Ухвала суду № 138282439, 30.04.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11722/25

Провадження №2-к/367/1/2026

УХВАЛА

Іменем України

30 квітня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Горбачова Ю.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, в якому просить визнати на території України наказ Суду з сімейних справ міста Лімасол від 04.10.2024 року (номер позову: 275/2024 (i-justice), що набрав законної сили 24.11.2024 року, про розірвання шлюбу між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 28.05.2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 478.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 28.05.2020 року між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ) було укладено шлюб, зареєстрований Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 478.

Відповідно до наказу Суду з сімейних справ міста Лімасол від 04.10.2024 року (номер позову: 275/2024 (i-justice), шлюб сторін, який був укладений у м. Києві, Україна 28.05.2020 року, проголошено розірваним. Рішення іноземного суду набрало законної сили 24.11.2024 року.

Відповідною угодою між сторонами також були врегульовані всі питання, пов`язані з поділом подружнього майна, місця проживання доньки, сплати батьком аліментів та інших питань, пов`язаних з вихованням дитини.

Заявник вказує, що в Україні справа про розірвання шлюбу між тими самими сторонами не розглядалася, тому, на даний час існує необхідність визнання зазначеного рішення іноземного суду з метою отримання Заявником в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження факту розірвання шлюбу між подружжям.

01 грудня 2025 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області клопотання залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням заявнику строку для усунення. У встановлений строк заявник усунув виявлені недоліки

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року клопотання прийняте до свого провадження, призначене судове засідання.

Заявник у судове засідання не з`явився. Від представника заявника, адвоката Сорокіної І.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заяву підтримують та просять задовольнити.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника заявника надійшла заява про розгляд клопотання без участі заявника та його представника, подане клопотання підтримують та просять задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, будь-яких клопотань або заяв від них не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 травня 2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), між гр. України ОСОБА_1 та гр. Республіки Білорусь ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 478, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 травня 2020 року.

Наказом (рішенням) Суду з сімейних справ міста Лімасол від 04.10.2024 року (номер позову: 275/2024 (i-justice), розірвано шлюб між гр. України ОСОБА_1 та гр. Республіки Білорусь ОСОБА_4 , зареєстрований 28 травня 2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 478. Рішення набрало законної сили 24.11.2024 року.

Апостилем у відповідності з Гаазькою Конвенцією від 05 жовтня 1961 року засвідчено відповідність копії вищевказаного рішення його оригіналу, справжність печатки на виданій копії зазначеного рішення.

Заявник вказує, що визнання зазначеного рішення іноземного суду необхідне йому для отримання в органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження факту розірвання шлюбу між подружжям.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Нормами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визнання та виконання іноземних судових рішень - це різновид міжнародної правової допомоги, за яким суд держави, на території якої ініціюється таке визнання та виконання, за встановленою процедурою офіційно підтверджує дію законної сили рішення суду іноземної держави на території держави суду, який розглядає відповідне клопотання, що стає ідентичним законній силі рішень національних судів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз`ясненнями викладеними у п. 17 Постанови Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу України» не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення, банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорювання батьківства, позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Порядок визнання в Україні іноземних судових рішень, що не підлягають примусовому виконанню, регулюються Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу України» клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч. 1 ст. 471 ЦПК України).

Згідно з ст. 471 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Між Україною та Республікою Кіпр укладено Угоду про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 року, який ратифіковано Законом України № 2910-IV від 22.09.2005.

Згідно підпункту а) п. 1 ст. 20 зазначеної Угоди встановлено, що відповідно до умов, передбачених у статті 21, кожна Договірна Сторона визнає та виконує на своїй території такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: судові рішення у цивільних справах, включаючи сімейні справи.

Приписами статті 21 Угоди закріплено умови, за яких рішення, зазначене в статті 20 цієї Угоди, підлягає визнанню та виконанню, а саме: а) якщо воно є остаточним та підлягає виконанню відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої воно було винесене; b) у разі винесення рішення за відсутності відповідача, він був належним чином повідомлений про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої було винесене судове рішення; с) якщо немає остаточного рішення, винесеного раніше судом запитуваної Договірної Сторони про той же предмет між тими самими сторонами; d) якщо в суді запитуваної Договірної Сторони не було розпочато провадження про той же предмет з тих же підстав між тими самими сторонами раніше ніж провадження, у якому було винесено відповідне рішення; е) визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному порядку запитуваної Договірної Сторони; f) рішення чи його наслідки не суперечитимуть основним принципам та законодавству запитуваної Договірної Сторони; g) рішення винесене судом, який має юрисдикцію відповідно до положень статті 17.

Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У преамбулі та ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі за заявою № 24465/04 «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 4, 5, 6, 8, 9 ст. 473 ЦПК України після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 247, 260, 261, 353, 354, 462, 464-466, 471-473 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити.

Визнати на території України наказ (рішення) Суду з сімейних справ міста Лімасол від 04.10.2024 року (номер позову: 275/2024 (i-justice), що набрав законної сили 24.11.2024 року, про розірвання шлюбу між гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та гр. Республіки Білорусь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 28 травня 2020 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 478.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю. В. Горбачова