Рішення № 138282371, 16.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/618/26

№ провадження 2/196/637/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 вересня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено кредитний договір № 71183696 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

26.01.2026 р. між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу № 26/01/26, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передав ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги до боржників.

Згідно реєстру боржників №2 від 26.01.2026 р. до Договору факторингу № 26/01/26 від 26.01.2026 р., позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 555.00 грн., з яких: 13 000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 365.00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 240.00 грн. - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1 950.00 грн. - комісія.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 71183696 від 13.09.2025 р. в розмірі 22555.00 грн., судові витрати.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.87).

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , про що додав довідку (а.с.95-97).

У заяві поданій до суду 07.07.2026 р. відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме по тілу кредиту в розмірі 13000.00 грн., комісії 1950.00 грн., в частині стягнення відсотків в розмірі 1365 грн. та 6240 грн. - просив відмовити, справу розглядати без його участі (а.с.123).

У відповіді на відзив, яка надійшла через систему "Електронний суд", представник позивача Лепеха В.О. просила позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що позивачем надано належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, підтверджують законність позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості, а заперечення відповідача не підтверджуються жодними доказами та гуртуються на припущеннях. Розгляд справи просила проводити без участі представника (а.с.102-113).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2025 р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено кредитний договір № 71183696 (а.с. 10-23).

Згідно вказаного договору, сума кредиту 13 000 грн. (п.2.2.1 Договору).

Строк кредитування 30 днів (п.2.2.2 Договору).

Процентна ставка/ день 0.350% (п.2.2.3 Договору).

Комісія за надання кредиту 15.00%. Дата надання кредиту кредиту 13.09.2025 р., дата повернення кредиту 12.10.2025 р., денна процентна ставка 0,850%, проценти за понадстрокове користування кредитом 4,00%, пеня 4%, орієнтована реальна річна процентна ставка 1644.02%, орієнтована загальна вартість кредиту 16 315.00 грн., загальні витрати за кредитом 3 315.00 грн. (п.2.2.4 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "71166".

13.09.2025 р. відповідачем ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено основні умови кредитування (а.с.29-31).

Згідно довідки ТОВ "Європейська платіжна система" від 10.04.2026 р. № КД-000062841 зазначено, що ТОВ "Європейська платіжна система" підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ 1 "Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020 р., укладеного між установою та ТОВ 1 "Безпечне агентство необхідних кредитів" та підтверджено переказ коштів 13.09.2025 р. в сумі 13000, отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 (а.с.32).

26.01.2026 р. між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу № 26/01/26, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" передав ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.40-48).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу №26/01/26, укладеного 26.01.2026 р. між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру божників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру божників підтверджує факт переходу від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру божників №2 від 26.01.2026 р. за Договором факторингу №26/01/26, укладеного 26.01.2026 р. реєстр боржників передано в повному обсязі (а.с.49).

Згідно Витягу з реєстру боржників № 2 від 26.01.2026 р. до Договору факторингу №26/01/26, укладеного 26.01.2026 р. , позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22 555.00 грн. за кредитним договором № 71183696 від 13.09.2025 р. (а.с.51).

Платіжною інструкцією № 23757 від 30.01.2026 р. підтверджено оплату за договором факторингу № 26/01/26 від 26.01.2026 р. (а.с.50).

З розрахунку заборгованості за вищевказаним договором, наданого позивачем, вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 71183696 від 13.09.2025 р. у сумі в сумі 22 555.00 грн., з яких: 13 000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 365.00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 6 240.00 грн. - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом, 1 950.00 грн. - комісія (а.с. 35-39).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір № 71183696 від 13.09.2025 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 13000 грн., комісії в розмірі 1950 грн., в загальній сумі 14 950 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71183696 від 13.09.2025 р., позивач крім тіла кредиту в сумі 13000.00 грн., комісії в розмірі 1950.00 грн., просить стягнути 1 365.00 грн. - суму заборгованості за відсотками, 6 240.00 грн. - суму заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом (а.с. 35-39).

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав в частині тіла кредиту в розмірі 13 000 грн. та комісії в розмірі 1950.00 грн. У іншій частині позовних вимог просить відмовити.

До матеріалів справи відповідач додав довідку військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2026 р. за № 2743/28/26, згідно якої молодший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 з 14 травня 2025 року (а.с. 97, 123).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 р. №92, молодшого сержанта за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який прибув із в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , з 14 травня 2025 року зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і вважати таким, що справу та посаду прийняв (а.с.98).

Із витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2026 р. №14, вважати таким, що вибув у відрядження у військову частину НОМЕР_4 молодший сержант ОСОБА_1 (а.с.99).

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, відповідач ОСОБА_1 як у період укладення кредитного договору №71183696 від 13.09.2025 р., так і на теперішній час має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів та штрафних санкцій за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за тілом кредиту та комісією за кредитним договором №71183696 від 13.09.2025 р., що становить загальну суму 14 950 грн., яка складається з тіла кредиту 13000 грн., комісії за надання кредиту 1950 грн.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає таке.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, який вказано в кредитному договорі №71183696 від 13.09.2025 р.і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с.54) підтверджує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором №71183696 від 13.09.2025 р.перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Всупереч умовам кредитного договору №71183696 від 13.09.2025 р.відповідач не виконав свого зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено кредитний договір №71183696 від 13.09.2025 р.,за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту та комісією за кредитним договором №71183696 від 13.09.2025 р., що становить загальну суму 14 950 грн., яка складається з тіла кредиту 13 000 грн., комісії 1950 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 154052 від 14.04.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 66.28 % позовних вимог (14 950 грн. від 22555 грн. складає 66.28 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 1764.64 грн. (2662.40 грн. х 66.28 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором №71183696 від 13.09.2025 р.в розмірі 14950.00 грн., судові витрати в розмірі 1764.64 грн., а всього 16 714.64 грн. (шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять грн. 64 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місцезнаходження: 07400, м.Бровари, вул.Лісова,2, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ "ТАСкомбанк".

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.П. Бабічева