Ухвала суду № 138287483, 12.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2026 Справа №607/15185/26 Провадження №1-кс/607/5035/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025211040001857 від 11 листопада 2025 року, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2026 року старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025211040001857 від 11 листопада 2025 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а також зазначає про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими, а тому просить застосувати вказаний запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_4 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, зазначивши про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, а також недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Проте у разі якщо слідчий суддя прийде до переконання про доведеність підозри та наявність ризиків, просить застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов`язання. Вважає, що найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідатиме особі підозрюваного, який є військовослужбовцем та на утриманні має неповнолітню дитину. Також зазначає, що розмір застави у вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є необґрунтованим та завищеним, натомість застава у мінімальному розмірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив в задоволенні клопотання слідчого відмовити, адже він не причетний до вчинення інкримінованих злочинів. Зазначає, що не має умислу переховуватись від органу досудового розслідування, адже він є військовослужбовцем, одружений та має на утриманні одну неповнолітню дитину, тому просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказав, що запропонований слідчим розмір застави є непомірним для його сім`ї.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001857 від 11 листопада 2025 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

10.07.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

10.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з ЄРДР №12025211040001857 від 11.11.2025; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відео контроль особи від 25.03.2026 та 17.04.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за річчю від 26.02.2026 та 09.04.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 12.02.2026 та 18.02.2026; висновки експерта № СЕ-19/120-25/3075-НЗПРАП від 16.03.2026, № СЕ-19/120-25/3074-НЗПРАП від 23.03.2026, № СЕ-19/120-25/3073-НЗПРАП від 11.03.2026, № СЕ-19/120-25/3070-НЗПРАП від 13.03.2026, № СЕ-19/120-25/3080-НЗПРАП від 17.03.2026; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які є тяжкими злочинами та за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які є тяжкими злочинами та за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина, а саме тяжкість передбаченого законом покарання, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду. Крім того ОСОБА_4 зареєстрований та фактично проживає у м. Харкові, тобто за межами регіону досудового розслідування, будь-яких сталих соціальних зв`язків, майна чи постійного місця роботи на території Тернопільської або Хмельницької області не має. Також ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а відтак може бути переведений до іншого місця служби, що не перебуває у межах територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, або самовільно залишити місце служби, що істотно ускладнить, а в разі зміни місця дислокації частини унеможливить його своєчасну явку до слідчого та суду.

Також існує ризик того, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Вказаний ризик обумовлений тим, що на даному етапі досудового розслідування виконано лише першочергові слідчі дії. Злочинна діяльність є багатоепізодною, вчиненою у складі групи з чіткою організацією (придбання речовини, розфасування, розміщення «закладок» за геокоординатами, реалізація через автоматизованого «бота» в месенджері «Telegram», прийом оплати на підставні банківські картки). Органом досудового розслідування продовжуються заходи з встановлення осіб, яким збувалася психотропна речовина, місцезнаходження невилученої її частини, засобів мобільного зв`язку, а також банківських рахунків і криптовалютних гаманців, використаних для одержання коштів від злочинної діяльності, з метою накладення арешту на майно, оскільки санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає обов`язкову конфіскацію майна. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може знищити, приховати або спотворити мобільні телефони, облікові записи в месенджерах, кошти, одержані від злочинної діяльності, та інші речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім того, оцінюючи можливість впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. При цьому у кримінальному провадженні повідомлено про підозру також іншим учасникам групи, які відомі ОСОБА_4 особисто як співучасники злочинної діяльності. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 самостійно або через третіх осіб може узгоджувати з ними позицію, схиляти до дачі завідомо неправдивих показань, впливати на свідків, а також перешкоджати встановленню всіх обставин, зокрема ролі кожного учасника групи.

Крім того про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, свідчить те, що злочинна діяльність мала систематичний, комерційний характер (створення каналу збуту, повторне поповнення «закладок», отримання коштів на банківські картки), тривала щонайменше з листопада 2025 по травень 2026 року та була спрямована на отримання стабільного прибутку. У разі незастосування тримання під вартою існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 продовжить чи відновить збут психотропних речовин, у тому числі з використанням раніше налагоджених каналів і контактів.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається із вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи особистого зобов`язання слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування. На думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, яка на переконання слідчого судді є обґрунтованою, а також застосування зазначеного запобіжного заходу зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Водночас слід зазначити, що за змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Водночас з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі вісімдесятирозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Водночас при покладенні на ОСОБА_4 обов`язку не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, враховуючи, що підозрюваний є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , слід заборонити останньому відлучатися від місця проходження військової служби, оскільки обмеження не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, унеможливить виконання ним військового обов`язку.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи особистого зобов`язання - відмовити.

Клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 08 вересня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/15185/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.07.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися від місця проходження військової служби ВЧ НОМЕР_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 08 вересня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1