Ухвала суду № 138280503, 10.07.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2438/26

Провадження №6/307/121/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви

10 липня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про заміну стягувача у виконавчому провадженні,

встановив:

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» 19 червня 2026 року звернулося до суду із заявою про заміну вибулого стягувача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 64817211 з примусового виконання виконавчого напису № 73002, виданого приватним нотаріусом Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА».

В обґрунтування заяви посилалося на те, що 03.12.2019 ОСОБА_1 уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 212853985.

09.10.2020 приватний нотаріус Горай О.С. видав виконавчий напис № 73002 про стягнення з боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

15.03.2021 приватний виконавець Лукеча О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64817211 з примусового виконання виконавчого напису № 73002 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

Станом на даний час виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

У подальшому до договору факторингу 2 укладені додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 2.

6.10.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16.10.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до заявника перейшло право вимоги до боржника на загальну суму 44 668,95 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № 1 від 16.10.2025 до заявника підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.

Таким чином ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до боржника в сумі 44 668,95 грн., яка складається з 16 659,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28 009,70 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання заявником права грошової вимоги здійснювались безпосередньо попередніми кредиторами.

Станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Також представник заявника зазначив, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» позбавлене можливості отримати копію виконавчого напису, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника.

Представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник первісного стягувача ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. та боржник ОСОБА_1 були повідомлені про місце, дату і час судового засідання, але у судове засідання не з`явилися без повідомлення причини, однак неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчих листах.

З`ясувавши всі обставини заяви, суд дійшов наступного висновку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка передбачена п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Тобто виконавчий напис нотаріуса підлягає зверненню до примусового виконання.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (гл. 73 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, та як наслідок припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

У постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення несудового органу, то заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Із заяви вбачається, що 09.10.2020 приватний нотаріус Горай О.С. видав виконавчий напис № 73002 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на підставі якого 15.03.2021 приватний виконавець Лукеча О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64817211 з примусового виконання виконавчого напису № 73002 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у розмірі 45 868,95 грн., у той же час в заяві заявник зазначає, що ТОВ «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до боржника в сумі 44 668,95 грн., яка складається з 16 659,25 грн. заборгованості за тілом кредиту та 28 009,70 грн. заборгованість за відсотками.

Також заявник зазначає, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (заявник) позбавлене можливості отримати копію виконавчого напису, оскільки не має процесуального статусу стягувача, до винесення судом ухвали про заміну первісного стягувача на його правонаступника.

В той же час, заявником не подано клопотання про витребування копії такого виконавчого напису, у зв`язку із чим, враховуючи розбіжності у заявлених сумах заборгованості, суд позбавлений можливості встановити, що виконавче провадження № 64817211, в якому заявник просить замінити стягувача, відкрито приватним виконавцем саме щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , право вимоги за яким передано ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином суд, з урахуванням наведеного, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів, на підставі яких суд може всебічно та в повному обсязі встановити усі обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у зв`язку із чим, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Позика» слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-260, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження на його правонаступника.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 15 липня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас