Ухвала суду № 138287065, 15.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/23586/25

Провадження №4-с/523/60/26

У Х В А Л А

"15" липня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гранд парк 24», стягувач ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця про накладення штрафу,

УСТАНОВИЛА:

13 липня 2026 року до суду надійшла скарга ОСББ «Гранд парк 24» про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дудки Алли Сергіївни від 09 липня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 80596720 за невиконання ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 20 березня 2026 року у справі № 523/23586/25 у частині підключення електроенергії та зобов`язання боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 10 квітня 2026 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80596720 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду, проте у подальшому воно було відновлено за заявою стягувача ОСОБА_1 без законних підстав, про що боржником подана окрема скарга, у зв`язку з чим скаржник вважає, що вчиняти будь-які виконавчі дії, у тому числі накладати штраф на боржника у рамках відновленого виконавчого провадження державний виконавець не мав повноважень, акт державного виконавця від 09 липня 2026 року, яким зафіксовано факт відсутності електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 станом на 09 липня 2026 року складений у відсутності представника ОСББ «Гранд Парк 24», без встановлення чи дослідження причин, сам факт відсутності світла в квартирі не встановлює і не доводить, що причиною цього стали саме дії чи бездіяльність боржника.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, за яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Подібну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324 цс 19), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93 гс 18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639 цс 18), від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17 (провадження № 14-658 цс 18), від 03 квітня 2019 року у справах № 370/1034/15-ц (провадження № 14-103цс19) та № 370/1288/15 (провадження № 14-612 цс 18), від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17 (провадження № 14-223 цс 19).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.1, 2 ст. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення штрафів під час виконання судових рішень.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Такий же висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24).

Таким чином, враховуючи що скаржник подав скаргу на постанову Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 80596720, тому дана скарга підвідомча адміністративному суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, оскільки вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 263, 352, 353 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гранд парк 24», стягувач ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця про накладення штрафу.

Роз`яснити скаржнику його право на звернення до Одеського окружного адміністративного суду за захистом його прав в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання.

Ухвала складена та підписана 15 липня 2026 року.

Суддя