Рішення № 138289517, 17.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5684/26

Номер провадження2/711/3256/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г

за участю:

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

представника позивача - адвоката: Синиця Д.Ю.

представника відповідача за дорученням: Колєснік Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Синиця Дмитро Юрійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси через систему «Електронний суд» з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ЄДРПОУ 40108667), третя особа Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Благовісна, 50, ЄДРПОУ 40108667) про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що 10.09.2025, в першій половні дня, ОСОБА_1 рухався власним автомобілем DAF, д.н. НОМЕР_2 , автодорогою сполученням с-ще Калинопіль м. Тальне Звенигородського району Черкаської області (надалі автодорога Т 2411).

Не доїжджаючи до перехрестя автодороги Т 2411 та доріг, що веде у напрямку с. Новоселиця та с. Колодисте, ОСОБА_1 увімкнув лівий поворот та, переконавшись у безпечності повороту ліворуч, з`їхав на ґрунтову дорогу у напрямку с. Колодисте.

Проїхавши близько 1 км ОСОБА_1 помітив, що до нього наближається поліцейський автомобіль із включеними проблисковими маячками синього і червоного кольорів та з використанням спеціального звукового сигналу, а тому він відразу зупинив автомобіль на узбіччі дороги. Поліцейський автомобіль обігнав його та також зупинився на узбіччі дороги. З авто вийшов поліцейський офіцер громади відділу превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_2 та чоловіки у військовій формі, які направились до автомобіля ОСОБА_1 .

Поліцейський ОСОБА_2 , не назвавши причину зупинки транспортного засобу, наказав ОСОБА_1 надати посвідчення водія, документи на автомобіль та військово-облікові документи.

ОСОБА_1 , будучи законослухняним громадянином, незважаючи на незаконність дій поліцейського ОСОБА_2 , виконав його вказівки.

У подальшому поліцейський Савонік Д.Б., вважаючи, що ОСОБА_1 не виконав його законну вимогу щодо зупинки транспортного засобу у той час як він перебував на мобільному блокпосту автодороги Т 2411, склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 449319 за ч. 1 ст. 1222 КУпАП.

Розгляд зазначеного протоколу здійснено Калинопільським районним судом Черкаської області.

Так, постановою від 08.12.2025 у справі № 698/807/25 Калинопільський районний суд Черкаської області (копія додається) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч. 1 ст. 1222 КУпАП, закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова набрала законної сили та є чинною на момент подання даного позову.

Вказує, що з урахуванням зазначених законодавчих норм ОСОБА_1 на наступний день після незаконного зупинення та під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 449319 за ч. 1 ст. 1222 КУпАП в суді, скористався правничою допомогою адвоката Крупи Руслана Анатолійовича на платній основі (що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 11.09.2025 року, Актом виконаних робіт від 19.01.2026 року, Звітом про надану правову (правничу) допомогу від 19.01.2026 року).

Вказує, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката Крупи Р.А. становлять 40 000 грн., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 11.09.2025 року, Актом виконаних робіт від 19.01.2026 року, Звітом про надану (правничу) допомогу від 19.01.2026 року.

Наголошує, що витрати ОСОБА_1 , що він поніс на оплату послуг адвоката Крупи Р.А. для відновлення його порушених прав і свобод (доведення в суді його невинуватості) в сумі 40 000 грн. є реальними збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, понесеними внаслідок незаконних дій поліцейського офіцера громади відділу превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції Савоніка Д.Б. та т.в.о. начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Васютіна В.В.

Просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40000 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Казидуб О.Г.

08 червня 2026 року ухвалою відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з викликом сторін.

22 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ГУНП в Черкаській області за дорученням Колєснік Наталія Ігорівна надала Відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позов задоволенню не підлягає. Також вказано, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу наявності факту моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між діями поліцейських та негативними наслідками моральною шкодою.

24 червня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Синиця Дмитро Юрійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надав Відповідь на Відзив.

Адвокат Синиця Дмитро Юрійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача ГУНП в Черкаській області за дорученням Колєснік Наталія Ігорівна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, диск з відеозаписом, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Правові засади діяльності поліцейських регламентовані ЗУ «Про Національну поліцію».

