Ухвала суду № 138283698, 12.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2026 Справа №607/15188/26 Провадження №1-кс/607/5038/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Вінниця, Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2026 року старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025211040001857 від 11 листопада 2025 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, а також зазначає про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрювану ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та на підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими, а тому просить застосувати вказаний запобіжний захід до підозрюваної ОСОБА_4 .

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, зазначивши про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, адже період протиправної діяльності останньої у межах даного кримінального провадження триває з листопада 2025 року по 01 травня 2026 року. При цьому 23 травня 2026 року за ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в сумі 266240 грн. 25 травня 2026 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави. Остання подія протиправного діяння ОСОБА_4 була 21.05.2026, коли під час обшуку в приміщенні квартири за місцем проживання ОСОБА_4 було виявлено небезпечні психотропні речовини PVP, за змістом повідомлення за підозрою від 22.05.2026 у кримінальному провадженні №12026060010000633 від 21.05.2026. Після застосування застави ОСОБА_4 не вчиняла кримінальні правопорушення, не порушувала умови запобіжного заходу, раніше не судима, є студенткою Вінницького національного аграрного університету. Вважає, що застава в іншому кримінальному провадженні забезпечить належну поведінку підозрюваної. Проте у разі якщо слідчий суддя вважатиме за доцільне застосування запобіжного заходу, просить застосувати до ОСОБА_4 домашній арешт або ж визначити мінімально можливий розмір застави, з урахуванням того, що сім`я підозрюваної є багатодітною, а також батьки уже внесли за ОСОБА_4 заставу в межах іншого кримінального провадження.

Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника та повідомила, що після внесення застави в іншому кримінальному провадженні вона не вчиняла інших кримінальних правопорушень, працювала нянею.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001857 від 11 листопада 2025 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

10.07.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

10.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України. Зокрема, такими доказами є: витяг з ЄРДР №12025211040001857 від 11.11.2025; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за місцем від 26.02.2026 та 02.07.2026; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних комунікаційних мереж від 24.04.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відео контроль особи від 06.04.2026, 25.03.2026 та 17.04.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії обстеження публічно недоступного місця, а саме житла особи з метою виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування від 06.02.2026, 16.02.2026 та 11.05.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за річчю від 26.02.2026 та 09.04.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 12.02.2026, 18.02.2026, 21.02.2026 та 11.03.2026; протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії накладення арешту на кореспонденцію, її огляд та виїмка від 23.05.2026 та 15.04.2026; протоколи огляду місця події від 08.12.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протокол огляду від 09.12.2025; протокол огляду місця події від 10.12.2025; висновки експерта № СЕ-19/120-25/3075-НЗПРАП від 16.03.2026, № СЕ-19/120-25/3074-НЗПРАП від 23.03.2026, № СЕ-19/120-25/3073-НЗПРАП від 11.03.2026, № СЕ-19/120-25/3070-НЗПРАП від 13.03.2026, № СЕ-19/120-25/3080-НЗПРАП від 17.03.2026, № СЕ-19/120-25/15413-НЗПРАП від 15.12.2025, № СЕ-19/120-25/15412-НЗПРАП від 15.12.2025, № СЕ-19/120-25/15414-НЗПРАП від 24.12.2025, № СЕ-19/120-25/15509-НЗПРАП від 17.12.2025, № СЕ-19/120-25/1806-НЗПРАП від 13.02.2026, № СЕ-19/120-25/3076-НЗПРАП від 25.03.2026, № СЕ-19/120-25/6455-НЗПРАП від 11.06.2026, № СЕ-19/120-25/3072-НЗПРАП від 11.03.2026, № СЕ-19/120-25/5345-НЗПРАП від 22.04.2026, № СЕ-19/120-25/5346-НЗПРАП від 27.04.2026, № СЕ-19/120-25/5344-НЗПРАП від 26.05.2026, № СЕ-19/120-25/5343-НЗПРАП від 21.04.2026, № СЕ-19/120-25/5349-НЗПРАП від 06.05.2026; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваною не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, з яких кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, є особливо тяжким та за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина, а саме тяжкість передбаченого законом покарання, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої їй підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду. Крім того ОСОБА_4 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій здійснюється досудове розслідування. Підозрювана не працевлаштована, інших усталених соціальних зв`язків не має, що об`єктивно ускладнює можливість забезпечення органом досудового розслідування контролю за її місцем перебування та своєчасної явки до слідчого, слідчого судді та суду. Суттєвого значення для оцінки цього ризику набуває встановлена в ході досудового розслідування здатність підозрюваної до конспірації власних дій з метою уникнення викриття правоохоронними органами. Так, з метою отримання поштового відправлення, що містило особливо небезпечну психотропну речовину, ОСОБА_4 використала вигадані анкетні дані та підставний номер телефону, що свідчить про наявність у підозрюваної навичок та практичного досвіду приховування власної особи від органів, які здійснюють контроль за обігом заборонених речовин. Наявність такого досвіду підвищує ймовірність застосування підозрюваною аналогічних методів приховування також і з метою уникнення відповідальності в межах цього кримінального провадження, зокрема зміни місця фактичного перебування, використання підставних осіб.

