договір під час дії в Україні воєнного стану, введеного з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, Сторони усвідомлюють, що дана обставина не є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) на дату укладання Договору і жодна зі Сторін не може посилатися на ці обставини як такі, що перешкоджають повному або частковому виконанню зобов`язань за Договором.

Якщо після укладання Договору виникнуть нові обставини, які будуть надзвичайними та невідворотними, та які об`єктивно унеможливлять виконання Стороною зобов`язань за Договором у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Сторони керуються п.п. 8.1. - 8.5 цього Договору.

Отже, суд враховує, що сторони, укладаючи Договір, погодили порядок застосування наслідків форс-мажорних обставин в умовах воєнного стану та відповідно всіх ризиків, що можуть нести бойові дії.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

При цьому, саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця/постачальника/підрядника), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання.

Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд звертає увагу на те, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Суд враховує, що 18.11.2025 та 21.11.2025 ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» направило АТ «Укргазвидобування» листи повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) № 191 від 18.11.2025 та № 192 від 20.11.2025, в яких, на виконання п. 8.2 Договору, повідомило про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) з 17.11.2025 та неможливості виконання зобов`язань згідно укладеного Договору в терміни, вказані у Специфікації до Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 у строк протягом 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю, у зв`язку з аварією: виходом з ладу обладнання в результаті аварійного сплеску напруги в живлячий мережі до 430 - 460в, що призвело до його руйнування.

Зазначило, що в результаті огляду встановлено розрив змішуючого валу рукава 205x2200, локація - четверта серпоподібна штампована лопатка зі сторони приводу валу.

Зазначена подія має безпосередній вплив на виробництво замовленої АТ «УКРТРАНСНАФТА» продукції, так як ремонт вищезазначеного обладнання займає до 90 робочих днів.

Також повідомили, що виробничі підрозділи підприємства знаходяться у Дніпропетровській області в безпосередній близькості до стратегічно важливого енергетичного об`єкта, а саме ДТЕК Придніпровська ТЕС, на який постійно здійснюються масовані ракетні обстріли та атаки безпілотників. Через високу ймовірність можливість влучання по території виробничих цехів, під час оголошення повітряної тривоги робота на підприємстві повністю зупиняється, всі працівники вимушені перебувати в укритті.

Отже, внаслідок тривалих повітряних тривог постійно відбувались перебої в електропостачанні і, як наслідок, періодично ставались аварійні виходи з ладу обладнання.

Постійні ракетні обстріли, атаки безпілотників, аварійні відключеннями електроенергії, все це стало значною перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання комплектуючих та обладнання контрагентами, продовження дії правового режиму воєнного стану, знищення перевірених логістичних схем, пошкодження виробничих приміщень і майна підприємства внаслідок ворожих обстрілів, вихід з ладу обладнання, все це суттєво вплинуло на господарську діяльність підприємства та можливість своєчасного виконання договірних зобов`язань.

16.12.2025 Дніпропетровська торгово промислова палата Сертифікатом № 1200-25-2677 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» щодо виконання зобов`язання за Договором № ШНВ 25-857 від 24.10.2025, зокрема: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили тривалі повітряні тривоги, аварійні відключення електропостачання, вихід з ладу обладнання.

Дата настання дії форс мажорних обставин 10.11.2025, дата закінчення 16.12.2025.

05.02.2026 Дніпропетровська торгово промислова палата Сертифікатом № 1200-26-0287 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «Науково виробниче об`єднання «Союзенергомаш» щодо виконання зобов`язання за Договором № ШНВ 25-857 від 24.10.2025, зокрема: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили тривалі повітряні тривоги, аварійні відключення електропостачання, вихід з ладу обладнання.

Дата настання дії форс мажорних обставин 10.11.2025, дата закінчення 23.01.2026.

Суд звертає увагу, що відповідно до Сертифікатів Дніпропетровської торгово промислової палати № 1200-25-2677 від 16.12.2025 та № 1200-26-0287 від 05.02.2026 дата настання дії форс мажорних обставин 10.11.2025.

В свою чергу, позивач у своїх листах від 18.11.2025 та 20.11.2025 повідомив відповідача, що дата настання дії форс мажорних обставин 17.11.2025.

Однак, суд ставиться критично до тверджень позивача, що датою настання дії форс мажорних обставин є 17.11.2025, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього надано не було.

Отже, датою настання форс мажорних обставин вважається 10.11.2025, як це зафіксовано та встановлено вищезазначеними Сертифікатами Дніпропетровської торгово промислової палати № 1200-25-2677 від 16.12.2025 та № 1200-26-0287 від 05.02.2026.

При цьому, відповідно до п. 8.2. Договору № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі (відповідно до п. 11.18 Договору) або листом на електронну пошту, вказану у розділі XIV цього Договору, про це іншу Сторону. В такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього Договору (номер та дату).

Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата такою Стороною права посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань, а також втрата права передбаченого п. 8.5. цього Договору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що повідомлення позивачем відповідача про настання форс мажорних обставин відбулося пізніше ніж протягом 7 календарних днів (18.11.2025 та 21.11.2025) з моменту їх виникнення (10.11.2025), а тому позивач втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Із встановлених обставин справи вбачається, що позивач уклав Договір № ШНВ 25-857 від 24.10.2025 в добровільному порядку, погодився на його умови та не оспорював їх в судовому порядку.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного Договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме Договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 4 110,38 грн інфляційних втрат, суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню, як похідна від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з огляду на встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, а також враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі №924/266/18.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено після виходу судді з лікарняного 13.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА