Рішення № 138288385, 17.07.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 274/2100/26

Провадження №2/291/605/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

17 липня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 274/2100//26 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 засобами підсистеми «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №19.02.2025-100001062 від 24.02.2025 в розмірі 10 307,00 грн та судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2025 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір № 19.02.2025-100001062, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн на строк 70 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на день. Також договором передбачена сплата неустойки 2 500,00 грн.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 307,00 грн., що складається з:

тіла кредиту 5 000,00 грн;

процентів 2 807,00 грн;

неустойка 2 500,00 грн;

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

20.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Ружинського районного суду Житомирської області.

09.06.2026 на адресу суду надійшла вказана позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

15.06.2026 судом отримано відповідь №02-28/3377 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

17.06.2026 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

До суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

24.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19.02.2025-100001062. За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п.3.1 договору).

Дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти) та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, тип кредиту фінансовий кредит (п.3.3.1 - 3.3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на банківський рахунок споживача.

Як слідує із заявки від 24.02.2025, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладання кредитного договору (оферти), відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн, строк надання кредиту - 70 днів, дата надання/видачі кредиту 24.02.2025, дата повернення (виплати) кредиту 04.05.2025. Процентна ставка 1% за один день.

Неустойка: 75,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання.

Також, у своїй заявці відповідач зазначив реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним та наступними договорами, а саме 4149-51XX-XXXX-6184.

Даний електронний кредитний договір, частиною якого є відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Підписавши вказану заяву відповідач підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №19.02.2025-100001062 від 24.02.2025, з якими попередньо він уважно ознайомився.

Вказані вище документи підписані відповідачем 24.02.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е336».

Як вбачається з інформації, отриманої з центрального вузла системи BankID, відповідача ідентифіковано та отримано інформацію, в якій зазначено прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, адреса реєстрації та фактичного проживання, а також номер паспорта, дата його видачі, термін дії та орган, що видав.

У листі від 13.03.2026 №1-1303 вказано, що на підставі договору №19.02.2025-100001062 від 24.02.2025 24.02.2025 перераховано 5 000,00 грн на платіжну карту заявника НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №19.02.2025-100001062 утворилась заборгованість в розмірі 10 307,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000,00 грн, процентів 2 807,00 грн, неустойки 2 500,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд встановив, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо стягнення тіла кредиту та процентів.

За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, звернувся до позивача, зазначивши бажаний розмір споживчого кредиту, надав необхідні для укладання правочину особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають до стягнення суми заборгованості за кредитом на користь позивача.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені, відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Щодо стягнення неустойки (штрафу).

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Неустойка у розмірі 2 500,00 грн була нарахована відповідачу у період дії на території України воєнного стану (10.03.2025-05.05.2025), а тому вона не може бути стягнута з позичальника, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Також незаконним є будь-яке зарахування коштів позичальника на погашення такого штрафу (неустойки).

Висновки суду по суті заявлених вимог.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, необхідно стягнути із відповідача на користь позивача 7 807,00 грн заборгованості за кредитним договором №15.10.2025-100001451 від 24.02.2025 (5 000,00 грн - тіло кредиту + 2 807,00 грн проценти), щодо стягнення неустойки у розмірі 2 500,00 грн слід відмовити.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, власного контррозрахунку не надано.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі складаються зі судового збору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх з відповідача у розмірі 2 016,50 грн (виходячи з розрахунку 7 807,00 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 75,74 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 2 662,40 грн).

Керуючись ст.ст. 259, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.02.2025-100001062 від 24.02.2025 в розмірі 7 807 (сім тисяч вісімсот сім) грн 00 коп., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, проценти 2 807,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 50 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Рішення суду складено

та підписано 17.07.2026.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук