Рішення № 138278402, 16.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5499/25

Провадження № 2/645/262/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Лисенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харків в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/5499/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

18.08.2025 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Визнати судову справу за цим позовом малозначною та здійснити її розгляд у

порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (без виклику сторін).

3. Стягнути із Відповідача, яким є: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації проживання (перебування) Відповідача: АДРЕСА_1 на користь Позивача, яким є: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Код ЄДРПОУ: 43979069, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) заборгованість у розмірі 135199,99 гривень, з яких: 39 999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 75 200,00 гривень - заборгованість по процентах (%), 20 000,00 гривень - штрафні санкції.

4. Стягнути із Відповідача, яким є: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації проживання (перебування) Відповідача: АДРЕСА_1 на користь Позивача, яким є: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Код ЄДРПОУ: 43979069, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 22 780,00 грн.

5. Розглянути справу без участі Позивача та його представника за наявними в справі матеріалами.

6. Повідомляти про результати розгляду справи, направляючи листи на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 або за адресою представника Позивача АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ «СВК ПАРТНЕРС»: а/с 36, м. Київ, поштовий індекс: 02192.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №2006052, додатки та додаткові угоди до якого є його невід`ємними частинами та є обов`язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу, шляхом перерахування у безготівковій формі на номер платіжної карти № НОМЕР_2 , який відповідач вказав під час укладення Кредитного договору, кредитні кошти, а відповідач прийняв у власне користування грошові (кредитні) кошти, які відповідач зобов`язався повернути у строки, визначені у Кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, які передбачені Кредитним договором, а також згідно з п. 6.4.

Кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: вказана обставина підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю«ПЕЙТЕК» щодо успішності переказу кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , вказану відповідачем під час укладення Кредитного договору.

У порушення умов Кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 135199,99 гривень, у тому числі: 39999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та

неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 75200,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами, 20000,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. Вказана обставина підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до цієї позовної заяви, додаток

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Однак всі звернення та вимоги позивача щодо добровільного погашення заборгованості за Кредитним договором позичальником задоволені не були, сума боргу за Кредитним договором на момент звернення до суду із цією позовною заявою залишається непогашеною, у зв`язку із чим позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Копія досудової вимоги та доказів відправлення відповідачу додаються до цієї позовної заяви.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 18.08.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено проведення першого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 08.10.2025 подав клопотання про проведення розгляду без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу зазначену в позовній заяві, кореспонденція повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Таким чином, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Судом встановлено, що 22 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2006052, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 40000,00 грн.

Відповідно до п.1.3, 1.4 договору передбачено строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5, п.1.5.1 договору тип процентної ставки - фіксована, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного п.1.3. цього Договору.

Відповідно до п.1.8 та 1.8.1 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить: за стандартною ставкою 144000,00 грн.

Згідно п.1.9. та 1.9.1 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2333,95 % річних.

Відповідно п.1.10 та 1.10.1 орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 184000,00 грн.

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 .

Пунктом 3.1 договору визначено, що проценти, які нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом факт/факт.

Сторони погодились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного п.5.3. Договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до 6.4 договору, у випадку на виконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та / або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф.

Відповідно до 6.4.1 у розмірі 6000,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до 6.4.2 у розмірі 1200,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та /або неналежного виконання.

Відповідно до п. 9.2 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідач підписав електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) Х646 06.01.2025 16:11:38 (а.с.27).

Судом встановлено, що Паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) Н158 06.01.2025 16:11:30 (а.с.32)

Відповідно до листа, наданого ТОВ «Пейтек» від 08.07.2025 за №20250708-123, вбачається, що вказане Товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений Договір про організацію переказу грошових коштів № 01042024-2 від 01.04.2024 відповідно до умов якого 06 січня 2025 року о 16:13:07 год було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 40 000,00 грн, маска картки: № НОМЕР_2 (а.с.34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №2179143 від 22.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 11.08.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 135199,99 гривень, у тому числі: 39999,99 гривень - заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 75200,00 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами, 20000,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. (а.с. 30-40).

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по отриманому та неповернутому кредиту, відсоткам за користування отриманими коштами.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 01.06.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2006052. Вказаний договір укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) Х646.

З наведеного суд доходить висновку, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, укладенні в електронній формі, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного 06.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Договору про надання кредиту №2179143 відповідач на умовах строковості, зворотності, платності отримав кредит в розмірі 40000,00 грн.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Судом встановлено, що кошти були зараховані на належний відповідачу, вказаний у п. 2.1 Договору картковий рахунок № НОМЕР_2 , на який 06.01.2025 здійснено переказ коштів в сумі 40000,00 грн платіжним оператором ТОВ «Пейтек».

