Рішення № 138278015, 14.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 621/67/26

Провадження 2/621/890/26

14 липня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого суддя В.Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання А. Головіної,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (не з`явився),

представник позивача - адвокат С. Сергієнко (не з`явилась),

відповідач - ОСОБА_2 (не з`явилась),

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

представник позивача М. Корчагіна (не з`явилась),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у відношенні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Рух справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.03.2026 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням її учасників про дату, час і місце його проведення.

Позивачка ОСОБА_4 та її представник - адвокат С. Сергієнко подали заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву не подала, заяв про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Клопотань про відкладення судового розгляду від представника третьої особи - Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, в тому числі письмових пояснень щодо позову до суду не надходило.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі.

Відповідно до ч. 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є дочкою позивача ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачка ОСОБА_4 народила дочку ОСОБА_5 . У свідоцтві про народження, в графі батько дитини зазначено ОСОБА_6 , в графі мати ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 в шлюбі не перебувала, та відомостей про батька дитини не має, при реєстрації народження дитини відомості про батька було внесено зі слів матері та відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Після народження дитини, ОСОБА_2 взагалі не опікується своєю дочкою. Вихованням та утриманням дитини займається позивач разом із дружиною. Дочка ОСОБА_9 лише інколи буває вдома, а в більшості часу її місце перебування невідоме. Відповідачка ОСОБА_4 навіть не телефонує та не цікавиться станом дитини, зловживає алкогольними напоями. Здоров?ям дитини також опікується позивач. Позивач ОСОБА_3 , з метою планових оглядів та в разі необхідності відвідує лікаря з онукою. Інформації про біологічного батька дитини не має, а відповідачка ОСОБА_4 ніколи не повідомляла про те, хто є біологічним батьком дитини. Позивач ОСОБА_3 неодноразово просив дочку ОСОБА_4 піклуватися про дитину, але вона не має навіть бажання належним чином виконувати свої батьківські обов?язки. Крім того, відповідачка ОСОБА_4 має судимість за крадіжку. Враховуючи спосіб життя відповідачки, вона своєю поведінкою ставить під загрозу життя та здоров?я своєї малолітньої дитини, бо вона часто перебуває в стані алкогольного сп?яння, перебуває в компанії таких же осіб та веде асоціальний спосіб життя. У зв?язку з невиконанням відповідачко. ОСОБА_4 своїх батьківських обов?язків позивач звернувся за допомогою до Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області. Службою у справах дітей за результатами розгляду звернення позивача було встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 вона взагалі не цікавиться дитиною, не здійснює своїх батьківських обов?язків. Дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (дружини). Подружжя самостійно виховує онуку ОСОБА_10 , піклуються про її здоров?я, опікуються її дозвіллям, розвитком та матеріальним забезпеченням.

Оскільки відповідачка ОСОБА_4 , свідомо ухиляється від виконання батьківських обов?язків, не цікавиться життям дочки, станом її здоров?я, не приділяє будь-якої уваги, свідомо не бажає брати участі в розвитку та вихованні дочки, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом та просить суд позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_4 у відношенні малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опіку та призначити його опікуном малолітньої дитини; стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідачки ОСОБА_4 щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка ОСОБА_4 та її представник - адвокат С. Сергієнко подали заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву не подала, заяв про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Клопотань про відкладення судового розгляду від представника третьої особи - Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, в тому числі письмових пояснень щодо позову до суду не надходило.

05.06.2026 року начальником Служби у справах дітей М. Корчагіною до суду подано Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні малолітньої дитини, а також Висновок про можливість бути опікуном позивача ОСОБА_3 , щодо малолітньої дитини (а. с. 52 - 55 зворот).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області, у у зв`язку з повторною неявкою відповідачки, на підставі ч. 4 статті 223, ч.1 статті 280 ЦПК України, постановлено ухвалити по справі заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та письмові докази, подані на їх обґрунтування.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_5 , батьками якої згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 07 від 10.01.1923 року є " ОСОБА_6 " - батько, " ОСОБА_2 " - мати (а. с. 14).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України відомості про батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 внесені згідно ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 15 - 15 зворот).

Згідно відомостей Свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 , виданого 30.09.1987 року Готвальдівським райвідділом ЗАГС, ІНФОРМАЦІЯ_10 народилась ОСОБА_11 , батьками якої є " ОСОБА_12 " - батько, " ОСОБА_13 " - мати. Прізвища, ім`я та по батькові в свідоцтві про народження викладені російською мовою (а. с. 17).

Згідно відомостей Свідоцтва про укладення шлюбу, Серія НОМЕР_3 від 19.09.1981 року, виданого Готвальдівським райвідділом ЗАГС, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Прізвища, ім`я та по батькові в свідоцтві про укладення шлюбу викладені російською мовою (а. с. 20).

Дослідженими вище доказами підтверджується факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_4 , як між батьком та дочкою. Відповідно, малолітня дитина відповідачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є онукою позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_15 .

Згідно відомостей паспорта громадянина України, Серія НОМЕР_4 , виданого 17.01.2002 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданими відділом надання адміністративних послуг Зміївської міської ради (№ 1 від 31.10.2025 року), позивач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 21).

