Рішення № 138289085, 14.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2274/26

Провадження № 2/539/1855/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 липня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача Усенко Михайло Ігорович,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Усенко М.І. звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 60533881 від 12.10.2024 року у розмірі 20 199,92 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.10.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №60533881, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості становить 20199,92 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків 13599,92 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 600,00 грн; простроченої заборгованості за штрафами 2000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідачки суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Окрім того, подав до суду заяву в якій зазначив, що позивач проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Конверти з судовими повстками, які направлялися на адресу реєстрації відповідача повернулись до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, яка про причини неявки не повідомила, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та проведення заочного розгляду у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.10.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №60533881 12.10.2024, згідно з яким сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн; кредит надається строком на 360 днів; остаточний термін повернення кредиту - 07.10.2025; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4% річних; пільгова процентна ставка - 0,8% в день, стандартна процентна ставка - 0,95% в день, що підтверджується копією такого договору. Комісія за надання кредиту у розмірі 15 % (600 грн). (а.с.7-18).

На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову також долучено копію графіку платежів та копію паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (а.с.18-21).

Згідно з копією довідки від 09.03.2026, ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №60533881 від 12.10.2024, ідентифікований ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», одноразовий ідентифікатор 79Сk6vof (зворот а.с.21).

Відповідно до копії листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» відповідачу 12.10.2024 об 11 год 45 хв було перераховано кошти у сумі 4000,00 грн на карту № НОМЕР_1 (а.с.22)

Згідно відомостей про отримання грошових коштів, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 4000 грн. - тіло кредиту, 13 599,92 грн - прострочена заборгованість за процентами, 600,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафними санкціями (а.с.22 з.б.-250.

Позивачем 02.03.2026 року також надсилалася на адресу ОСОБА_1 претензія про погашення заборгованості (а.с.25 з.б.)

При цьому, доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафами в сумі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Так, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 600 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 600,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 600,00 грн.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідач не оспорив ані суму позову, ані правильність проведеного позивачем розрахунку, ані підстав, з яких позов заявлений, та зважаючи, що станом на день розгляду справи спір між сторонами не врегульований, відповідач заборгованість за кредитними договорами у добровільному порядку не сплатив, тому суд приходить до висновку, що з відповідача, як позичальника, підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 17599,92 грн, що складається з 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 13599,92 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, копію ордера, копію договору про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025, Актом наданих послуг №1392 від 09.03.2026, Детальним описом наданих послуг до Акту №1394. З яких встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу наданою АО "Апологет", які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 8000,00 грн (а.с.28-32).

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2319,71 грн.

На підставі ст. 526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274, 280-283 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №60533881 від 12.10.2024 року в сумі 17599 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2319 (дві тисячі триста дев`ятнадцять) грн 71 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, юридична адреса: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса робочого місця: 79029, Львівська область, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна