Ухвала суду № 138280505, 10.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2440/26

Провадження №6/307/122/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви

10 липня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про заміну стягувача у виконавчому провадженні,

встановив:

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» 19 червня 2026 року звернулося до суду із заявою про заміну вибулого стягувача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 68392186 з примусового виконання виконавчого напису № 48652, виданого приватним нотаріусом Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА».

В обґрунтування заяви посилалося на те, що 29.09.2020 ОСОБА_1 уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 349853550.

24.05.2021 приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна видала виконавчий напис № 48652 про стягнення з боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

28.01.2022 приватний виконавець Кохан Павло Іванович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68392186 з примусового виконання виконавчого напису № 48652 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

Станом на даний час виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» позбавлене можливості отримати копію виконавчого напису, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

У подальшому до договору факторингу 2 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 2.

16.10.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.

Таким чином ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до боржника в сумі 47 579,60 грн., яка складається з: 17 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 30 579,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання заявником права грошової вимоги здійснювались безпосередньо попередніми кредиторами.

Станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник первісного стягувача ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. та боржник ОСОБА_1 були повідомлені про місце, дату і час судового засідання, але у судове засідання не з`явилися без повідомлення причини, однак неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчих листах.

З`ясувавши всі обставини заяви, суд дійшов наступного висновку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Тобто виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (гл. 73 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та як наслідок припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

У постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення несудового органу, то заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Із заяви вбачається, що 24.05.2021 приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна видала виконавчий напис № 48652 про стягнення з боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на підставі якого 28.01.2022 приватний виконавець Кохан Павло Іванович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68392186 з примусового виконання виконавчого напису № 48652 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 48 779,60 грн., у той же час в заяві заявник зазначає, що ТОВ «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до боржника в сумі 47 579,60 грн., яка складається з 17 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 30 579,60 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» від 27.07.2022 № 2455-IX, який набрав чинності 25.08.2022 було внесено зміни до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, було заборонено у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України було введено воєнний стан, який і надалі триває.

Таким чином, законом було чітко встановлено заборону на період дії воєнного стану та до моменту його закінчення примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.

Разом з тим, дослідивши надані матеріали виконавчого провадження, суд встановив, що після набрання чинності вказаним законом, всупереч його імперативній вимозі, приватний виконавець не вжив будь-яких заходів, спрямованих на припинення примусового виконання виконавчого напису нотаріуса у вказаному виконавчому провадженні, зокрема, не прийняв відповідне рішення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

У подальшому, Законом України від 11.04.2023 № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який набрав чинності 06.05.2023, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції.

Зокрема, вказаним законом було встановлено заборону відкривати виконавчі провадження на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.

До заяви про заміну сторони виконавчого провадження не долучено ні самого кредитного договору, який мав би бути у володінні заявника, зважаючи на ряд укладених договорів факторингу, відповідно до яких до нього перейшло право за укладеним кредитним договором, ні виконавчого напису нотаріуса для перевірки судом зазначених вище обставин.

Заявник зазначає, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (заявник) позбавлене можливості отримати копію виконавчого напису, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника.

В той же час, заявником не подано клопотання про витребування копії такого виконавчого напису, у зв`язку із чим, враховуючи розбіжності у заявлених сумах заборгованості, суд позбавлений можливості встановити, що виконавче провадження № 68392186, в якому заявник просить замінити стягувача, відкрито приватним виконавцем саме щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є верховенство права ( ч. 1, 2, п.1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином суд, з урахуванням наведеного, враховуючи зміни до положень Закону № 1404-VIII, виходячи з принципів диспозитивності, розумності та справедливості цивільного судочинства, дійшов висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів, на підставі яких суд може всебічно та в повному обсязі встановити усі обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку із чим, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Позика» слід відмовити.

Такий висновок суду ґрунтується на необхідності неухильного дотримання принципів верховенства права, розумності та справедливості, оскільки встановлення законом заборони у період дії воєнного стану примусово виконувати виконавчі написи нотаріусів з подальшим встановленням законом заборони відкривати виконавчі провадження на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально, свідчить про відсутність правових підстав вчиняти дії та приймати рішення, спрямовані на виконання такого виконавчого напису, в тому числі, у виконавчому провадженні, відкритому до набрання чинності зазначеними змінами.

Протилежне тлумачення закону призвело б до необґрунтованого та безпідставного звуження прав осіб, які є боржниками у виконавчих провадженнях, відкритих до набрання чинності зазначеними змінами та неоднакового застосування положень закону.

Керуючись ст.ст. 258-260, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження на його правонаступника.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 15 липня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас