Ухвала суду № 138286664, 16.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/539/24

№ провадження 2/646/376/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» про стягнення заборгованості зі сплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» (далі

АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ») про стягнення заборгованості зі сплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня

2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Беркута Наталії Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Беркутою Наталією Михайлівною задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В мотивувальній частині постанови Верховного суду зазначено, що вирішуючи спір у порядку цивільного судочинства, суди не перевірили, чи належить ОСОБА_1 до членів колегіального виконавчого органу (правління) АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ», зважаючи на юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу до господарської юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20).

Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів, не перевірили підстави звільнення ОСОБА_1 та зробили передчасний висновок про можливість розгляду справи щодо стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні за правилами цивільного судочинства.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленим, в підготовче судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження № 61-739св23).

З матеріалів вбачається, що позивач з 01 липня 2006 року ОСОБА_1 працювала у АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» на посаді директора технічного члена правління АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» та 16 березня 2023 року була звільнена з роботи згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі наказу товариства від 16 березня 2023 року № 42/01.5.1з.

Відповідно до положень пункту 8.3 Статуту АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів АТ «ОГС «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» від 19 квітня 2021 року № 1 (далі Статут; https://khmisto.naftogaz.com/), посадовими особами органів товариства визнаються Голова та члени Наглядової ради, Голова та члени Правління товариства.

Згідно з підпунктом 10.2.2.7 пункту 10.2 Статуту до компетенції Наглядової ради належить, зокрема, обрання та припинення (відкликання) повноважень Голови та членів Правління товариства.

Правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Так, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), відрізняється від розірвання трудового договору з працівником, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12 січня 2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року в справі № 145/1885/15-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 915/540/16, від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22, від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, де також виснувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22).

До юрисдикції господарського суду за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу (далі ЦК) України), пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень). А за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18 (пункти 15-17, 53-54)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 366/3222/21 зазначено, що керівник це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління.

Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Укладений між акціонерним товариством та керівником колегіального виконавчого органу договір або контракт породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (зокрема дострокового).

У обох випадках коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20).

Касаційний господарський суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 фактично висловився про підсудність подібних справ господарським судам, з чим погодилась Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.10.2022 у справі №761/20061/21.

Такі висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 у подібних правовідносинах.

Позови керівника товариства, який є виконавчим органом товариства про припинення трудових відносин з Товариством підлягають до розгляду у порядку господарського судочинства, що вбачається також із постанови Великої Палати Верховного суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Така позиція є сталою і підтримується у подальшому Верховним Судом, що зокрема вбачається із постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі справа № 756/5516/20.

З наявних у справі доказів вбачається, що спір виник у сфері корпоративних відносин.

На стадії відкриття провадження по справі відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, а якщо справу вже відкрито провадженням, то є підстави закриття провадження у справі за ч. 1 п. 1 ст. 255 ЦПК України справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи викладене, а також з огляду на підстави та предмет заявленого позову, та те, що імперативними нормами ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з метою відновлення законності розгляду даного спору судом належної юрисдикції, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити, оскільки, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255, 256, 261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ХАРКІВМІСЬКГАЗ» про стягнення заборгованості зі сплати вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду із даним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Барабанова