Рішення № 138277845, 16.07.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 552/2209/26

Провадження № 2/615/559/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю помічника судді Москальової С.В. (за дорученням головуючого),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 552/2209/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

20 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Позика») звернулось до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 93943681 від 20 вересня 2021 року у розмірі 17 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 93943681, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 5 000,00 грн зі сплатою відсотків та з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2021 року.

У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість в розмірі 17 500,00 грн, а саме: 5 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 12 500,00 грн - заборгованість за відсотками.

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 93943681 від 20 вересня 2021 року на суму 17 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 500,00 грн заборгованість за відсотками.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації місця проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2026 року цивільну справу передано на розгляд до Валківського районного суду Харківської області.

05 травня 2026 року цивільна справа надійшла до Валківського районного суду Харківської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана в провадження судді Логвінова А.О.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 21 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» наступну інформацію: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 20 вересня 2021 року по 26 вересня 2021 року з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 20 вересня 2021 року по 26 вересня 2021 року; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 93943681 (надалі кредитний договір) (а.с. 32-34).

Відповідно до пункту 3.1 договору Товариство зобов`язалося надати клієнту кредит у розмірі 5 000,00 грн, а клієнт повернути кредит та сплатити проценти у строки і на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктами 3.2.1, 3.2.2 договору строк кредитування становив 90 календарних днів і включав пільговий період тривалістю 20 календарних днів з 20 вересня 2021 року до 10 жовтня 2021 року, а також стандартний період тривалістю 70 календарних днів з 11 жовтня 2021 року до 19 грудня 2021 року. Кінцевим терміном повернення кредиту та сплати нарахованих процентів визначено 19 грудня 2021 року, що також передбачено пунктом 4.2 договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кредит надається протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої клієнт зазначив в особистому кабінеті та визначив як основну платіжну картку.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.6 договору клієнт зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти шляхом безготівкового перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства у передбачений договором строк. Згідно з пунктом 4.7 договору кошти, що надходять від клієнта, спрямовуються насамперед на погашення заборгованості за процентами, а після цього на погашення основної суми кредиту. Пунктом 4.3 договору передбачено право клієнта на дострокове повернення кредиту.

За користування кредитом у пільговий період встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 2 % за кожний день користування кредитом, що передбачено пунктами 3.2.1, 5.11.1 договору. Після закінчення пільгового періоду протягом стандартного періоду застосовується процентна ставка в розмірі 3 % за кожний день користування кредитом відповідно до пунктів 2.10, 3.2.2 договору. Проценти нараховуються за кожний календарний день на залишок суми кредиту, а у разі часткового повернення кредиту на неповернений залишок, що встановлено пунктами 5.4, 5.8, 5.9 договору.

Кредитний договір підсипано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 93943681 від 20 вересня 2021 року, дата надання кредиту 20 вересня 2021 року, дата повернення кредиту 19 грудня 2021 року, сума кредиту 5 000,00 грн, сума відсотків 12 500,00 грн, загальна вартість кредиту 17 500,00 грн (а.с. 34 зворот).

Із вказаної таблиці вбачається, що за пільговий період передбачено нарахування процентів у розмірі 2 000,00 грн, за стандартний період 10 500,00 грн, загальний розмір процентів становить 12 500,00 грн.

Таблиця обчислення підписана відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 03 вересня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) банком емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку 20 вересня 2021 року здійснено переказ коштів у розмірі 5 000,00 грн, о також підтверджується випискою про рух коштів по картці (а.с. 80-82).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 93943681, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 42-43).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що з 20 вересня 2021 року по 10 жовтня 2021 року відсотки нараховувались за пільговою процентною ставкою, яка становить 2 %, а з 11 жовтня 2021 року по 19 грудня 2021 року включно відсотки нараховувались за стандартною процентною ставкою, яка становить 3 %.

01 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги (а.с. 36-37).

Згідно витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 93943681 від 20 вересня 2021 року на суму 17 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 35).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір № 93943681 від 20 вересня 2021 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 93943681 від 20 вересня 2021 року.

Також, судовим розглядом встановлено, що відповідач отримав кредит за вказаним кредитним договором, що підтверджується випискою про рух коштів по картці.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 93943681, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 500,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 500,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 42-43).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що з 20 вересня 2021 року по 10 жовтня 2021 року відсотки нараховувались за пільговою процентною ставкою, яка становить 2 %, а з 11 жовтня 2021 року по 19 грудня 2021 року включно відсотки нараховувались за стандартною процентною ставкою, яка становить 3 %.

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором 93943681 від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд»), що підтверджується платіжною інструкцією № 93943681 від 03 березня 2026 року (а.с. 7).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , предметом якого є надання юридичних послуг (правової допомоги) (а.с. 30-31); акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, згідно якого вартість послуг за договором № 39493634/03 від 02 січня 2026 року становить 5 500,00 грн, які включають в себе письмову консультацію щодо спірних правовідносин; правовий аналіз; складання позовної заяви та формування додатків (а.с. 27); копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 та посвідчення адвоката України, згідно яких Горобей Руслана Геннадіївна є адвокатом (а.с. 44-45).

Відповідач будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або незгоди з розміром таких витрат не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто, відповідач не реалізував своє право на відповідні заперечення проти вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що виключає ініціативу суду з приводу вирішення питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Приймаючи до уваги, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 93943681 від 20 вересня 2021 року у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп; заборгованість за відсотками у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп, та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов