Ухвала суду № 138283489, 17.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 212/13957/25

Провадження № 6/444/97/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

з участю секретаря судового засідання Стець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі № 212/13957/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №75974469 в розмірі 8 100,50 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №75974469 в розмірі 8 100,50 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 18.05.2026, позовні вимоги задоволено повністю.

18.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить розстрочити (розтермінувати) виконання рішення суду від 18 травня 2026 року рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом по 18.05.2027 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, безробітня, має на утриманні неповнолітніх дітей, чоловік військовий зник безвісти.

З урахуванням наведеного, просить заяву задовольнити в повному обсязі.

В судовому засідання заявник заяву підтримала.

В судове засідання позивач з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали заяви, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч.5 ст. 435 ЦПК України)

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Розстрочення рішення суду може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Узагальнюючи підстави наведені заявником у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, вбачається, що вони ґрунтуються на наявності скрутного матеріального становища заявника.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вказаних обставин судом не встановлено, а наведені в заяві обставини не є винятковими, тобто такими, що відповідно до закону ускладнюють виконання рішення та не підтвердженні допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.

Посилання заявника на складне матеріальне становище, є голослівними, без підтвердження належними доказами, та враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що заявником не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт відсутності доходів по день звернення до суду із даною заявою.

Заявниця зазначає, що її чоловік є військовим який зник безвісти, разом з тим, до заяви не долучено жодних доказів того, що заявниця та зниклий безвісти ОСОБА_3 є подружжям.

Наведене не можливо також встановити через свідоцтва про народженя дітей, оскільки батьком таких записаний інший чоловік.

Крім цього, заявницею долучено до матеріалів справи копію трудової книжки і з останнього запису вбачається, що заявниця 06.06.2024 року звільнилася з роботи за згодою сторін і з того часу на роботу не влаштовується.

Інших доказів, які б підтверджували відсутність у заявниці доходів по теперішній час до заяви не долучено.

Також заявницею (боржником) не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви вона зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані, які б об`єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявника станом на момент звернення до суду та з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявником період розстрочення і суми виплат дійсно знаходяться в межах її доходів. Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі № 212/13957/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики №75974469 в розмірі 8 100,50 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя: Ясиновський Р. Б.