Рішення № 138288726, 16.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3530/25

Провадження № 2/369/3141/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача Шилін В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2024 року в с.Крюківщина сталась ДТП за участі водія ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі учасників пригоди зазнали механічних пошкоджень, в тому числі автомобіль ОСОБА_1 .

Учасниками ДТП складено європротокол, в якому водій ОСОБА_2 визнаний винним у даній пригоді. 13 листопада 2024 року ним направлено на адресу ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», де застрахована цивільно-правова відповідальність водія винного в ДТП, із заявою про виплату страхового відшкодування. Виплату просив погодити з ним або його представником. Натомість страховою компанією 27 листопада 2024 року перераховано грошові кошти в розмірі 35 922,19 грн. у якості страхового відшкодування.

Але вказаної суми не достатньо для відшкодування завданої йому матеріальної шкоди. Так, суму страхового відшкодування визначено без його згоди, без проведення відповідної експертизи. Для визначення розміру матеріального збитку ним замовлено та проведено експертизу, за якою збиток складає 51 018,50 грн. Тому відповідач зобовязаний сплатити різницю в розмірі 15 096,31 грн.

Крім того, через несвоєчасне виконання обов`язку по виплаті страхового відшкодування у повному обсязі страховик має сплатити: пеню на підставі ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню в розмірі 1037,11 грн.; на підставі ст.625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити за період прострочення (з 28 листопада 2024 року по 26 лютого 2025 року три відсотки річних в розмірі 112,80 грн. та інфляційні втрати в розмірі 395,04 грн.

Просив суд стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 :

15096,31 грн - недоплаченого страхового відшкодування;

1037,11 грн - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період 28/11/2024 до 26/02/2025;

395,04 грн - інфляційні втрати, 112,80 - 3% річних за період 28/11/2024 до 26/02/2025;

5 000,00 грн витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи;

судових витрат 10 000,00 грн правничої допомоги та судового бору 968,96 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Скрипник О.Г. від 27 лютого 2025 року відкрито позовне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

18 березня 2025 року від представника відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами останній зазначає, що після надходження заяви позивача про виплату страхового відшкодування товариством у визначеному законом порядку замовлено звіт про оцінку вартості матеріального збитку. На підставі звіту розраховано та виплачене страхове відшкодування в розмірі 35 922,19 грн. У позові не аргументовано чому не може братись до уваги замовлений товариством звіт, у чому є його недоліки. Якщо ж позивач вважає, що виплачене страхове відшкодування не покриває завданий йому збиток, то має подати позов до заподіювача шкоди, і страхове компанія не може бути відповідачем у даному випадку.

Вказали також, що страхове відшкодування ними виплачене у строки, жодної вини немає, тому підстави для стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних відсутні.

Просив у задоволенні позову відмовити.

17 червня 2025 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та заяву про розподіл судових витрат. Позивач додатково вказав, що період прострочення збільшився за час розгляду справи в суді. Тому остаточно просив суд стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 :

15096,31 грн - недоплаченого страхового відшкодування;

2453,68 грн - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період 28/11/2024 до 17/06/2025;

250,52 грн - інфляційні втрати, 1071,63 грн. - 3% річних за період 28/11/2024 до 17/06/2025;

5 000,00 грн витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи;

судових витрат 10 000,00 грн правничої допомоги та судового бору 968,96 грн.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. №1159 від 18.11.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/3530/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року у зв`язку з припинення повноважень головуючого судді Скрипник О.Г. вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено розгляд справи.

При розгляді справи позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. Вказали також, що період прострочення збільшився за час розгляду справи в суді. Тому остаточно просив суд стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 :

15096,31 грн - недоплаченого страхового відшкодування;

5376,16 грн - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період 28/11/2024 до 31/01/2026;

1545,45 грн - інфляційні втрати, 533,43 грн. - 3% річних за період 28/11/2024 до 31/01/2026;

5 000,00 грн витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи;

судових витрат 10 000,00 грн правничої допомоги та судового бору 968,96 грн.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2024 року о 14:34 год. в с.Крюкіщина Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Рено Трафік, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП автомобілі учасників пригоди зазнали механічних пошкоджень.

За вказаним фактом учасники ДТП склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому водій ОСОБА_3 визнав себе винуватим в ДТП (європротокол).

13 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування.

26 листопада 2024 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомило позивача про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування, визначеного на підставі Звіту №43552, складеного ИРВ «СЗУ Україна Консалтинг», в розмірі 35 922,19 грн.

Факт перерахування даної суми та отримання її позивачем визнавався при розгляді справи та не оспорювався.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року

у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил

22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, страховик несе обов`язок по відшкодуванню шкоди у разі встановлення цивільно-правової відповідальності особи, чия відповідальність була застрахована.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано висновок експерта №534 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 23 листопада 2024 року судовим експертом Таракановим Ю.Ю., за яким вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 51 018,50 грн.

На спростування доводів позивача щодо розміру завданого збитку власнику транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надали звіт №43552 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» від 21 листопада 2024 року, за яким вартість матеріального збитку складає 41 581,29 грн.

При вирішенні спору щодо визначення матеріального збитку, суд приймає до уваги висновок експерта, поданий позивачем, оскільки він складений судовим експертом, який попереджувався про кримінальну відповідальність, стаж роботи судового експерта більше 20 років (з 2000 року). Даний висновок складений після огляду транспортного засобу. Доказів його неповноти, неточності, супереченості, неправильності матеріали справи не містять. Тому вартість матеріального збитку суд визначає в розмірі 51 018,50 грн. Вказаний розмір матеріального збитку відповідачем не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність вини іншого водія у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та завданні позивачеві матеріальні збитки, що має наслідком обов`язок відповідача, як страхувальника винної особи, відшкодувати понесені збитки. Тому вимоги про стягнення 15 069,31 грн., а також 5000 грн. на проведення експертизи підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Згідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрати суд відмовляє та враховує, що страховою компанією розглянуто заяву про настання страхового випадку, визнано даний випадок страховим та здійснено виплату страхового відшкодування у визначено ними розмірі. З таким розміром не погодився позивач та звернувся до суду з даним позовом. За таких обставин між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування, тому обов`язку виплатити до вирішення цього спору фактично 1018,50 грн. та їх не виплатила, або виплатила не всю суму, позивач суду не надав. Тому по суті дані вимоги є передчасними.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене та те, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування сплаченого при подачі до суду судового збору у сумі 968,96 грн. за вимогу майнового характеру, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги № б/н від 12.11.2024 року, Акт взаєморозрахунків за договором.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи документальне підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, задоволення вимог позивача та відсутність обґрунтування відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх не співмірності в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини в розмірі 7 280 грн..

Керуючись статтею 1187 ЦК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263- 265, 273 ЦПК України,суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15069,31 грн. (п`ятнадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень 31 коп.), витрати на проведення експертизи в розмірі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору 705,40 грн. (сімсот п`ять гривень 40 коп.) та витрат на правничу допомогу в сумі 7280 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят гривень).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Інформація про позивача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Інформація про відповідача:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», адреса: м.Київ, вул.Глибочицька, 44, ЄДРПОУ 24175269.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 16 липня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