Судом також встановлено, що за Договором №2006052 від 06.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 11.08.2025 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 135199,99 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 39999,99 грн; заборгованість по відсоткам 75200,00 грн, заборгованість за штрафними санкціями 20000, 00 грн

Відповідач не надав суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, за таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 39999,99 грнобґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 75200,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 3, ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про, зокрема, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору; якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до частин 1-4 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, потреби у послугах. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.

Такий висновок цілком узгоджується з позицією викладеною, в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин.

Враховуючи викладене суд вважає, що нараховані відсотки за кредитним договором в розмірі 75200,00 грнє несправедливими та підлягають стягненню в розмірі тіла кредиту в сумі 39999,99 грн.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій в розмірі 20 000,00 грн відповідно до п. 6.4 договору, у випадку на виконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та / або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані доповнення були введені в дію 17 березня 2022 року. Так, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем був укладений 06.01.2025, тобто вже після введення в Україні воєнного стану та набрання чинності пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням обмежень, встановлених п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд доходить висновку, що нарахування пені позивачем здійснено неправомірно, оскільки, починаючи з 24 лютого 2022 року позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язання.

Таким чином, нарахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» штрафу в сумі 20000,00грн за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором №2006052 від 06.01.2025 є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» про стягнення з відповідача заборгованості за договором №2006052 від 06.01.2025 підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 79999,98 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 39 999,99 грн; заборгованість по сплаті відсотків -39 999,99 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 135199,99 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 79999,98 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 59,17 % (79999,98 х100: 135199,99) = 59,17 %.

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 59,17 % то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1433,33 грн (2422,40 х 59,17 % =1433,33).

Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 22780,00 грн, які позивач просив компенсувати за рахунок відповідача, суд дійшов таких висновків.

На обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2025, додаток №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.03.2025, акт приймання -передачі наданої правової (правничої ) допомоги від 14.08.2025 на суму 2500,00 грн, у якому вказаний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням «СВК ПАРТНЕРС» під час надання правової допомоги за договором по боржнику ОСОБА_2 , яка становить 2500,00 грн (аналіз фактичних обставин справи, збір та підготовка доказів у справі за позовом до боржника, яким є ОСОБА_1 платіжна інструкція № 1082 від 11.08.2025 про сплату позивачем 202 500,00 грн на користь адвокатського об`єднання «СВК Партнерс».

З рахунку на оплату №268 від 17.07.2025 вбачається, що витрати на правову допомогу становлять 2500,00 грн.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати пов`язані з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, представником позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо компенсації позивачеві 20280,00 грн судових витрат за правничу допомогу, які позивач очікує понести відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору у розмірі 15 % від суми боргу, суд доходить таких висновків.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 52 від 10.03.2025 клієнт зобов`язаний додатково сплатити адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 15% від суми боргу, яка підлягає стягненню із боржників та вказується у позовній заяві.

Оплата гонорару, визначеного пунктом 3 цього Додатку проводиться клієнтом протягом трьох календарних днів з моменту направлення клієнту рахунку, виставленого на підставі отриманих від клієнта реєстрів погашеної заборгованості боржників за звітний місяць, згідно з додатком №№4 до цього договору (п. 3.1.).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).

Суду не наданого доказів фактичного понесення позивачем витрат за надану правничу допомогу в сумі 20280,00 грн.

Крім того, відсутні як докази того, що такі витрати були необхідними у цій справі, так і докази того, що будуть неминуче сплачені ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на користь адвокатського об`єднання «СВК Партнерс», а зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару від розміру стягнутої суми боргу, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 6, 11, 207, 525-526, 530, 610-611, 625-627, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, 81, 141, 259, 263-265, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за Договором про споживчий кредит за договором №2006052 від 06.01.2025 у загальному розмірі 79 999,98 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 98 копійок), з яких: заборгованість за кредитом - 39 999,99 грн; заборгованість по сплаті відсотків -39 999,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1433,33 грн (одна тисяча чотириста тридцять три гривні 33 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 16 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СЕЛФІ КРЕДИТ», ЄДРПОУ 43979069, адреса вул. Андріївський узвіз, буд. 1А, м. Київ, 04070, ел. пошта info@selfiecredit.com.ua, тел. НОМЕР_6, зареєстрований кабінет в ЄСІТС;

представник позивача - адвокат Жевага Катерина Валеріївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел. НОМЕР_5 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній.

Суддя О.О. Лисенко