Рішення № 138287776, 17.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6264/26

Провадження № 2-о/750/179/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Сапона А.В.,

за участю секретаря Потапенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перша Чернігівська державна нотаріальна контора, -

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник та його сестра ОСОБА_4 успадкували після його смерті належне йому нерухоме майно, а саме, 1/10 (одну десяту) частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Сапон Г.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року, відповідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є в рівних долях кожний: його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що мешкають в АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з складається з 1/10 (однієї десятої) частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім). Свідоцтво про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року зареєстровано в реєстрі за № 3-1779 та відповідно до діючого на момент видачі законодавства зареєстровано в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентарізації за реєстраційним номером 1007774, номер запису 16343 в книзі 142. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 6188824 від 12.01.2005 право власності на нерухоме майно, а саме, 1/20 частка будинку за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та 1/20 частка - ОСОБА_4 , підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину /3-1779/10.06.2003/ ОСОБА_5 державний нотаріус Першої Чернігівської нотаріальної контори. За доводами заявника, на момент видачі свідоцтва про право на спадщину йому було 13 років, зазначене свідоцтво видавалося на підставі свідоцтва про народження. Свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане 01 квітня 1990 року відділом РАЦС Чернігівського міськвиконкому УРСР, складено російською мовою, особисті дані заявника зазначені російською мовою « ОСОБА_1 », народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_6 . Такі ж дані про батьків зазначені у свідоцтві про народження сестри заявника, ОСОБА_4 , НОМЕР_2 від 09.11.1984, яке також складено російською мовою. При подачі заяви для внесення інформації до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлені розбіжності написання імені заявника у паспорті «В?ячеслав» та у свідоцтві про право на спадщину за законом «Вячеслав» - правовстановлюючому документі, на підставі якого відбувається внесення відомостей про право власності до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У паспорті громадянина України НОМЕР_3 ім?я заявника вказано, як В?ячеслав. Також, як В?ячеслав, його ім?я записано у картці фізичної особи - платника податків (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ). Такі розбіжності у написанні імені заявника в правовстановлюючому документі із зазначеним у паспорті іменем, перешкоджають йому у реалізації його права власності на спадкове майно, а саме, на 1/20 (одну двадцяту) частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім). За даних обставин заявник просить суд встановити факт належності йому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), свідоцтва про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року на спадкове майно, яке складається з 1/10 (однієї десятої) частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім).

У судове засідання заявник та заінтересована особа ОСОБА_4 подали клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, зазначивши, що заяву вони підтримують.

Перша Чернігівська державна нотаріальна контора подала клопотання про розгляд заяви за відсутності представника.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували після його смерті належне йому нерухоме майно, а саме, 1/10 (одну десяту) частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Сапон Г.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року, відповідно якого спадкоємцями майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є в рівних долях кожний: його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що мешкають в АДРЕСА_2 .

Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з складається з 1/10 (однієї десятої) частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім).

Свідоцтво про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року, реєстровий № 3-1779 та зареєстровано в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентарізації за реєстраційним номером 1007774, номер запису 16343 в книзі 142.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 6188824 від 12.01.2005 право власності на нерухоме майно, а саме, 1/20 частка будинку за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 та 1/20 частка - ОСОБА_4 , підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину /3-1779/10.06.2003/ ОСОБА_5 державний нотаріус Першої Чернігівської нотаріальної контори.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про народження НОМЕР_1 , видане 01 квітня 1990 року відділом РАЦС Чернігівського міськвиконкому УРСР, складене російською мовою, особисті дані дитини зазначені російською мовою « ОСОБА_1 », народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_6 .

Аналогічні дані про батьків зазначені у свідоцтві про народження ОСОБА_4 , НОМЕР_2 від 09.11.1984, яке також складено російською мовою.

У паспорті громадянина України НОМЕР_3 ім?я заявника ОСОБА_1 вказано, як «В?ячеслав». Також, як «В?ячеслав», його ім?я записано у картці фізичної особи - платника податків (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

За доводами заявника, вказані розбіжності у написанні його імені в правовстановлюючому документі із його іменем, зазначеним у паспорті, перешкоджають йому у реалізації його права власності на спадкове майно, а саме, на 1/20 (одну двадцяту) частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім).

Оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, а можливість внести зміни в документи в позасудовому порядку не можливо, вказаний факт підлягає встановленню в судовому порядку.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України: суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення

Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України: справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

За ст.293 ЦПК України: окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п. 12 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Вимоги ОСОБА_1 не містять в собі спору про право, матеріалами справи підтверджується факт належності йому свідоцтва про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10.06.2003 року, який просить встановити заявник, а тому суд вважає за можливе заяву задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), свідоцтва про право на спадщину за законом ВАК № 988821 від 10 червня 2003 року на спадкове майно, яке складається з 1/10 (однієї десятої) частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (сім).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Сапон