Рішення № 138290516, 17.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/57/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Справа № 908/1164/26

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ»

про стягнення суми 1 559 998,44 грн

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вх. № 1378/08-07/26 від 14.05.2026) про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» пені у розмірі 1 559 998,44 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.05.2026 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1164/26, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1164/26, присвоєно номер провадження справи 9/57/26; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024, а саме: порушення строку поставки товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення (26 календарних днів) у розмірі 1559998,44 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 ЦК України та умовами договору.

03.06.2026 до суду від ТОВ «ЮГСТАЛЬ» надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтвердив факт наявності господарських відносин сторін за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024 та заявив клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 70%.

05.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечив. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

23.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (Постачальник, відповідач у справі) укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 337/07-24-РМ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовнику «Душова установка котел швидкісного нагріву води (тип 2)» (39720000-5: Неелектричні побутові прилади) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 1, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-06-17-001094-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

За змістом п. 6.7 Договору, після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику документи згідно наведеного переліку.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

З положень пункту 8.5 Договору слідує, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (Додаток № 1) (п. 13.1 Договору).

Специфікацією від 23.07.2024 (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили поставку Товару (душова установка котел швидкісного нагріву води, тип 2) у кількості 200 штук, за ціною за одиницю 83 333,25 грн без ПДВ, на загальну суму 19 999 980,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації, строк поставки до 20.10.2024

Пунктом 6 Специфікації визначено, що відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 26.07.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000459 (арк. с. 30), де зазначено кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

15.11.2024 сторонами підписаний Акт № 1102 приймання Товару, згідно з яким Постачальник передав товар Замовнику в кількості 200 штук, на загальну суму 19999980,00грн.

У позовній заяві зазначено, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, так як прострочив виконання зобов`язання, а саме: за Актом №1102 від 15.11.2024 Товар переданий з простроченням в 26 днів. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 20.10.2024, то пеня розраховується з 21.10.2024 по 15.11.2024 включно, загальний розмір пені за несвоєчасність здійснення поставки товару складає 1559998,44 грн.

Позивачем 18.02.2025 на електронну адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу за вих. № 2165/1006/06-2025 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 559 998,44 грн.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач штрафні санкції за порушення строків поставки Товару у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Сторонами укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Сторони у п. 5 Специфікації визначили строк поставки товару до 20.10.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару за Договором на суму 19999980,00грн здійснена 15.11.2024.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Специфікації строк поставки до 20.10.2024, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на 26 днів за зобов`язанням на суму 19 999 980,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,3 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення.

Судом перевірено наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок позивача правильним, пеня в розмірі 1 559 998,44 грн заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано.

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70%.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих позивачем санкцій, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування наявності підстав для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач посилався на значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а саме: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку з несвоєчасною поставкою по договору. Звернув увагу на винятковий характер обставин, а саме:

- власні та орендовані виробничі приміщення та обладнання, на яких здійснювалось виробництво товару за договором № 337/07-24-РМ від 23.07.2024, сировина для виробництва відповідача за період війни неодноразово пошкоджувались через ворожі атаки, що підтверджується довідкою вих. № 2811/31 від 28.11.2024, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.11.2024, постановою про залучення як потерпілого від 28.11.2024, довідкою про майнову шкоду ТОВ «СТРОЙ» вих. № 4 від 26.11.2024, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406897095 від 06.12.2024, договором оренди № 29/03 від 29.03.2024, актом приймання-передачі від 01.04.2024 до договору оренди № 29/03 від 29.03.2024, наказом № 2507 від 25.07.2024, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.06.2025; постановою слідчого від 23.06.2025; довідкою про пошкодження вих. № 1806/31 від 18.06.2025, актом списання товарів №62 від 18.06.2025;

- підприємство має значні витрати на оплату праці працівників, що доводиться звітом про фінансові результати за 2025 рік, згідно з яким витрати на оплату праці - 25,177 млн. грн;

- поставка товару виконана за власні кошти, в повному обсязі і з незначним простроченням.

Позивач проти зменшення неустойки заперечив та зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині строків поставки товару, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 8.2 Договору за таке порушення. Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Згідно зі ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак за умови незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Отже неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 20.10.2024 за укладеним Державним контрактом (договір) про закупівлю №337/07-24-РМ від 27.03.2024. Тобто, укладаючи договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Також умовами Договору сторони визначили, що у ході виконання договору строк поставки може бути змінений за згодою сторін. Доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо зміни строку поставки товарів, досягнення сторонами згоди на таку зміну, матеріали справи не містять.

Водночас, поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, обумовленому договором, без будь-яких претензій по якості від позивача. Крім того, поставка була здійснена без передоплати, тобто за кошти відповідача.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Місто Запоріжжя Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, на території якого розташовані виробничі бази та склади ТОВ «ЮГСТАЛЬ», наближене до території ведення активних бойових дій та майже щоденно потерпає від ракетних та бомбових обстрілів, ударів безпілотними пристроями.

При цьому, підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2025 рік ТОВ «ЮГСТАЛЬ» отримало дохід у розмірі 29613 тис. грн.

18.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 22025080000000923) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення. А саме: 18.06.2025 невстановленими особами з числа військовослужбовців зс рф вчинено воєнний злочин, а саме: нанесено удари по об`єктам цивільної інфраструктури м. Запоріжжя: 1-5-й удари нанесено по території заводу металевих виробів ТОВ «ЮГСТАЛЬ», розташованого по вул. Скворцова, 240А (ЄО9904). Внаслідок удару зруйновано складське приміщення, відбулось займання. Постановою слідчого 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 23.06.2025 залучено ТОВ «ЮГСТАЛЬ» як потерпілу юридичну особу у кримінальному провадженні: 22025080000000923 від 18.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно довідки від 18.06.2025 № 1806/31 директора ТОВ «ЮГСТАЛЬ», 18.06.2025 внаслідок нанесення ворожих 5 ударів по території ТОВ «ЮГСТАЛЬ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 240А, завдані наступні пошкодження будівель приміщень ТОВ «ЮГСТАЛЬ»: виробничий корпус цех № 1, адміністративно-побутовий корпус та адміністративно-побутовий корпус цеху № 1, виробничий корпус цех № 2, виробничий корпус цех № 3, контрольно-пропускний пункт.

Актом списання товарів № 62 від 18.06.2025 ТОВ «ЮГСТАЛЬ» по основному складу було списано товар (52 найменування) на загальну суму 5287525,48 грн.

Тобто, відповідачу, з метою недопущення простою підприємства та відновлення виробництва, необхідно витратити значні кошти на відновлення приміщень, зокрема виробничих. ТОВ «ЮГСТАЛЬ» здійснює поставки виробів для Військових частин, що сприяє обороноздатності держави Україна.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК і частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд також наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Враховуючи наведені вище обставини, період прострочення, загальну вартість простроченого товару, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, приймаючи до уваги умови Договору, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки товару та погодився із передбаченою в ньому відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, суд вважає, що у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення пені на 50% від заявленого розміру - до суми 779 999,22 грн. Суд вважає таке зменшення розміру пені оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Судовий збір покладається у повному обсязі на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26; ЄДРПОУ 37941143) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ЄДРПОУ 44725823) суму 779 999 (сімсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 22 коп. пені та суму 18 719 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 17.07.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва