Рішення № 138276843, 16.07.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/4157/25

№ 2-а/610/39/2026

16 липня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, пл. Якова Чернігівця, буд. 1), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

Представник позивача - адвокат Стрельченко О.В. просить визнати протиправною та скасувати постанову від 20.06.2025 № 618/1/п про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн та закрити провадження у справі.

Посилається на те, що згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за те, що він не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік, як ВПО у м. Києві, та являється порушником військового обліку з 19.04.2025, що не відповідає дійсним життєвим обставинам. Позивач дійсно виїжджав з м. Балаклія під час її окупації в 2022 році до м. Києва, але повернувся в 2023 році, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного, яке було видано йому 14.08.2023. Таким чином, станом на 14.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 мав відомості про те, що позивач повернувся з м. Києва, проживає за місцем реєстрації та перебуває у них на військовому обліку. Крім того, запис про проходження ВЛК, зроблений в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, датований 07.02.2025, свідчить про те, що відповідач видав в означений період позивачу направлення на проходження ВЛК що здійснюється за допомогою АС "Оберіг".

Правопорушення було скоєно та припинено позивачем більше двох років тому, отже вважає, що він не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за спливом строку давності.

Крім того, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач про час та місце розгляду справи його не повідомив, не забезпечив право на захист, в тому числі і на отримання правничої допомоги від адвоката, розгляд справи провів формально, заздалегідь підтримуючи обвинувальний, необ`єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова не містить доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення.

Тому, представник позивача вважає, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП(а.с. 2-9).

Ухвалою судді від 29.10.2025 зупинено стягнення на підставі оскаржуваної постанови (а.с. 24-26).

Ухвалою судді від 30.12.2025 позивачу поновлено процесуальний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження (а.с. 31-32).

20.03.2026 відповідач надав заяву про продовження процесуального строку, встановленого законом, для подання відзиву на позовну у зв`язку із близьким розташуванням до зони бойових дій, постійними обстрілами з боку РФ, загрозою для життя особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та відключеннями електропостачання (а.с. 45).

Разом з тим суд зауважує, що процесуальний строк може бути продовжено до його закінчення (ч. 2 ст. 121 КАС України), а в нашому випадку відповідач пропустив встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк для подання відзиву, тому, на підставі ч. 1 ст. 121 КАС України, з врахуванням вказаних відповідачем причин його пропуску, він підлягає поновленню.

Одночасно із поданням вищевказаної заяви відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що 12.06.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де після перевірки документів та наявної інформації було виявлено, що він 27.10.2022 був зареєстрований в місті Київ, як внутрішньо переміщена особа. Але військовозобов`язаний ОСОБА_1 не став в семиденний строк з дати взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (а.с. 38-39).

Представник позивача просив розглянути справу за його та позивача відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити (а.с. 58).

Для розгляду справи представник відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлений належним чином (а.с. 53, 54), причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 205 КАС України неприбуття відповідача не унеможливлює розгляду справи, тому суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

12.06.2025 діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол № 618/1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП за фактом того, що 12.06.2025 по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що він не повідомив про місце реєстрації та не став в семиденний строк на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та являється порушником військового обліку з 19.04.2025, чим порушила вимоги абз. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) не виявлено, обставиною, що пом`якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння громадянина. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні.

У протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , але коли саме не вказано.

В своїх поясненнях, які містяться у протоколі, ОСОБА_1 зазначив, що на сьогоднішній час він перебуває на військовому обліку за місцем реєстрації (а.с. 41).

За постановою начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 20.06.2025 № 618/1/п на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень за те, що: "12.06.2025 по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно бази даних АС "Оберіг" було встановлено, що він не повідомив про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік, як ВПО у м. Києві та являється порушником військового обліку з 19.04.2025, чим порушив вимоги абз. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Був доставлений органами НПУ та знаходився у розшуку з 17.04.2025. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП".

В постанові зазначено, що її позивачу було направлено поштою 20.06.2025, однак докази цього в матеріалах справи відсутні (а.с. 13, 44).

08.09.2025 державним виконавцем Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУ МЮ на підставі оскаржуваної постанови було відкрито виконавче провадження № 78978669 (а.с. 12, 14,15).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 12.06.2014, що підтверджується копією його паспорта (а.с. 8-9).

З тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 14.08.2023, вбачається, що ОСОБА_1 07.02.2025 проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 та був визнаний придатним до служби. В посвідченні міститься відмітка про взяття його на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 03.12.2003 (а.с. 11).

На виконання ухвали суду від 30.12.2025 про витребування у завірених копіях усіх матеріалів щодо даного адміністративного правопорушення, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову щодо ОСОБА_1 , відповідачем надано копії документів: витягу із наказу від 15.09.2021 № 238 про призначення підполковника ОСОБА_3 на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколу № 618/1 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, складеного щодо ОСОБА_1 ; оскаржуваної постанови; інформації про постійне місце проживання (реєстрації) та фактичне місце проживання ОСОБА_1 , з якої вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата взяття на облік 13.02.1998; інформації про те, що 19.04.2025 до ВП № 1 (м. Балаклія) Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло електронне звернення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він змінив місце проживання та не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"); облікової картки до військового квитка щодо ОСОБА_1 , з якої, зокрема у розділі "Довідка внутрішньо переміщеної особи", вбачається, що 27.10.2022 було створено довідку ВПО № 3009-5002276732, Слом`янське РУПСЗН м. Київ, та 27.10.2022 було видалено дані ВПО щодо довідки № 3009-5002276732, Слом`янське РУПСЗН м. Київ, які могли бути помилково згенеровані через збій в реєстрі ЄІССС (а.с. 40-44).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

"У спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Також слід звернути увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень, як органів публічної адміністрації, прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив приписи ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП

порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб`єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.

Ознаками суб`єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Крім діяння, ознаками об`єктивної сторони правопорушення є місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя здійснення діяння.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зміст спірної постанови зводиться до того, що позивач в семиденний строк не повідомив про зміну місця проживання як ВПО відповідний ТЦК та СП, не встав на військовий облік та є порушником військового обліку з 19.04.2025, чим порушив абз. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 5 ч. 10 ст. 1 та ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідач вважав, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", порушення якої ставиться у вину позивачу, призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Однак будь-яких належних підтверджень реєстрації позивача, як ВПО, з 19.04.2025, суду не надано.

З облікової картки взагалі вбачається, що 27.10.2022 відносно позивача було видалено дані щодо довідки ВПО від 27.10.2022, які могли бути помилково згенеровані через збій в реєстрі, а з інформації про постійне місце проживання (реєстрації) та фактичне місце проживання ОСОБА_1 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де перебуває на військовому обліку.

Дані щодо адреси нового місця проживання позивача з 19.04.2025 в матеріалах справи також відсутні.

Отже, надані відповідачем матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких було винесено оскаржувану постанову, не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, прибувши до нового місця проживання, як ВПО, в семиденний строк не став на військовий облік.

Оскаржувана постанова містить посилання на порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, при цьому взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд зазначає, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Частиною 1 ст. 277-1 КУпАП передбачено необхідність повідомлення про розгляд справи, а саме, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

За ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений ст. 279 КУпАП.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відомості про повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять та відповідачем не надано. До того ж, у протоколі було зазначено, що розгляд справи відбудеться у м. Ізюм, а насправді, як вбачається з оскаржуваної постанови, її розгляд відбувся у м. Балаклія.

Таким чином, позивач не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 20.06.2025 у м. Балаклія, внаслідок чого не був при цьому присутній, він був позбавлений права давати пояснення, подавати докази по суті інкримінованого правопорушення, які навів вище, поважності причин неприбуття за викликом, заявляти клопотання, скористатися правовою допомогою, залучити захисника тощо, взагалі права доводити свою невинуватість.

Постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена без проведення розгляду справи у відповідності до встановленого для того порядку.

Отже, відповідачем не було дотримано порядку притягнення позивача до відповідальності та не забезпечено його прав.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а дійшла висновку, що у випадку невжиття поліцейським жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, інспектор порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та порушує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 640/16220/16-а, та в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Для правомірного накладення адміністративного стягнення необхідно мати докази адміністративного правопорушення, підтвердити дотримання процедури та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності. Лише бажання та внутрішнє переконання відповідача будуть протизаконними.

Отже, відповідачем не дотримано вимоги статті 245 КУпАП щодо, зокрема, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Тому, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме є такою, що ухвалена не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, нерозсудливо; не пропорційно.

Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки оскаржувана постанова є протиправною, то з урахуванням положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 484,48 грн та за подання заяви про забезпечення позову 726,72 грн (а.с. 1, 17). У зв`язку із задоволенням позову суд відповідно до ст. 139 КАС України присуджує з відповідача на користь позивача вказані судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Визнати протиправною та скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 20 червня 2025 року № 618/1/п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

3)Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

4)Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, пл. Якова Чернігівця, буд. 1, код ЄДРПОУ 35039424.

Суддя Стригуненко В.М.