Рішення № 138277897, 16.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2426/26

провадження № 2/619/1630/26

Заочне рішення

Іменем України

16 липня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/2426/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про виділ частки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору: Дергачівська міська рада,

представниця позивача: Плугатирьова Н.В.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якого діє представник адвокат Плугатирьова Н.В., 10.04.2026 звернувся до суду з позовом, у якому просить виділити йому із спільної часткової власності в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна 38/50 (19/50+19/50) часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить в будинку літ. «Б-1» приміщення: 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5,1-6,1-7 загальною площею 62,3 кв.м, житловою площею 41,3 кв.м, веранду літ. «б», ганок літ. «61», сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральню літ. «з», льох літ. «е», душ літ. «З», огорожі N1, воріт N2, хвіртки N3, припинивши право спільної часткової власності. У обґрунтування позову зазначено, що він є власником 38/50 часток у цьому житловому будинку, а 12/50 часток належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого секретарем Прудянської селищної ради народних депутатів від 25.10.1991 року №67. 27 листопада 2025 року Рішенням відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Згідно рішення виконкому Прудянської селищної Ради народних депутатів Дергачівського району Харківської області № 43 від 10 серпня 2010 року «Про погашення правових документів на частину будинку АДРЕСА_2 » розглянуто акт комісії про обстеження домоволодіння АДРЕСА_2 та встановлено, що 12/50 частин будинку, що належали ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. При обстеженні виявлено, що житлового будинку літ. «А-1», надвірних будівель : сіни літ. «а», сарай літ. «В» та літ. «Г», душ літ. «Д» на присадибній ділянці не має, зруйнувалися, територія, заростає бур`янами. Так, Виконавчий комітет Прудянської селищної ради вирішив погасити правові документи на 12/50 частин домоволодіння по площі Леніна в смт. Прудянка в зв`язку з тим, що житловий будинок літ. «А-1», надвірні будівлі: сіни літ. «а», сарай літ. «В» та літ. «Г», душ літ. «Д» як зруйновані.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.05.2026.

Згідно ухвали суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 15.06.2026, яке відкладено на 16.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Від представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дергачівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Житловий будинок АДРЕСА_1 належить в 19/50 частинах ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маренич Г.П. від 12.02.1998 року №2-400; в 19/50 частинах належить ОСОБА_1 на підставі Рішення Дергачівського народного суду Харківської області від 25.10.1990 року справа №2- 841/1990 року; в 12/50 частинах належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого секретарем Прудянської селищної ради народних депутатів від 25.10.1991 року №67, про що свідчить довідка КПТІ «Інвенрос» від 22.05.2025 року за № 01-20/69 (а.с. 20).

Відповідно до рішення Прудянської селищної ради № 43 від 10.08.2010 погашено правові документи на 12/50 частини домоволодіння по пл. Леніна в смт Прудянка, у зв`язку з тим, що житловий будинок літ. А-1, надвірні будівлі: сіни «а», сараї «В» та «Г», душ «Д» зруйновані. Земельну ділянку площею 600 кв.м прийнято в фонд селищної ради (а.с. 14).

Рішенням Прудянської селищної ради №44 від 10.08.2026 надано дозвіл на дорізку земельної ділянки площею 600 кв.м за рахунок вільного фонду земель селищної ради до присадибної ділянки в смт Прудянка, площа Леніна, 8 ОСОБА_1 (а.с. 15).

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією через множинний суб`єктний склад та єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаної статті право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тому кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 364 ЦК України виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно зі ст. 152 Житлового кодексу УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта статті 120 ЗК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що одночасно з розв`язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що спірний житловий будинок з моменту будівництва та протягом усього часу його експлуатації розділений на дві відокремлені квартири, які мають окремі входи та передбачають проживання окремих сімей.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Копил В.В. ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки він є власником 38/50 частин житлового будинку літ. «А-1» за зазначеною вище адресою, право власності на яке, згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутнє (а.с. 5).

Згідно з Висновком про стан забудови присадибної ділянки в АДРЕСА_1 , складеним КП «Архітектурне бюро Дергачівського району», при обстеженні встановлено, що житловий будинок літ. «А-1», сіни літ. «а», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Д» на ділянці відсутні. На присадибній ділянці розташовані: житловий будинок літ. «Б-1» з верандою літ. «б» і ганком літ. «б1», сарай літ. «Ж», сарай літ. «Е», погріб літ. «е», вбиральня літ. «з», літній душ літ. «З», огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, які належать ОСОБА_1 . Переобладнань у житловому будинку не було, нових будівель не будувалося, будівлі, які розташовані на присадибній ділянці знаходяться у задовільному стані ( а.с. 59).

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21) вказано, що «кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі. Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Отже, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».

Оцінивши всі докази, враховуючи, що виділ частки позивача не порушує права сторін, доказів, які б свідчили про наявність підстав для іншого розподілу спірного житлового будинку між його співвласниками, ніж запропонований позивачем, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що припинення спільної часткової власності, виділ частки позивачу за фактичному користуванню, є законним, обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, оскільки є технічна можливість виділу частки.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Припинити спільну часткову власність на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ганок літ. «61», сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральню літ. «з», льох літ. «е», душ літ. «З», огорожу N1, ворота N2, хвіртку N3 за адресою: АДРЕСА_1 ,

Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ганок літ. «61», сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж», вбиральню літ. «з», льох літ. «е», душ літ. «З», огорожу N1, ворота N2, хвіртку N3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дергачівська міська рада, ЄДРПОУ 04059496, м. Дергачі, Харківський район, Харківська область, пл. Перемоги, 5.

Суддя І. М. Нечипоренко