Рішення № 138281009, 09.07.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/9832/25

провадження № 2/753/7721/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.;

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.;

за участю сторін не з`явились;

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

На обґрунтуваннях позовних вимоги посилається на те, що 13 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9814438 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 050 грн.

Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Макс Кредит» та ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику й паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після того, добровільно без примусу чи тиску, відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 88861, після чого, 11 квітня 2021 року ТОВ «Макс Кредит» перерахувало грошові кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «Онлайн Фінанс») було укладено договір факторингу №17122024-МК, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. У подальшому сторони продовжили строк дії вказаного договору додатковими угодами.

02 квітня 2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №02045-У, відповідно до умов якого ТОВ «ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9814438.

У квітні 2025 року на адресу відповідача направлялася вимога за вих. № 25770813048 про усунення порушення по сплаті заборгованості за кредитом, яка залишилась без реагування.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення коштів, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до нього, тому просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №00-9814438 у розмірі 27 132 грн, яка складається: 8 500 грн - заборгованість по кредиту; 19 082 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

19 травня 2025 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Призначено розгляду справи по суті у судове засідання.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому, у прохальній частині позовної зави вказав здійснювати розгляд справи без його участі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних питань від нього на адресу суд не надходило, а враховуючи строки розгляду справи, визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, який був належним чином повідомленим про день та час судового засідання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9814438 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору(а. с. 57-61).

17 грудня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «Онлайн Фінанс») було укладено договір факторингу №17122024-МК (а. с. 19-21).

02 квітня 2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 02045-У, відповідно до умов якого ТОВ «ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9814438 (а. с. 31-34).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У частині шостій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Тобто відповідачем за допомогою електронного підпису було надано згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Як зазначалось вище, 13 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9814438 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Відповідно до підпункту 2.8 вищевказаного кредитного договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату видачі кредиту (13 червня 2024 року). Сума кредиту перераховується кредитодавцем у сумі 7 000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу платіжної картки НОМЕР_1 (а. с. 58).

Проте, доказів виконання первісним кредитодавцем ТОВ «Макс Кредит» своїх обов`язків по перерахуванню коштів на рахунок відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року про витребування доказів за клопотанням позивача, надійшла відповідь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківські рахунки в установі банку відсутні.

Отже, позивачем не надано жодних доказів про належність відповідачу платіжної картки НОМЕР_1, а також підтвердження зарахування грошових коштів від ТОВ «Макс Кредит» саме на картку ОСОБА_1 у порядку виконання кредитного договору.

Суд зауважує, що у матеріалах справи наявні лише розрахунки представника позивача, однак розрахунки не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первісних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. У матеріалах справи відсутні будь-які виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б могли підтвердити факт зарахування коштів на його рахунок. При цьому, у кредитному договорі відповідач та первісний кредитор погодили конкретний порядок видачі суми кредиту, проте доказів реалізації цього порядку до суду надано не було.

Також, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено, судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.