Рішення № 138278359, 15.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Паляничко Д. Г.

Справа № 644/1471/26

Провадження № 2/644/2534/26

15.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Паляничко Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Книшенко А.С.,

одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад:

1.1. позиції позивача

16 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі за текстом - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»/позивач), в особі представника Столітнього Михайла Миколайовича, який діє на підставі ордеру серії АІ № 2120243 від 09.02.2026, звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /відповідач), предметом якої є: стягнення заборгованості за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 у сумі 23 159,89 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» зазначено, що 01.02.2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 42350798, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Берестейський, 90-А) (далі за текстом - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір № 1418298 про надання споживчого кредиту (далі за текстом - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача, оскільки останній не виконав своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 у сумі 23 159,89 грн, з яких: сума кредиту 2 499,98 грн; нарахованих процентів первісним кредитором - 17 749,91 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 33 календарних днів 2062,5 грн, штрафні санкції 847,5 грн, а таож судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.

1.1.1.Позивачем 18 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до Індустріального

районного суду надано відповідь на відзив, у якій вказано, що ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, що не відповідають дійсності, оскільки кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання та процедура укладання якого детально описана позивачем у позовній заяві. Окрім цього, позивачем вказано, що за взаємною згодою, сторони погодили істотні умови договору щодо типу кредиту, строку, періодичністю плаежів зі сплати процентів тощо. Переказ коштів, виданих в рамках Договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно з яким було успішно перераховано грошові кошти у сумі 2500 грн на платіжну карту НОМЕР_2 .

Окремо позивач зауважує, що відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору. У період з 01.02.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в сумі 1285,02 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в сум 0.02 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 882.50 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в розрахунку заборгованості за кредитом, що є невід`ємним додатком до позовної заяви.

В цій справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року: За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клінта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги , настав або виникне в майбутньому строк виконання зобов?язань за якою до третіх осіб - Боржників , включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1418298 строк кредиту 359 днів: з 01.02.2024 року по 26.01.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору № 1418298 від 01.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 26.01.2025 року (33 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2062,5 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строк у надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1418298 від 01.02.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 19812,41 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 17749,91 грн, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 2062,5 грн). Отже, підписуючи договір, позичальник погодився на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У цьому випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, позивач пояснив, що їх сплата передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем. Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто піля 24.01.2024 року), вимога пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону не поширюється. В даному випадку Договір № 1418298 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 01.02.2024 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року).

Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 1418298 від 01.02.2024 загальною сумою 23159,89 грн, з яких тіло кредиту - 2499,98 грн, нараховані проценти первісним кредитором - 17749,91 грн, нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 33 календарних днів 2062,50 грн, штрафні санкції 847,50 грн.

1.2.заперечень відповідача

Відповідач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам № 5-20-2026-000593 від 06.05.2026, 15 червня 2026 року надали відзив на позовну заяву, в якому просили суд продовжити строк на подання цього відзиву та врахувати його при розгляді справи, а також задовольнити позовні вимоги частково, та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту за вирахуванням сплачених сум до 15.03.2024 у розмірі 1214,98 грн, розмір процентів за користування кредитом зменшити до 2000,00 грн, у задоволенні інших позовних вимог - відмовити, судові витрати щодо сплати судового збору стягнути пропорційно сумі задоволених позовних вимог, витрати на надану правничу допомогу зменшити.

В обгрунтування вказаного відзиву на позов представником відповідача зазначено, що відповідач погоджується з позовними вимогами, однак розмір заявлених до стягнення процентів вважає несправедливими відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Відповідач не був обізнаний про умови споживчого кредитування та не розуміє суть фінансової послуги про споживчий кредит, а також, не отримував від кожної фінансової установи інформацію, визначену статтею 9 Законом України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного сторона відповідача вважає, що встановлений сторонами договору кредиту розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» , суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. Отже, нарахування таких високих процентів за користування кредитом є несправедливим з точки зору аналізу законодавства про захист прав споживачів та є не співмірним із сумою заборгованості. Кредит отримано відповідачем за договором на строк 359 днів, станом на 15.03.2024 відповідачем погашено заборгованість частково у сумі 1 285.02 грн, однак і після цієї оплати проценти за користування позиченими грошовими коштами нараховувались кредитором на всю суму заборгованості - на 2500,00 грн, що є неправомірним. Таким чином сума заборгованості і за тілом кредиту, і за нарахованими процентами підлягає перерахуванню. Однак, все ж таки відступлення права вимоги та невиконання боржником своїх зобв`язань не звільняє кредитора від подання до суду оригіналу кредитного договору, оскільки у кредитних правовідносинах необхідно встановлювати, чи дійсно боржником була отримана заявлена сума кредиту.