Також існує ризик того, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень. Вказаний ризик обумовлений тим, що значна частина доказової бази має електронний (цифровий) характер: облікові записи в месенджерах, автоматизовані сервіси обробки замовлень, відомості про рух коштів через банківські та електронні платіжні системи. Такі докази характеризуються підвищеною вразливістю до знищення на відміну від матеріальних речей, їх видалення не потребує значного часу, спеціальних засобів чи участі третіх осіб і може бути здійснене підозрюваним одноособово, в будь-який момент та з будь-якого місця. На момент звернення з клопотанням органом досудового розслідування не завершено роботу зі встановлення повного обсягу майна, коштів та засобів зв`язку, пов`язаних із злочинною діяльністю, з метою їх подальшого арешту, вилучення та долучення до матеріалів провадження, зокрема з огляду на передбачену санкцією ч. 3 ст. 307 КК України обов`язкову конфіскацію майна. За таких обставин перебування підозрюваного на волі створює реальну можливість заволодіння, приховування, знищення або передачі третім особам відповідних речей, документів та електронних відомостей до моменту їх виявлення та процесуального закріплення органом досудового розслідування.

Окрім того, оцінюючи можливість впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. При цьому у кримінальному провадженні про підозру повідомлено також іншим особам, які входили до складу групи та перебували з ОСОБА_4 у тривалих стосунках у зв`язку зі спільною протиправною діяльністю. Наявність такого тривалого спільного інтересу, зумовленого спільною участю у вчиненні кримінальних правопорушень, є самостійним чинником підвищеного ризику узгодження підозрюваними своїх процесуальних позицій, схиляння одне одного до відмови від раніше наданих показань або до надання завідомо неправдивих показань, спрямованих на применшення власної ролі чи ролі інших учасників групи. Перебуваючи на волі, підозрювана зберігає як фізичну можливість особистого або опосередкованого (через третіх осіб) контакту з іншими підозрюваними, так і фактичний авторитет ініціатора та організатора злочинної діяльності, що підсилює ймовірність здійснення такого впливу та ускладнює встановлення органом досудового розслідування дійсних обставин кримінального провадження.

Крім того про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, свідчить те, що встановлена сукупність обставин свідчить про те, що інкримінована діяльність не мала одиничного, ситуативного характеру, а являла собою системну, комерційно організовану модель поведінки, у якій ОСОБА_4 виконувала стійку та повторювану функцію: безпосередньо здійснювала перенесення, зберігання та розфасування психотропної речовини, а також отримання поштових відправлень з такою речовиною під вигаданими анкетними даними. Такий рівень залученості та відпрацьована модель поведінки свідчать про сформовану, стійку роль підозрюваної в злочинній діяльності, спрямованій на отримання систематичного прибутку злочинним шляхом, а не про одноразовий епізод.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваної та тяжкості пред`явленої їй підозри, яка на переконання слідчого судді є обґрунтованою, а також застосування зазначеного запобіжного заходу зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваної ОСОБА_4 виключає її утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Водночас слід зазначити, що за змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому згідно ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено у яких випадках слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З викладеного вбачається, що законодавцем передбачено можливість, а не обов`язок слідчого судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а тому слідчий суддя з урахуванням встановлених в ході розгляду даного клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваної, зокрема те, що вона раніше не судима, її молодий вік, майновий та сімейний стан, належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування кримінального провадження, приходить до переконання про можливість визначити підозрюваній ОСОБА_4 розмір застави у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 , у зв`язку з чим клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Водночас слідчий суддя ставиться критично та не бере до уваги заперечення захисника про те, що застава в іншому кримінальному провадженні здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної у даній справі, адже кожне кримінальне провадження є автономним, а запобіжний захід обирається індивідуально для усунення загроз саме у конкретному розслідуванні. У разі порушення підозрюваним обов`язків у даній справі, суд не матиме жодних правових підстав звернути в дохід держави кошти, внесені в іншій справі, що повністю нівелює стримуючий фінансовий механізм.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 08 вересня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за « ОСОБА_4 » у справі №607/15188/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.07.2026.

Роз`яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із місця проживання с. Агрономічне, «Окружний» садівничий масив, Вінницького району, Вінницької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 08 вересня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1