Ухвала суду № 138280357, 15.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/799/26

Провадження № 2-і/147/9/26

УХВАЛА

іменем України

15 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

прокурора Романової Л. М.,

представника позивача Степанець Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року у справі №147/799/26 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Тростянецька лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и в:

02 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року у справі №147/799/26 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Тростянецької селищної ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Тростянецька лікарня», до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, в сумі 45071,35 грн.

Заяву про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що повністю визнає заборгованість, визначену рішенням суду, не ухиляється від її сплати та має намір виконати рішення суду у повному обсязі. Разом із тим зазначає, що на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке унеможливлює одноразову сплату всієї суми боргу. Заявник вказує, що офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, соціальних виплат не отримує, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, перебуває у пошуку роботи. Крім того, у зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та необхідністю одноразової сплати значної суми боргу виконання рішення суду в повному обсязі є для нього надмірним фінансовим тягарем та істотно ускладнює його матеріальне становище. Водночас заявник наголошує, що не ухиляється від виконання рішення суду, визнає свій обов`язок щодо його виконання та просить розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців рівними частинами. На підтвердження зазначених обставин до заяви додано копію трудової книжки, довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про неотримання пенсії, довідку про неотримання державних соціальних виплат та довідку Державної служби зайнятості про те, що він не перебуває на обліку як безробітний.

14 липня 2026 року до суду надійшли заперечення Гайсинської окружної прокуратури, у яких прокуратура заперечує проти задоволення заяви, вважаючи її необґрунтованою, оскільки заявником не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, у зв`язку з чим просять відмовити у її задоволенні.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, в поданій заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, відповідно до яких заявником не доведено наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а подані ним докази не підтверджують його скрутного матеріального становища. Просила у задоволенні заяви відмовити.

Представник позивача Тростянецької селищної ради у судовому засіданні підтримала заперечення прокурора та просила відмовити у задоволенні заяви.

Представник Національної служби здоров`я України та представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства «Тростянецька лікарня» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року у справі №147/799/26 позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України та Тростянецької селищної ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 43757,30 грн, а на користь держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 1314,05 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Рішення набрало законної сили 02 липня 2026 року.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (заява №38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Водночас нормою ч. 1 ст. 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що утруднюють виконання судового рішення, наведений у зазначеній статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Такі обставини повинні бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», судам при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу і порядку його виконання необхідно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як зазначено вище, Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню порушених прав шляхом виконання судового рішення, а тому питання щодо надання розстрочки має вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін виконавчого провадження.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми стягнення та характеру присуджених платежів. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду, повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами винятковими обставинами, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим у визначений строк.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи істотно ускладнюють його виконання, тому в кожному конкретному випадку суд оцінює надані сторонами докази за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто можливість розстрочення виконання судового рішення пов`язується з наявністю об`єктивних та виняткових обставин, що істотно ускладнюють його своєчасне виконання. Водночас рішення про розстрочення має ґрунтуватися на дотриманні балансу інтересів стягувача і боржника та не створювати для будь-якої зі сторін надмірного процесуального чи майнового тягаря.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, визнає покладений на нього обов`язок щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого та має намір виконати рішення суду у повному обсязі. Із заявою про розстрочення виконання рішення він звернувся не з метою уникнення виконання судового рішення, а з метою забезпечення реальної можливості його виконання.

Варто зазначити і те, що відповідно до вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.11.2025 підтверджується факт вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та подальшим лікуванням останнього.

Так, правопорушення за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (порушення ПДР, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження або смерть) за своєю правовою природою є злочином, вчиненим через необережність.

На підтвердження доводів заяви ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази, зокрема: копію трудової книжки, довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що він не перебуває на обліку як отримувач пенсії, довідку про неотримання державних соціальних виплат, а також довідку Державної служби зайнятості про те, що він не перебуває на обліку як безробітний. Зазначені документи свідчать про відсутність у заявника постійного джерела доходу та підтверджують його скрутне матеріальне становище.

Суд також враховує, що заявник є молодою працездатною особою, яка перебуває у пошуку роботи, а відсутність на час звернення до суду офіційного працевлаштування сама по собі не свідчить про його недобросовісну поведінку чи навмисне ухилення від виконання судового рішення. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 має стабільні доходи або належне йому майно, за рахунок якого він має реальну можливість одноразово виконати рішення суду.

Оцінюючи наведені обставини, суд також бере до уваги запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану, що об`єктивно впливає на соціально-економічну ситуацію, ринок праці та можливість отримання особою стабільного доходу. Тобто воєнний стан є вагомим чинником, який варто враховувати при оцінці майнового стану особи. У сукупності з відсутністю у заявника постійного місця роботи, офіційних доходів та іншими наданими ним доказами зазначені обставини свідчать про істотне ускладнення одноразового виконання рішення суду.

Наведені прокурором у запереченнях доводи про недоведеність заявником виняткових обставин суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують поданих заявником письмових доказів та фактично ґрунтуються на припущенні про можливість його працевлаштування. Водночас сама лише працездатність особи не свідчить про наявність у неї реальної можливості одноразово виконати судове рішення на значну суму.

Суд також враховує доводи представника Тростянецької селищної ради, яка підтримала заперечення прокурора. Разом із тим зазначені доводи не впливають на висновок суду, оскільки заявник просить розстрочити виконання рішення лише в частині стягнення коштів на користь держави в особі Національної служби здоров`я України. Водночас виконання рішення в частині стягнення коштів на користь Тростянецької селищної ради заявником не оспорюється, вимог про його розстрочення не заявлено, а тому права та майнові інтереси Тростянецької селищної ради наданням розстрочення не порушуються.

Також суд бере до уваги, що заявник не заперечує проти виконання рішення суду, визнає покладений на нього обов`язок та просить лише розстрочити його виконання строком на дванадцять місяців. Такий строк не перевищує максимального строку, встановленого ч. 5 ст. 435 ЦПК України.

Водночас суд враховує, що розстрочення виконання рішення не звільняє боржника від виконання покладеного на нього обов`язку, не змінює суті ухваленого рішення та не порушує права стягувачів на отримання присуджених коштів, а лише визначає інший порядок його виконання, який за встановлених обставин забезпечить реальне та повне виконання судового рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан заявника, характер присуджених до стягнення коштів, відсутність доказів його недобросовісної поведінки, намір добровільно виконати рішення суду, а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін і реального виконання судового рішення, суд доходить висновку, що наведені заявником обставини є достатніми для розстрочення виконання рішення суду строком на дванадцять місяців рівними частинами.

За таких обставин суд вважає заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258260, 353354, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року у справі №147/799/26 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 43757 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят сім) гривень 30 копійок рівними частинами на 12 (дванадцять) місяців.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 16.07.2026.

Суддя О. Г. Борейко