Рішення № 138287500, 16.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Справа №607/6440/26 Провадження №2/607/4160/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 3 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування позикою. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, шляхом їх перерахування на рахунок платіжної картки відповідача. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 11 176,50 грн, з яких: 3 000 - заборгованість за тілом кредиту; 7 747,50 грн заборгованість за процентами; 428 грн - заборгованість за штрафом.

16.11.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір про відступлення прав вимоги № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого останнім набуто право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №498945 від 30.01.2020.

Таким чином, оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 498945 в розмірі 11 176,50 грн, а також судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін. Окрім цього, задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: Чи була успішною транзакція, здійснена 30.01.2020р., в сумі 3000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.04.2026 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи здійснювалося зарахування коштів у сумі 3000 грн на банківську картку № НОМЕР_3 (власник картки - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з 30.01.2020 року по 04.02.2020 року включно; надати виписку руху коштів по банківській карткі № НОМЕР_3 (власник картки - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 30.01.2020 року по 04.02.2020 року включно. Окрім цього витребувано від ТОВ «УПР» наступну інформацію: Чи була здійснена платіжна операція з переказу грошових коштів в сумі 3000 грн. на банківську картку № НОМЕР_3 (власник картки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що ініційована на підставі кредитного договору №498945 від 30.01.2020 року? Які ідентифікаційні реквізити було присвоєно платіжній операції в системі ТОВ «УПР» (номер операції, унікальний ідентифікатор тощо)? Якою є дата та час фактичного виконання платіжної операції, у тому числі у випадку, якщо її виконання відбулося в інший календарний день, ніж дата укладення кредитного договору? Чи передбачають правила та технічні регламенти ТОВ «УПР» можливість виконання платіжних операцій у перший робочий день після вихідного, у разі ініціювання платежу у суботу або інший неробочий день? Який статус даної платіжної операції відображається в системі ТОВ «УПР» та чи змінювався він у процесі виконання операції? Чи зберігаються у ТОВ «УПР» журнали (логи), звіти або інші електронні документи, які підтверджують факт ініціювання та/або завершення платіжної операції, та чи можуть останні бути надані?

02.06.2026 судом зареєстровано відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду від 30.04.2026

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не з`явився, однак подав заяву у якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, з приводу заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повісток про виклик до суду, які повернулись на адресу суду із відміткою про відсутність адресата. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Суд встановив, що 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту(далі - Договір), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.credit7.ua. Приймаючи умови цього Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити Клієнту у продовжені строку користування позикою.

За умовами п. 1.3. Договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

-акційну процентну ставку за користування позикою 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування (3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору;

-стандартну проценту ставку 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) (п.п. 1.3.1, 1.3.2).

У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язання за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна ставка, відповідно до п. 3.4.,3.5 цього договору.

Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів, не здійснюється. У разі прострочення виконання зобов`язання за договором більше ніж 3 (три) календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування позикою у розмір стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору. З 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку у вигляді пені у розмірі 1,1% від суми позики, що становить 33,00 грн за кожен день прострочення.

Додатком № 1 до Договору № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 є Графік платежів, підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, відповідно до якого: дата повернення позики: не пізніше 24.02.2020; сума позики: 3 000 грн; сума нарахований процентів: 7,50 грн; разом до сплати 3007,50 грн.

24.02.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 702521 до Договору № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020, за умовами якого у зв`язку із неможливість виконання Клієнтом зобов`язань за Договором № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 у повному обсязі та у встановлений строку, Клієнт звернувся до Товариства із прохання продовження строку користування позикою, а тому Сторони домовились продовжити строку користування позикою на строк, що дорівнює установленому пунктом 1.2 Договору строку користування позикою. Встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 21.03.2020 (п.п. 1.1, 1.2Додаткового договору).

Відповідно до п. 1.3 Додаткового договору, сторони погодили, що процентна ставка становить 1,60% від суми позики за кожен день користування позикою (548% річних), у межах строку повернення позики, зазначеного у п. 1.2 цього Договору.

Як вбачається з довідки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким укладено Договір №498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 ідентифікований ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» шляхом відправки 30.01.2020 о 22 год. 24 хв. одноразового ідентифікатора В211 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , документ що підписаний кодом - кредитний договір.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 30.01.2020 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 3 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1002 від 10.02.2026.