Також, відповідачем зазначено, що Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення. Відтак, громадяни не несуть відповідальність перед фінансовою (кредитною) установою, якщо прострочать зобов`язання за кредитом:- у випадку прострочення зобов`язань за кредитом не буде нараховано штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі;- кредитор не має права підіймати процентну ставку за користування кредитом у випадку невиконання зобов`язань. За винятком, коли договір передбачає встановлення змінюваної процентної ставки;- всі штрафи, пені та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягають списанню

Окрім іншого, представником відповідача вказано, що заявлені витрати на правову допомогу у цій справі на користь адвоката в сумі 10000,00 грн є неспіврозмірними до ціни позову та складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, яка є малозначною, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України , та враховуючи недостатню конкретизацію адвокатом обсягу виконаних робіт, можна дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, відповідач та його представник просили суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту за вирахуванням сплачених сум до 15.03.2024 у розмірі 1214,98 грн, розмір процентів за користування кредитом зменшити до 2000,00 грн, у задоволенні інших позовних вимог - відмовити, судові витрати щодо сплати судового збору стягнути пропорційно сумі задоволених позовних вимо, витрат и на надану правничу допомогу зменшити.

2. заяви, клопотання

16.02.2026 разом з позовною заявою представник позивача - адвокат Столітній Михайло Михайлович, який діє на підставі ордеру серії АІ № 2120243 від 09.02.2026, звернуся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача та витребування доказів в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

09.03.2026 засобами поштового зв`язку на адресу Індустріального районного суду м. Харкова надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-260227/50546-БТ від 28.02.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК»з витребуваною судом інформацією.

08.04.2026 через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладенням судового засідання, а також з проханням здійснювати виклики відповідача до суду в електронній формі на його мобільний телефон НОМЕР_3 .

22.04.2026 ОСОБА_1 отримав позовну заяву та додатки до неї у справі № 644/1471/26 у електронному вигляді, про що свідчить розписка відповідача у матеріалах судової справи.

13.05.2026 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова надійшла заява про вступ у справу як представника ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової Віти Олександрівни, на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам № 5-20-2026-000593 від 06.05.2026, та клопотання про перенесення судового засідання.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Зольнікової В.О., в якому відповідач та його представник провести розгляд справи у їх відсутність.

18.06.2026 через систему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - адвоката Столітнього М.М., в якій представник позивача просив суд провести розгляд справи у його відсутність.

3.інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 16.02.2026 справа № 644/1471/26 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 08.05.2026 судом сформовано засобами «Електронний суд» відповідь № 2348239 з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 19.02.2026 позов прийнято, відкрито провадження по справі № 644/1471/26, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому вони просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представника у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, матеріали справи містять клопотання, у якому вони просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають частково.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері споживчого кредитування, що виникають між економічними суб`єктами у зв`язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Суд установив, що 01.02.2024 між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1418298 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором, на таких умовах: п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2500 грн; строк кредиту 359 днів: з 01.02.2024 по 26.01.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процента ставка становить 2,50% в день; знижена процентна ставка становить 0,010% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 90 465,53% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 25 000,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 23 132,50 грн. Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

У додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1418298 від 01.02.2024, визначено детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі за текстом -Графік платежів).

Судом установлено, що ОСОБА_1 підписав наданий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором T476, 01.02.2024 17:02:38, підписанням якого підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, крім того, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Договір про надання споживчого кредиту № 1418298 від 01.02.2024, Додаток № 1 до зазначено вище договору - графік платежів, паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 аналогом ЕЦП одноразового ідентифікатора M948.

06.06.2022 між ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1, відповідно до якого ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» за дорученням ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі окремо укладеного кредитного договору між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Споживачем (Отримувачем), за допомогою сервісу ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» здійснює переказ коштів у національній валюті України з метою видачі кредитів, від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на картки Visa International та/або Mastercard та/або НПС Простір Отримувачів.

Згідно з інформаційної довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» за вих. № 20250114-553 від 14.01.2024 підтверджено успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 01.02.2024 17:08:34 на суму 2500.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» aa42610c-7958-4245-a6b6-773df19ba556, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 14182981706800109, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

З інформаційного листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданого суду на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Харкова від 19.02.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку за період з 01.02.2024 - 01.02.2024 відбулось зарахування коштів у сумі 2 500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за Договором № 1418298 від 01.02.2024 про надання споживчого кредиту станом на 15.07.2025, позичальником яких є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості на дату відступлення станом на 24.12.2024 становить 21 097,39 грн, з яких: 2 499,98 грн - тіло кредиту; 17 749,91 грн - заборгованість по відсоткам; 847,5 грн штраф/пеня.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 за 33 календарних днів (25.12.2024 - 26.01.2025) на суму основного боргу 2 499,98 грн за процентною ставкою 2,5% у сумі 2 062,50 грн нарахованих відсотків.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»

24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24122024від 24.12.2024 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 1418298 загальна сума заборгованості склала 21 097,39 грн, з яких: 2 499,98 грн - за основною сумою боргу; 17 749,91 грн - заборгованість за відсотками; 847,5 грн - заборгованість за пенею, кількість днів просторочення склала 254, що також підтверджується платіжною інструкцією № 6308 від 26.12.2024, яка свідчать про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини у сфері споживчого кредитування, що регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі за текстом - ЦК України), Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII тощо.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктами 1-1, 2, 10, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит - (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень (ч.1 ст.10 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором (ч.1 ст.17 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про електронну комерцію», вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

За приписами пунктів 1, 10, 11, 14, 15 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги; електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи; електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-комунікаційну систему; електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).

6.Висновки суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Суд зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем не заперечується факт укладення 01.02.2024 між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору № 1418298 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 кредит у сумі 2 500,00 грн, що в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки визнається учасниками справи у заявах по суті справи.

Так, суд бере до уваги, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечує укладення договору № 1418298 про надання споживчого кредиту та отримання коштів у сумі 2500,00 грн, заразом заперечує справедливість нарахування високих процентів за користування кредитом, посилаючись на їх несправедливість з точки зору аналізу законодавства про захист прав споживачів, не співмірним із сумою заборгованості та не обізнаність відповідача про умови споживчого кредитування та не розуміння суті фінансової послуги про споживчий кредит, а також, не отримання від кожної фінансової установи інформацію, визначену статтею 9 Законом України «Про споживче кредитування».

Окрім іншого, до доводів представника відповідача щодо відсутності оригіналу кредитного договору, за яким утворилась заборгованість, а також відомостей в який спосіб та чи дійсно на картковий рахунок відповідача були зараховані грошові кошти, узяті у кредит, суд ставиться критично як до необгрунтованих з таких підстав.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек» за вих.№ 20250114-553 від 14.01.2024, з якого вбачається успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 01.02.2024 17:08:34 на суму 2500.00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» aa42610c-7958-4245-a6b6-773df19ba556, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 14182981706800109, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Окрім цього, вказане підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» відповідно до змісту якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку за період з 01.02.2024 - 01.02.2024 відбулось зарахування коштів у сумі 2 500,00 грн.

Суд бере до уваги, що представник відповідача частково вносив кошти у рахунок погашення заборгованості, зокрема 09.02.2024 у сумі 2,26 грн та 15.03.2024 у сумі 1282,76 грн, але погашення кредитних зобов`язань у повному обсязі не відбулось.

Верховний Суд у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Отже, факт укладення договору № 1418298 про надання споживчого кредиту між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 підтверджується сторонами та фактичним виконанням.

Окрім іншого, суд бере до уваги доводи представника позивача, що договір № 1418298 укладено в електронному вигляді та підписаний відповідачем одноразовим персональним ідентифікатором, шляхом його введення у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства (первісного кредитора).

Суд бере до уваги, що договір № 1418298 від 01.02.2024 між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису, що за своїм змістом є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що і зроблено відповідачем, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «M948», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач пройшов ідентифікацію за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, де заповнив свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, та пройшов належну перевірку (верифікацію), з використанням особистих даних, та ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Отже, підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Суд бере до уваги, що підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п.12 ч. 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та п. 15 ч. 1 ст. 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»), що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021.

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався. Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно п. 9.6. договору № 1418298 від 01.02.2024 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Споживачем та Товариством в якості підпису Споживача буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що спростовує доводи представника відповідача, що у матеріалах справи відсутній оригінал договору.

Суд бере до уваги, що договір № 1418298 від 01.02.2024 відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, недійсним не визнавався, що свідчить про презумпцію правомірності кредитних договорів, передбачену ст. 204 ЦК України, яка регламентує, що презумпція правомірності правочину може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір № 1418298 від 01.02.2024 укладено між первісним кредитором та відповідачем формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», що узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду: від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 20.06.2022 у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 у справі № 212/10457/21, від 01.07.2024 у справі № 638/161/22, від 04.08.2025 у справі № 182/317/23, від 17.12.2025 № 686/32982/23. Укладення вказаного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі», що узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.

