Рішення № 138284756, 15.07.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1856/25

провадження № 2/492/312/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом законної представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі за текстом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 26207,20 грн, а також судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що 08 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 869794 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов укладеного кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 4700 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. У встановлений договором строк відповідач не повернув суму кредиту, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 26207,20 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача, а позивач став новим кредитором у зобов`язанні, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

25 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно з яким представниця відповідача просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 було визнано недієздатним, встановлено над ним опіку, опікуном призначено ОСОБА_2 . Незважаючи на те, що ОСОБА_1 був визнаний недієздатним лише у березні 2025 року, однак ознаки психічного захворювання були наявні у відповідача ОСОБА_1 задовго до 2025 року, а саме з 2022 року. Враховуючи, що 08 липня 2023 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» був укладений кредитний договір, однак з 2022 року у відповідача ОСОБА_1 були наявні ознаки психічного захворювання, представниця відповідача вважає, що укладений між сторонами кредитний договір є недійсним у зв`язку з тим, що на час укладення кредитного договору ОСОБА_1 за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, тому оспорюваний правочин не відповідає вільному волевиявленню ОСОБА_1 та є недійсним з моменту його вчинення. Оскільки кредитний договір укладений ОСОБА_1 з дефектом волі, то права та обов`язки за цим договором не виникають. Тому ОСОБА_1 не може нести зобов`язання за кредитним договором. Відтак безпідставними є вимоги, заявлені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_2 , як законна представниця ОСОБА_1 , заявлені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позовні вимоги не визнала та звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним, стягнення судових витрат. Позов мотивує тим, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, оскільки з квітня 2022 року у нього були наявні ознаки психічного захворювання, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії з асоційованим гострим стресом, а також рішенням ВЛК від 21 червня 2022 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 16 «а» наказу МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року (шизофренія, шизотипові та маячні розлади, афективні розлади з часто повторюваними фазами), що є підставою для визнання недійсним вказаного кредитного договору. Також, ОСОБА_1 24 лютого 2023 року було встановлено 2 групу інвалідності, строк якої було продовжено до 20 лютого 2026 року. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 648 від 19 вересня 2024 року, проведеної в межах цивільної справи № 492/146/23, ОСОБА_1 за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та опікуном призначено ОСОБА_2

19 травня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» надійшли письмові пояснення представника позивача за первісним позовом, згідно з якими представник позивача вважає аргументи зустрічного позову спрямованими на уникнення від відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором. Кредитний договір № 869794 укладений 08 липня 2023 року, ще до ухвалення рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року про визнання ОСОБА_1 недієздатним, тому станом на дату укладення кредитного договору 08 липня 2023 року ОСОБА_1 був дієздатним. На момент укладення кредитного договору були відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 мав фізичні чи психічні обмеження, які б впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними або обмежували його право на укладення договору. На час підписання договору позичальник був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та реалізовувати свої цивільні права й обов`язки. Лише після 10 серпня 2023 року стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився настільки, що за рівнем обмеження здатності контролювати свою поведінку він почав потребувати постійного стороннього догляду. Саме після цієї дати розпочався процес щодо позбавлення його цивільної дієздатності. ОСОБА_1 уклав зазначений договір добровільно, свідомо та за наявності повного розуміння характеру своїх дій і правових наслідків їх вчинення. На момент укладення договору він мав можливість самостійно оцінити умови кредитування, доцільність прийняття на себе відповідних фінансових зобов`язань, їх обсяг, порядок виконання, а також усі можливі ризики та наслідки, пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням умов договору. Крім того, укладення договору відбулося шляхом проходження встановленої процедури ідентифікації та верифікації, введення одноразового ідентифікатора та підтвердження волевиявлення на укладення кредитного договору, що свідчить про активні, послідовні та усвідомлені дії ОСОБА_1 , спрямовані саме на отримання кредитних коштів та прийняття на себе відповідних договірних зобов`язань.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представниця відповідача за первісним позовом, яка є представницею позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явилася, але за допомогою системи «Електронний суд» надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, у задоволенні вимог первісного позову просила відмовити та просила задовольнити зустрічний позов.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши первісний та зустрічний позови, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 869794 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 4700 грн, строком на 360 днів (а.с. 20 зворот-30).

Зазначений договір, графік платежів, який є додатком № 1 до договору (а.с. 30 зворот-31), паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-20) підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 9-18).

Відповідно до довідки про ідентифікацію відповідач з яким укладено договір № 869794 від 08 липня 2023 року ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит», акцепт договору позичальником підписаний одноразовим ідентифікатором (а.с. 32).

Згідно з листом ТОВ «Пейтек» № 20251020-3158 від 20 жовтня 2025 року на підставі договору на переказ коштів, 08 липня 2023 року було успішно перераховано кошти у розмірі 4700 грн на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. 33).