Згідно із листом АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260518/90340-БТ від 27.05.20256, на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ) на яку 30.01.2020 здійснено переказ коштів на суму 3 000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020, у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 11 176,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000 грн; заборгованість за процентами - 7 747,50 грн; заборгованість за штрафами - 429 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 30.01.2020 по 19.06.2020. Також з розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 24.02.2020 вніс платіж на погашення заборгованості у розмірі 7,50 грн, які були зараховані на погашення процентів.

16.11.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (Фактор) укладено Договір факторингу № ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (п. 1.1 Договору).

Права Вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього Договору, та виконання Фактором вимог п. 7.2 Договору (п. 6.2.3 Договору).

За змістом п.п. 7.1 7.2 Договору, Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми - 502 890 грн на вказаний в реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 2-х робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

З платіжної інструкції АТ «Райфайзен банк» № 20164 від 18.11.2020 слідує, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» сплатило в користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 502 890 грн, призначення платежу: оплата за переуступку права вимоги згідно п. 7.1 Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 16.11.2020 та витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, до ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №498945 від 30.01.2020, у розмірі 11 176,50 грн.

Досудовою вимогою №20229885 від 05.03.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 та вимагав сплатити заборгованість за Договором №498945 від 30.01.2020 в сумі 11 176,50 грн.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором №498945 від 30.01.2020 відповідно до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» правонаступником якого є ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» свої зобов`язання за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020 виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000 грн.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 176,50 грн, що складається з: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3 000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 7 747,50 грн; заборгованості за штрафом у розмірі 429 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020 та суми, яка підлягає до стягнення за ним, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, як слідує з матеріалів справи, Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено строком на 25 днів, тобто до 24.02.2020 та в подальшому продовжено строк його дії на 25 днів, тобто до 21.03.2020.

Сторони погодили, що у період з 30.01.2020 по 24.02.2020 стандартна процента ставка, яка застосовується у випадку неналежного виконання зобов`язання складає 1,90% за кожен день користування позикою, що враховуючи суму позики становить 57 грн, а у період з 25.02.2020 по 21.03.2020 - 1,60% за кожен день користування позикою, що враховуючи суму позики становить 48 грн.

Таким чином, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020 у тому числі продовженого за період з 30.01.2020 по 21.03.2020 становить 2 625 грн ((25*57)+(25*48)= 2 625)

Докази подальшого продовження строку Договору № 498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 в матеріалах справи відсутні, а відтак відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору у період з 22.03.2020 по 19.06.2020.

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020, ОСОБА_1 24.02.2020 вніс платіж на погашення заборгованості у розмірі 7,50 грн, який зараховано на погашення процентів.

З урахуванням вказаного вище загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за несплаченими процентами за Договором №498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020 міг складати не більше 2 617,50 грн (2 625-7,50=2 617,50).

Окрім цього, що стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафами у розмірі 429 грн, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, передбачено, що У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12.03.2020 і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Крім того, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Верховний суд в постанові від 11.07.2024 у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №498945 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.01.2020, заборгованість за штрафами у відповідача ОСОБА_1 виникла у період з 01.05.2020 по 19.06.2020, тобто у періоді дії на усій території України карантину, а відтак суд вважає, що заборгованість за штрафами у розмірі 429 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 5 617,50 грн, яка складається із: 3 000 грн заборгованості по тілу кредиту; 2 617,50 грн заборгованості по процентах.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що майнові права позивача підлягають захисту, а тому позов підлягає до частково задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020у розмірі 5 617,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, у позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, повноваження адвоката Усенка М.І підтверджені Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 та ордером на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025.

Як вбачається з Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, адвокатське бюро «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» погодили, що клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 2.1 Договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами і становить собою конфіденційну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн без ПДВ.

Актом наданих послуг № 1678 від 09.03.2026 та детальним описом наданих послуг від 09.03.2026 підтверджено, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: усна консультація - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв.; складення та подання позовної заяви - 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. Сума наданих послуг становить 8000 грн.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахування наведеного та вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задоволено частково, на переконання суду з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 020,94 грн, що пропорційно відповідає задоволеній частині позовних вимог (5 617,50 / 11 176,50 * 8 000 = 4 020,94 грн).

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 338,17 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (5 617,50 / 11 176,50 *2662,40 = 1 338,17).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №498945 від 30.01.2020 в розмірі 5 617 (п`ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких: 3 000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 2 617,50 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) гривень 17 копійок судового збору та 4 020 (чотири тисячі двадцять) гривень 94 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місце знаходження: м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець