Рішення № 138286103, 17.07.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1470/25

Провадження № 2/743/142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір № 8544435 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 2000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ, укладеного 30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5553,28 гривень: тіло кредиту - 1592 гривень, прострочені проценти - 3961,28 гривень. Заборгованості за комісіями позивач до стягнення не заявляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2026.

12.03.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому провадженні.

05.05.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому провадженні.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення. Представник позивача в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 17.07.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

30.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8544435. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника; акцепт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором L46248, надісланим 30.09.2022 о 13 год. 31 хв. на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025. Відповідно до пункту 6.7 договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 2000 гривень (пункт 1.2). Кредит надано загальним строком на 105 днів з 30.09.2022, який складається з пільгового та поточного періодів (пункт 1.3). Пільговий період складає 15 днів і завершується 15.10.2022 (пункт 1.3.1); поточний період складає 90 днів і закінчується 13.01.2023 - дата остаточного погашення заборгованості (пункт 1.3.2). Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.6).

Згідно з пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Згідно з пунктом 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 200 гривень (10,00 відсотків від суми кредиту), що нараховується одноразово в момент видачі кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування становить 1025,00 відсотків, орієнтовна загальна вартість кредиту - 7900 гривень (пункт 1.5).

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 2.3 договору передбачено право позичальника неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період і збільшувати строк кредитування. Відповідно до пункту 2.3.2 для цього позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення (повідомлення) із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні, та здійснити передбачений цим пунктом платіж.

Згідно з Додатком № 1 до кредитного договору (Графік платежів) кількість днів у розрахунковому періоді становить 105; дата остаточного погашення заборгованості - 13.01.2023; загальна вартість кредиту - 7900 гривень. Жодних платежів після 13.01.2023 графік не передбачає.

Кредитодавець виконав свій обов`язок з надання кредитних коштів: 30.09.2022 на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену в пункті 2.1 договору, перераховано 2000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 83744944 від 30.09.2022. Належність цієї картки відповідачу підтверджується умовами договору та анкетою-заявою на кредит

№ 8544435.

Відповідач частково виконав зобов`язання. Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення 13.10.2022 сплачено 8 гривень тіла кредиту, 200 гривень комісії за оформлення кредиту та 260 гривень процентів; 14.10.2022 - 200 гривень тіла кредиту, 19,92 гривень процентів і 200 гривень комісії за пролонгацію; 31.10.2022 - 200 гривень тіла кредиту, 200 гривень процентів і 200 гривень комісії за пролонгацію. Залишок заборгованості за тілом кредиту становить 1592 гривень (2000 - 8 - 200 - 200).

Проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період з 01.10.2022 по 29.01.2023 включно на загальну суму 4441,20 гривень; з урахуванням сплачених 479,92 гривень непогашений залишок процентів становить 3961,28 гривень. Заборгованість за комісіями відсутня. Загальна сума заборгованості - 5553,28 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунка.

Належних і допустимих доказів пролонгації (продовження) строку кредитування (підписаної позичальником заяви про пролонгацію, запису про підтвердження пролонгації одноразовим ідентифікатором у порядку пункту 2.3.2 договору, додаткової угоди) матеріали справи не містять.

30.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ. Оплату відступлених прав вимоги здійснено платіжною інструкцією № 69902 від 30.01.2023 на суму 715 316,82 гривень. Реєстр боржників передано за Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 30.01.2023.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги

№ 89-МЛ від 30.01.2023 (у новій редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 26.08.2025) загальна сума заборгованості за кредитним договором № 8544435 складає 5553,28 гривень, а саме: 1592 гривень - заборгованість по кредиту, 3961,28 гривень - заборгованість по відсотках.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8544435 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 5553,28 гривень, а саме: 1592 гривень - заборгованість по кредиту, 3961,28 гривень - заборгованість по відсотках.

ІV. Мотиви, з яких виходив суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор L46248 було використано іншою особою.

Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача - поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Цей метод ідентифікації передбачено Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і підвищує достовірність встановлення особи позичальника в електронних правовідносинах.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі

№ 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Системний аналіз частини 1 статті 638 ЦК України по відношенню до кредитних договорів дозволяє зробити висновок, що строк кредитування є істотною умовою таких договорів. Пролонгація строку кредитування є зміною умови кредитного договору, яка за статтею 654 ЦК України має вчинятися в такій самій формі, що й сам договір. Зміна строку кредитування шляхом пролонгації має бути доведена належними і допустимими доказами (статті 76, 78 ЦПК України). Самого факту продовження користування позичальником кредитними коштами після первісно погодженої дати закінчення строку кредитування або самого факту нарахування позивачем процентів за період після цієї дати для висновку про пролонгацію недостатньо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на пролонгацію строку кредитування, проте належних і допустимих доказів її здійснення (підписана заява про пролонгацію, запис про підтвердження одноразовим ідентифікатором, додаткова угода, інші належні докази) не подано. За цих обставин строк кредитування за договором закінчився 13.01.2023.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, а відповідно до пункту 1.5.3 - за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду; за пунктом 2.2.2 нарахування процентів здійснюється по дату завершення строку кредитування. Системне тлумачення цих пунктів дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів за користування кредитом виключно в межах погодженого строку кредитування - як плату за правомірну поведінку позичальника. Положень про нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування договір не містить.

Додатковим аргументом на користь такого тлумачення є зміст Додатку № 1 до кредитного договору (Графіку платежів), у якому загальна вартість кредиту обчислена з розрахунку строку кредитування 105 днів, останнім платіжним днем визначено 13.01.2023, і жодних платежів після спливу цього строку графік не передбачає. Це підтверджує, що сторони на момент укладення договору мали на увазі саме 105 днів як період нарахування процентів за користування кредитом.

Строк кредитування за договором закінчився 13.01.2023. Нарахування позивачем процентів за період після цієї дати, а саме за період з 14.01.2023 по 29.01.2023 на загальну суму 764,16 гривень (16 днів ? 47,76 гривень), не ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 764,16 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 3197,12 гривень (3961,28 - 764,16).

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кредитодавець перерахував 2000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 83744944 від 30.09.2022. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 8544435 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 5553,28 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.09.2022 № 8544435 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 4789,12 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 764,16 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 5553,28 гривень, з яких задоволено 4789,12 гривень, що становить 86,24 % від заявлених вимог (4789,12 / 5553,28 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2089,08 гривень (2422,40 ? 86,24 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, акт наданих послуг № Д/6126 від 22.10.2025 і детальний опис наданих послуг до нього, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній

розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. Крім того, заявлений розмір витрат на правничу допомогу (8000 гривень) перевищує саму ціну позову (5553,28 гривень). З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 86,24 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2587,20 гривень (3000 ? 86,24 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором від 30.09.2022 № 8544435 у розмірі 4789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2587 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