Отже, враховуючи викладене вище, суд відхиляє твердження представника відповідача, що в матеріалах справи відсутній договір № 1418298 від 01.02.2024, та бере до уваги, що вказаний договір між сторонами укладено в електронній формі, відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», та прирівнюється до письмової форми, із застосуванням електронного підпису, після авторизації відповідача в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, створеним 01.02.2024 17:07:52 / ОСОБА_1 за допомогою одноразового персонального ідентифікатора M948, після чого відповідачем було підписано договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а товариством перераховано грошові кошти в сумі 2 500,00 грн на банківську карту, що належить відповідачу.

Суд бере до уваги, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує справедливість нарахування високих процентів за користування кредитом, посилаючись на їх несправедливість з точки зору аналізу законодавства про захист прав споживачів з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 01.02.2024.

ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1418298 від 01.02.2024 про надання кредиту по продукту «Комфортний» на таких умовах сума кредиту 2500,00 грн, строком кредиту 360 днів, тобто до 26.01.2025, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Оскільки строк дії цього кредитного договору сторонами погоджено до 26 січня 2025 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування цим кредитом по 26 січня 2025 року включно.

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,010% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 02.03.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою

Положеннями 1.7. Договору встановлено, що денна процентна ставка на дату кладення договору становить: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день.

Суд зауважує, що згідно п. 5.6. умов Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: 5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; 5.6.3. у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору.

Отже, зарахування внесених сум відповідачем на погашення відсотків за договором № 1418298 здійснено первісним кредитором згідно з умовами цього договору, тому доводи представника відповідача щодо зарахування загальної суми 1285,02 грн сплаченої ним 09.02.2024 та 15.03.2026 у тіло кредиту не підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за Договором № 1418298 від 01.02.2024 про надання споживчого кредиту станом на 15.07.2025, позичальником яких є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості на дату відступлення станом на 24.12.2024 становить 21 097,39 грн, з яких: 2 499,98 грн - тіло кредиту; 17 749,91 грн - заборгованість по відсоткам; 847,5 грн штраф/пеня.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 за 33 календарних днів (25.12.2024 - 26.01.2025) на суму основного боргу 2 499,98 грн за процентною ставкою 2,5% у сумі 2 062,50 грн нарахованих відсотків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Закону № 2102-ІХ), з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача штрафу у сумі 847,50 грн за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору підлягає списанню кредитодавцем.

Судом встановлено, що позивачем розраховано проценти в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 2,5% на день, та загальний розмір заборгованості за відсотками становить 19 812,41 грн, з яких: 17 749,91 грн нараховані первісним кредитором, і 2 062,5 грн позивачем.

Проте, на переконання суду, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 01 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Натомість у цій справі кредитний Договір № 1418298 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 01 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом враховано, що відповідачу надано кредит у сумі 2 500,00 грн.

09 лютого 2024 року та 15 березня 2024 року позичальником здійснено оплату тіла кредиту у сумі по 0,01 грн.

Щодо нарахування кредитної заборгованості, то як слідує з наданого позивачем розрахунку, первісний кредитор з 01.02.2024 по 01.03.2024 (30 днів) здійснював нарахування за зниженою процентною ставкою 0,010% від суми кредиту, тобто 2 500 х 0,010% = 0,25 х 30 = 7,5 грн, заразом оскільки відповідач сплатив за період 01.02.2024 до 01.03.2024 2,26 грн 09.02.2024, що є сумою меншою першого платежу у сумі 7,5 грн, як визначеного у Графіку платежів, згідно п. 1.5.2 Договору, тому подальші відсотки нараховувались за стандартною ставкою 2,5% в день від суми наданого кредиту, тобто з 01.03.2024 по 26.01.2025, та 15.03.2026 сплатив 1282,76 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту у сумі 0.01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 880,25 грн, тому подальші нарахування здійснювались на тіло кредиту з урахуванням сплати 0,02 грн.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 01 березня 2024 року по 26 січня 2025 року на суму 2 499,98 грн, що становить 8 249,93 грн (2499,98 грн х 1 % х 330 днів = 8249,93 грн).

При цьому, що відповідачем здійснено оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 880,25 грн, та не доплачено 5,25 грн за користування у лютому, а тому заборгованість становить 7 374,93 грн, а не 19 812,41 грн, як розраховано позивачем.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору за період з 01.02.2024 по 26.01.2025 становить 7 374,93 грн.