Крім того, згідно відомостей відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради (№ 1 від 31.10.2025 року), за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 21).

Позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 01.03.1993 року, зареєстрованого в Зміївському МТП за р. № 128 від 17.03.1993 р (а. с. 25 - 25 зворот).

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 перебувають на обліку в Зміївському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і отримують пенсію за віком (а. с. 23, 24).

Актом обстеження матеріально-побутових умов, складеного 17.11.2025 року головним спеціалістом Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області О. Мартиновою, головним спеціалістом Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської Н. Горобець, з метою обстеження умов проживання, встановлено, що умови проживання за адресою: АДРЕСА_2 , добрі. Будинок газифікований, в наявності пічне опалення, електропостачання, вода на подвір`ї. Є всі необхідні меблі та побутова техніка: два телевізора, холодильник, пральна машина. Для виховання та розвитку дитини створено наступні умови: у дитини окрема кімната, місце для відпочинку, стіл для навчання, іграшки, одяг по сезону. В будинку проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дідусь), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (бабуся), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (мати), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (дочка ОСОБА_2 ). Стосунки в сім`ї доброзичливі, дідусь та бабуся виховують малолітню ОСОБА_16 . Дитина доглянута. На момент відвідування, мати дитини - ОСОБА_17 не була вдома. Зі слів дідуся, мати зникла в невідомому напрямку, її місцезнаходження невідоме (а. с. 22).

Згідно інформації головного лікаря КНП "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області О. Костенко, декларацію про надання медичної допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , укладено ОСОБА_1 . Медична інформаційна система не має інформації хто супроводжує особу на прийом. Зі слів лікаря ПМСД з яким укладено декларацію, в 2025 році на прийом приходив дідусь дівчинки - ОСОБА_1 (а. с. 26).

Згідно Довідки № 432/369 від 30.12.2025 року поліклінічного відділення Зміївської ЦРЛ (психо-наркологічний кабінет), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в поліклініці Зміївської ЦРЛ, в психіатричному і наркологічному кабінетах не знаходиться на обліку (а. с. 27).

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, наявність незнятої чи непогашеної судимості, розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - відсутні (а. с. 59).

Згідно копії вироку Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2025 року по справі № 635/13500/24, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано винною та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, визначені ч. 1 ст. 76 КК України (а. с. 30 - 31).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . У висновку, зокрема, зазначено, що батько дитини зазначений у свідоцтві про народження зі слів матері (ч. 1 ст. 135 СК України). Малолітня ОСОБА_18 проживає разом із дідусем та бабусею. Мати дитини проживає окремо, не цікавиться дитиною, не займається її вихованням та розвитком, в зв`язку з чим орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки. (а. с. 53 - 54).

Службою у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області 02.02.2026 року складено Висновок № 02-21/130 про можливість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бути опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . При складенні висновку було враховано матеріальне становище ОСОБА_1 , стан здоров`я, матеріально-побутові умови (а. с. 55 - 55 зворот).

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. При цьому, на перше місце ставляться "як найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, не піклується про її утримання, виховання та особистий розвиток. Відповідачка не цікавиться життям дитини, не піклується про стан її здоров`я, навчання, не проявляє батьківської турботи, не створює належних умов для виховання та розвитку, чим порушує право дитини на сім`ю та належне батьківське піклування.

Згідно з ч. ч. 5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Подані позивачем документи підтверджують вжиття заходів до відповідачки щодо необхідності належного виконання батьківських обов`язків, однак відповідачка свідомо ухиляється від їх виконання. Таким чином, суд погоджується з дослідженим висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її малолітньої дитини, і таке позбавлення відповідатиме інтересам дитини, яка зможе отримати можливість належного догляду й виховання.

Відповідно до ч. 3 статті 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько, або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Щодо призначення опікуна над малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 55 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, встановлюються опіка та піклування.

Над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, які є сиротами або позбавленими батьківського піклування, за змістом статті 59 Цивільного кодексу України, встановлюється піклування.

Згідно ч.4 статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Згідно частин 3, 4 статті 63 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Згідно ч. 2 статті 244 Сімейного кодексу України, при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до положень статті 64 Цивільного кодексу України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; або якщо поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Згідно статті 69 Цивільного кодексу України, піклувальник над неповнолітньою особою зобов`язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Згідно з п. п. 1,2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що малолітня дитина постійно проживає в родині позивача, який є дідусем малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач виховує онуку разом зі своєю дружино - ОСОБА_7 (бабусею малолітньої дитини), утримує її та забезпечує особистий розвиток. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, висловив згоду бути опікуном малолітньої ОСОБА_5 . Орган опіки та піклування вважав за доцільне призначити позивача опікуном дитини, а отже судом не встановлено перешкод для призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно ч. 1 статті 180, статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що малолітня дитина проживає разом з дідусем позивачем ОСОБА_3 та повністю знаходиться на його утриманні, а відповідачка добровільно матеріальну допомогу не надає, тому має право на стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 430 ЦПК України, рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 76 - 84, 89, 141, 280- 289, 293, 334 - 338, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову (13.01.2026 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Повний текст рішення складено 16.07.2026 року.

Суддя В. Філіп`єва