На виконання ухвали про витребування доказів від 05 січня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надіслало лист від 09 січня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 08 липня 2023 року зараховану суму 4700 грн (а.с. 65).

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 29-33).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024, витягу з реєстру боржників від 01 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 178400 грн (а.с. 34, 34 зворот).

12 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу досудову вимогу, у якій повідомило про укладення договору факторингу № 01022024-1 від 01 лютого 2024 року та необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 480194 від 07 листопада 2022 року (а.с. 36).

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 лютого 2024 року становить 26207,20 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом 4700 грн; відсотками 21507,20 грн (а.с. 33 зворот-37).

ОСОБА_1 у період з 19 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичному центрі «Полінар» з діагнозом «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії з асоційованим гострим стресом», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого від 29 квітня 2022 року (а.с. 107).

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 від 22 червня 2022 року рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 червня 2022 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ статті 16 «а» наказ МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року (а.с. 99).

Згідно з довідками до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 450903 від 23 лютого 2023 року, серії 12 ААГ № 880665 від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання (а.с. 97, 98).

Відповідно до висновку № 70/683 від 10 серпня 2023 року лікарської комісії медичного огляду щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю, за рівнем обмеження здатності контролювати свою поведінку ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду (а.с. 100).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 648 від 17 вересня 2024 року, виданого Одеською філією судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» у справі № 492/1446/23, ОСОБА_1 , відносно якого вирішувалося питання про визнання його недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна: страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Шизофренії, параноїчної епізодичний тип перебігу з наростаючим змішаним (параноїчним, апатико-абулічним) дефектом»; внаслідок чого він за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 101 зворот-106).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна ОСОБА_2 (а.с. 94-96).

Згідно з епікризом № 1477 від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 з 17 лютого 2025 року по 10 березня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний перебіг, з наростаючим змішаним (параноїдним, апатико-абулічним) типом дефекту та соціально-трудовою дезадаптацією. Стан медикаментозної субкомпенсації. F20.02 (а.с. 108).

Спірні правовідносини виникли на підставі укладеного 08 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору, дійсність якого у цій справі оспорюється з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, та що заперечується позивачем, який пред`явив до стягнення заборгованість, що виникла за цим договором.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положення статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, вчиняючи правочин, фізична особа повинна усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину, має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку експертиз, так і інших доказів.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа, хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною 1 статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та підтримані висновками у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13 (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц) зазначено, що «підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.».

Як встановлено судом, зокрема, з пункту 22 висновку судово-психіатричного експерта № 648 від 17 вересня 2024 року слідує, що ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП «ООМЦПЗ» та проходив лікування у період з 21 листопада 2022 року по 27 лютого 2023 року, у ОСОБА_1 з 2021 року наявні психічні порушення у вигляді афективних розладів та його психічний стан було визначено, як «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичний перебіг, з наростаючим змішаним (параноїдним, апатико-абулічним) типом F20.02 за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду) (а.с. 125 зворот-130).

Вказаний висновок чітко визначає, що психічний розлад у ОСОБА_1 був наявний саме на час укладання кредитного договору і цей розлад був хронічним та стійким, що свідчить про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Будь-якого іншого тлумачення висновку експерта не вбачається.

Водночас, суд враховує, що висновок судово-психіатричного експерта № 648 від 17 вересня 2024 року є повним, чітким та конкретним. Сумнівів у правильності висновку експертів не встановлено, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не довело, що висновок є недостатньо обґрунтований чи суперечить іншим матеріалам справи.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, установивши, що висновок судово-психіатричного експерта № 648 від 17 вересня 2024 року є беззаперечним доказом доведеності факту, що ОСОБА_1 саме у момент укладення спірного договору не усвідомлював значення своїх та не міг керувати ними, суд дійшов висновку, що висновок експерта підтверджує абсолютну неспроможність ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 4700 грн, оскільки ОСОБА_1 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент укладення кредитного договору, а тому кредитний договір від 08 липня 2023 року слід визнати недійсним та задовольнити зустрічний позов.

Враховуючи, що кредитний договір від 08 липня 2023 року підлягає визнанню недійним суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що у задоволенні первісного позову відмовлено, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи ту обставину, що на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи та діюча в його інтересах законна представниця ОСОБА_2 звільнена, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у сумі 1065,76 грн. з відповідача за зустрічним позовом на користь держави у зв`язку із задоволенням зустрічного позову.

Керуючись статтями 202, 203, 207, 215, 225, 638, 1055 ЦК України, статтями 2, 7, 44, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 , як законної представниці ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати договір № 869794 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 08 липня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корп. 28, м. Львів, поштовий індекс 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) в дохід держави судовий збір в розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 76 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.