Суд зауважує, не бере до уваги доводи представника відповідача щодо несправедливості та неспівмірності нарахування відсотків за користування договором, оскільки висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції), було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка розглядається судом, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Суд зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до відповідача про стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, зокрема: з відповідача підлягають стгненню на користь позивача заборгованість за договором № 1418298 від 01 лютого 2024 року за основною сумою боргу 2499,98 грн та за відсотками у сумі 7 374,93 грн.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності надання відповіді на кожен аргумент та доказ сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення по суті, констатовано наявність належних та достатніх доказів на підтвердження відступлення прави вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що підтверджується наданим суду договором факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», реєстром боржників до цього договору та платіжною інструкцією № 6308 від 26.12.2024, яка свідчать про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу, на дотримання ст. 81 ЦПК України та ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що саме банк/фінансова установа має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Заразом, суд, також враховує практику Верховного Суду про те, що при вирішенні спору спростувати доводи позову покладається на відповідача, а не на суд (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 03.08.2022 по справі № 156/268/21).

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 265 ЦПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов переконання про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

7. Розподіл судових витрат

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 визначено, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Отже, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Столітнім М.М. надано суду:

- договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладеного між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»;

- Заявка № 15077 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024;

- Рахунок на оплату №15077-09/02-2026 від 09.02.2026;

- Акт № 15077 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.

З вказаного акту № 15077 наданих послуг з договором про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 вбачається, що адвокатом надано такі послуги: Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства 0,5 год вартість 440,00 грн; Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 1 год - 840,00 грн; Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства 0,5 год - 440,00 грн; Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом 1 год - 840,00 грн; Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів 1 год - 840,00 год; Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів1 год - 840,00 грн; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 1418298 від 01.02.2024 року, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 до суду: Індустріальний районний суд м. Харкова 2 год - 1640,00 грн; Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів витяги з реєстру боржників, 1 год - 840,00 грн; Опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи; Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо; Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства в тому числі участь у судових засіданнях.

Заразом, під час вирішенні питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу слід враховувати, те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У цій постанові (№ 922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд бере до уваги заперечення представника відповідача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, що мотивоване завищенням розміру гонорару, враховуючи складність справи, значення спору для сторін тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, що відповідає висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23.05.2022 у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16.11.2022 у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу, оскільки причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів відповідача, спірні правовідносини не потребували складних правових досліджень, адже є стала судова практика у зазначеній категорії справ, крім іншого, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими. Окрім іншого, послуги з надання усної консультації та письмової консультації та зустрічі з клієнтом, та дослідження матеріалів справи за кредитним договором та підготовка декілька правових позицій є тотожними по своїй суті послугами, які тісно пов`язані одна з одною і не носять обов`язкового характеру, зокрема в частині дослідження документів охоплюються послугою зі складання позовної заяви. Окрім іншого адвокат не брав участь у судових засіданнях, не проводив заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, оскільки суд не має доказів на підтвердження вказаних обставин, а оформлення додатків та поштове відправлення матеріалів позову є технічною роботою, та не потребує професійних знань адвоката, тому суд дійшов висновку, виходячи з принципу пропорційності, та вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Загальна сума позову ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 становила 23 159,89 грн, з яких: сума кредиту 2 499,98 грн; нараховані проценти первісним кредитором - 17 749,91 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 33 календарних днів 2062,5 грн, штрафні санкції 847,5 грн.

Судом задоволено 9 874,91 грн, що становить 42,63% від заявленої суми позову, з яких: 2 499,98 грн 00 коп - сума основного боргу (тіло кредиту); 7 374, 93 грн 00 коп - сума процентів за користування кредитом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн, 42,63% від якої становитиме 1 135 грн (а.с. 8).

Відповідачем не надану суду доказів, що він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 135 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у дій справі у сумі 5 000,00 грн.

Отже, керуючись ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 43, 76-81, 83, 83, 84, 89, 133, 141, ст.178, 247, 258, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1418298 від 01.02.2024 про надання споживчого кредиту, частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 1418298 про надання споживчого кредиту від 01.02.2024 у сумі 9 874,91 грн з яких: 2 499,98 грн - сума основного боргу (тіло кредиту); 7 374, 93 грн - сума процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 1 135,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Повне ім`я/найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ 44559822, ел. пошта: fintrust@ukr.net, тел. НОМЕР_7.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 23.03.2005, контактний телефон: НОМЕР_6 , Контактний e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя Д.Г. Паляничко