Частиною 5 ст. 24 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК та СП), органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками РТЦК та СП, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з послідуючими продовженнями строку дії воєнного стану в Україні, зокрема, згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 року №478/2025, керуючись постановою КМУ № 1455 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», ч. 5 ст.24, ст. 32, п. 7 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою КМУ від 16.09.2024 року № 560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий час», ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок», абзацом третім п.56 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників та резервістів», затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, на підставі розпорядження Коменданта Звенигородського району та міста Звенигородка № 253 від 09.09.2025 року, та доручення т.в.о. начальника Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області «Про проведення профілактичних заходів» № 89699-2025 10.09.2025 (616177) - 10.09.2025 року працівниками поліції, спільно з працівниками РТЦК та СП на території Звенигородського району вживалися заходи, щодо виявлення та встановлення осіб, які ухиляються від військового призову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 Розділу 1 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 (далі - Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Стаття 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначає вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху (п. 7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Зупинка транспортного засобу поліцейським може здійснюватися за допомогою: жезла, диска з червоним світлоперевертачем або рукою, увімкненням проблискового маячка синього і червоного або лише синього кольору та/або спеціального звукового сигналу, через гучномовець, шляхом подачі сигналу рукою.

10 вересня 2025 року т.в.о. начальником Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області пілполковником поліції Васютіним Віталієм, на виконання вимог ст.ст. 2, 23 ЗУ «Про національну поліцію», ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2025 № 253 на території відповідальності, з метою стабілізації криміногенної ситуації, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства та протидії злочинності на території Звенигородського району Черкаської області, видано Доручення про проведення профілактичних заходів.

Вищезазначеним Дорученням доручено: «В період з 06-00 год. 10.09.2025 по 18-00 год. 10.09.2025 провести профілактичне відпрацювання на території Звенигородського району Черкаської області (попередження/виявлення адміністративних/кримінальних правопорушень, виявлення осіб, які ухиляються від мобілізації або самовільно залишили військові частини, перевірка дотримання власниками зброї вимог дозвільної системи), для забезпечення якого залучити наступних поліцейських: поліцейського офіцера громади відділу превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_2 ; поліцейського офіцера громади відділу превенції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 ; дільничного офіцера Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_4 ; заступника начальника СПД № 1 Звенигородського РВП ГуНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 службовий автомобіль Рено Дастер, д.н. НОМЕР_3 , Рено Дастер, д.н. НОМЕР_4 ».

Відповідно до Рапорту капітана поліції ПОГ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Савонік Дмитра, поданого т.в.о. начальникові Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області підполковнику поліції Васютіню Віталію, «10.09.2025 року близько 11 год. 30 хв. під час перебування на «Мобільному блокпості» на автодорозі сполученнями с-ще Калинопіль м.Тальне ним мною поза населеним пунктом с-ще Калинопіль було виявлено вантажний автомобіль ДАФ ДНЗ НОМЕР_2 . На мою законну вимогу про зупинку транспортного засобу (подану жезлом) водій даного автомобіля не відреагував та продовжив рух повернувши на повороті ліворуч до с. Колодисте, потім даний автомобіль був зупинений шляхом переслідування близько 2-х км службовим автомобілем поліції з увімкненими маячками синьо-червоного кольору. Водієм даного автомобіля був гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , який повідомив, що він не зупинився на вимогу поліцейського так, як він не рухався через мобільний блокпост».

В судовому засіданні досліджено відеозапис портативного відеореєстратору поліцейського № 860179, з якого вбачається, що в ході спілкування, водієм автомобіля DAF XF 460 FT номерний знак НОМЕР_5 виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , який повідомив, що не зупинився на вимогу поліцейського, так як він вважає, що не рухався через мобільний блокпост. При цьому ОСОБА_1 підтвердив, що бачив подану поліцейським жезлом вимогу зупинитися.

