№ 138290424, 17.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Справа № 908/3497/25 (904/6182/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО, розглянувши заяву представника позивача адвоката Полегенького В.С. від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026) про ухвалення додаткового рішення

За позовною заявою - Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (вул. Миру, буд. 111, с. Василівка, Одеська область, 68752, код ЄДРПОУ 04378089, ел. пошта: celckiy_cover@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Полегенький В.С., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 25 507, 58 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

09.07.2026 до системи "Електронний суд" від представника позивача адвоката Полегенького В.С. надійшла заява від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд:

1. Ухвалити додаткове рішення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (вул. Миру, буд. 111, с. Василівка, Одеська область, 68752, код ЄДРПОУ 04378089) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2026 заява передана на розгляд судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ".

Згідно з вимогами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд звертає увагу, що розгляд справи № 908/3497/25 (904/6182/25) здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження і рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2026 у цій справі прийнято без повідомлення (участі) представників сторін, тому вирішення питання про судові витрати (судовий збір) згідно з приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України судом вирішено здійснювати без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника позивача адвоката Полегенького В.С. від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026), суд

УСТАНОВИВ:

Василівська сільська рада Болградського району Одеської області звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за Договором № 1383 від 02.08.2023 у розмірі 25 507, 58 грн.

Рішенням від 08.07.2026 у справі № 908/3497/25 (904/6182/25) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області заборгованість у розмірі 25 507 грн. 58 коп., 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив про понесені ним витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 028 грн. 00 коп. з яких гонорар - 10 000, 00 грн., компенсація судового збору у розмірі - 3 028, 00 грн. складались з: аналізу фактичних обставин справи, аналізу законодавства, формування правової позиції та обґрунтування основних тез позову. Написання позовної заяви, що включає детальний виклад обставин справи, правову оцінку цих обставин з посиланням на відповідні норми законодавства, формулювання позовних вимог та надання списку доказів, що додаються до позову за один документ (кількість 1) - 6 000, 00 грн., представництво в суді першої інстанції (кількість 1) - 4 000, 00 грн., сплата судового збору за звернення до суду за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості (кількість 1) - 3 028, 00 грн.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Основоположним принципом договірного права є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" самостійно адвокатом.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Положеннями статті 59 Конституції України установлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторона та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з практикою суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі "East/West Alliance Limsted" проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 Закону).

Заява представника позивача адвоката Полегенького В.С. від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3497/25 (904/6182/25) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано з дотриманням встановлених загальних вимог.

Представник позивача адвокат Полегенький В.С. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- Договір про надання правової допомоги № 09/09 від 20.10.2025, укладений між адвокатом та позивачем;

- Калькуляцію від 20.10.2025 вартості до договору про надання правової допомоги № 09/09 від 20.10.2025 (Додаток № 1 "КАЛЬКУЛЯЦІЯ"), укладену між адвокатом та позивачем;

- Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 20.10.2025, укладений між адвокатом та позивачем.

За змістом частин 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя" (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Частиною 5 ст. 129 ГПК України установлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зазначене, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто надання первинних (бухгалтерських) документів (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов`язковим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням того, що рішення прийнято на користь позивача і спір виник внаслідок невірних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, які визначені в частинах п`ятій - сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно розділу 4 п. п. 4.1. Договору ціна цього договору юридичних послуг що надається Виконавцем становить 13 028, 00 гривень, з яких відповідно до Калькуляції і Акту приймання-передачі наданих послуг 10 000, 00 грн. є гонораром адвоката, 3 028, 00 грн. витрати пов`язані з витратами по сплаті судового збору.

З огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/3497/25 (904/6182/25) є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 10 000, 00 грн. у суді першої інстанції у даній справі.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, загальне правило передбачає зменшення витрат судом за клопотанням іншої сторони. Разом з тим, Велика Палата та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду сформували сталу правову позицію, відповідно до якої суд не позбавлений права оцінювати реальність та обґрунтованість заявлених витрат за своїм внутрішнім переконанням (ст. 86 ГПК України), застосовуючи критерії розумності, співмірності та публічного порядку, навіть за відсутності заперечень іншої сторони (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 23.01.2024 у справі № 905/357/23).

Як вбачається з наданого Акта приймання-передачі, Позивачем заявлено до стягнення загальну суму 10 000, 00 грн.

Акт містить деталізацію: аналіз обставин, аналіз законодавства, формування правової позиції та обґрунтування тез.

При цьому, в описовій частині самого Акта, окрім послуг адвоката із написання позову (аналіз обставин, законодавства, формування правової позиції тощо), окремим рядком відображено: "сплата судового збору за звернення до суду... (кількість 1) - 3 028, 00 грн".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 123 ГПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу є різними, самостійними видами судових витрат.

Сплата судового збору є обов`язковим процесуальним платежем учасника справи до бюджету, не є юридичною послугою адвоката у розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не може включатися до розрахунку вартості гонорару.

Суд зазначає, що такі етапи як аналіз законодавства та формування позиції є внутрішніми розумовими процесами адвоката під час підготовки одного документа - позовної заяви і не можуть розцінюватися як окремі (самостійні) види правничої допомоги.

Даний спір є малозначним, предметом позову є звичайна заборгованість перед ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ", що регулюється стандартними нормами зобов`язального права та не потребувало вивчення значного обсягу судової практики, складних правових досліджень або збору великої доказової бази. Розглядалась судом без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, виокремлення технічних та розумових етапів складання одного документа як окремих платних послуг свідчить про штучне збільшення обсягу робіт. Даний спір про стягнення заборгованості з ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" є типовим та малозначним, норми права є релевантними, а судова практика - сталою, що не вимагало від адвоката вивчення значного обсягу матеріалів чи додаткових джерел права.

З огляду на критерій розумності та реальності адвокатських витрат (висновок Об`єднаної палати КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 927/237/20), суд вважає співмірною та справедливою вартість складання позову у розмірі 3 000, 00 грн. Решта суми є надмірною та стягненню не підлягає.

Крім того, "послуга - представництво в суді першої інстанції" за умовами договору адвокатом не здійснювалось, оскільки розгляд справи № 908/3497/25 (904/6182/25) здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Надавши оцінку усім наданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд вважає за необхідне заяву представника позивача адвоката Полегенького В.С. від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3497/25 (904/6182/25) задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., понесених у зв`язку з розглядом справи № 908/3497/25 (904/6182/25). В іншій частині заяви слід відмовити. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 42, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Полегенького В.С. від 09.07.2026 (вх. № 15025/08-08/26 від 10.07.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3497/25 (904/6182/25) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (вул. Миру, буд. 111, с. Василівка, Одеська область, 68752, код ЄДРПОУ 04378089) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., понесені у зв`язку з розглядом справи № 908/3497/25 (904/6182/25).

В іншій частині заяви відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Копію додаткового рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронного кабінету).

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК.

Згідно ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено та підписано 17.07.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