Так, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , прийнявши їх до уваги та встановивши необхідні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, поліцейським встановлена наявність в діях ОСОБА_1 ознак і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122-2 КУпАП. Роз`яснено в чому саме дії ОСОБА_1 мають ознаки адміністративного правопорушення, роз`яснені його права, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому надано можливість скористатися правничою допомогою. ОСОБА_1 безперешкодно комусь телефонував та отримував юридичну допомогу. Капітаном поліції ОСОБА_2 10.09.2025 о 11:52 годині відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 N? 449319 за ч. 1 ст. 122 -2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В судовому засіданні встановлено, що дійсно 11 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Крупа Русланом Анатолійовичем укладено Договір № 11/09/25 від 11.09.2025 року про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується надавати клієнту допомогу, супровід у справі про притягнення до адміністративного правопорушення. Захист та представництво інтересів клієнта здійснюється в органах Національної поліції України, судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, інших державних органах, установах, організаціях незалежно від форми власності та перед третіми особами, та пов`язаних правових питань, шляхом захисту, представництва та/або надання інших видів правничої допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за правову (правничу) допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) готівкою або на рахунок у фіксованому розмірі 40000 грн. 00 коп. Гонорар підлягає сплаті в повному обсязі незалежно від результату вирішення справи судом та інших процесуальних заяв, клопотань, скарг.

Сторона позивача в позовній заяві зазначає, що у поліцейського Савоніка Д.Б. були відсутні законні підстави вчиняти заходи з оповіщення 10 вересня 2025 року, в тому числі, і відносно нього, у відповідності до вимог Порядку № 560. На їхню думку, це свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненою позивачу матеріальної шкоди в розмірі 40000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні встановлено, що 08 грудня 2025 року Калинопільській районний суд Черкаської області розглянув матеріали адміністративної справи, що надійшли від сектору превентивної діяльності № 1(с-ще Калинопіль) Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Постановою Калинопільського районного суду Черкаської області № 698/807/25 від 08 грудня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочате за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що «згідно наданого суду відеозапису вбачається, що 10.09.2025 року о 11год.26 хв. 48 сек. По дорозі за населеним пунктом їде автомобіль марки ДАФ д.н.з. НОМЕР_2 на зустріч «мобільному блокпосту», який стояв праворуч за перехрестям доріг та доїхавши до перехрестя доріг ввімкнувши лівий покажчик повороту водій автомобіля ДАФ здійсний поворот ліворуч. При цьому на відеозаписі відсутні докази того, що співробітник поліції подає водію автомобіля ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_2 передбачений п. 8.9. ПДР України за допомогою сигнального диска сигнал, який вказує не відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки. В подальшому працівники поліції на службовому автомобілі з увімкненим спеціальним звуковим сигналом доганяють та зупиняють даний автомобіль. В ході спілкування з водієм, на питання поліцейського щодо причини не зупинення на вимогу працівника поліції, ОСОБА_1 повідомив, що не зрозумів, що ця вимога стосується його, оскільки здійснював поворот ліворуч.

Отже фактичні дані цього доказу вказують на те, що під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину визнав.

Про наведене також свідчить власноручний запис ОСОБА_6 наведеному протоколі про адміністративне правопорушення, згідно з яким вину не визнає про те, що працівник поліції його зупиняв та вказав, що він рухався завчасно запланованим маршрутом с. Колодисте Звенигородського району Черкаської області.».

Тобто, з огляду на зазначене, за висновками суду, належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, матеріали справи, не містять.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки в його діях вбачається відсутність умислу на вчинення дій про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що Калинопільськім районним судом Черкаської області при винесенні постанови № 698/807/25 від 08 грудня 2025 року не встановлено факту неправомірності рішення, дій чи бездіяльності поліцейського ОСОБА_2 або невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР 1 № 449319 від 10 вересня 2025 року вимогам закону.

А тому, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на його користь матеріальної шкоди в розмірі 40000 грн. 00 коп.

Відносно позовної вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на його користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статей 3,56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у статті 1167 ЦК України, відповідно до положень частини якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів протиправності рішень чи бездіяльності посадових осіб ГУНП в Черкаській області, не доведено факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру.

А тому, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на його користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн. 00 коп. з підстав її необгрунтованості та недоведеності.

Відносно позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України на його користь судових витрат у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи (Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААБ № 458074), а тому, при зверненні до суду з позовною заявою, від сплати судового збору був звільнений.

А тому, суд не знаходить підстав для даної позовної вимоги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа Звенигородський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади залишити без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року (з врахуванням вихідних днів та навантаженням судді).

Головуючий: О. Г. Казидуб