Ухвала суду № 138276793, 11.12.2024, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/10300/22

номер провадження 1-кп/570/105/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів

головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в режимі відеоконференції та ОСОБА_14 ,

захисників адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та адвоката, ОСОБА_18 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42021180000000025 про обвинувачення: ОСОБА_9 за ч.1 ст.255-2, ч. 2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.1 ст.255-2, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 за ч.2 ст.255, ч.2 ст.307, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_19 за ч.2 ст.307 КК України, та ОСОБА_20 , в частині обвинувачення якого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-2, ч.5 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку зі смертю цього обвинуваченого, -

в с т а н о в и в :

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 кожному окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених, які зможуть забезпечити виконання ними покладених процесуальних обов`язків, а також запобігти реалізації ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_12 прокурор вказує, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не зникли та не зменшилися. У відповідності до ст. 177 КПК України зазначає обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_21 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_12 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_12 має непогашені судимості: 20.10.2011 р. Ківерцівським районним судом Волинської області до 7 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Звільнений умовно-достроково невідбутий строк 3 роки 2 місяці 11 днів; 08.11.2017 р. Апеляційним судом Волинської області до 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України (таємне викрадення майна, розбій, грабіж). Приєднано невідбутий строк 1 рік, загальний строк 9 років позбавлення волі; 07.04.2021 р. Маневицьким районним судом Волинської області до 1 рік 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ст. 391 КК України (злісна непокора вимогам адміністрації виконання покарань). За останнім вироком з 17.06.2021 р. відбував покарання в ДУ "Городищенська виправна колонія №96", до переведення в січні 2022 р. в ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" у зв`язку з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які підозрюваному у кримінальному провадженні №42021180000000025 від 17.02.2021 р.

Будучи засудженим за умисні корисливі злочини та злочин, пов`язаний зі злісною непокорою вимогам адміністрації виконання покарань, на шлях виправлення не став.

Будучи неодноразово раніше судимий за вчинення умисних злочинів на шлях виправлення не став, а навпаки відбуваючи покарання, продовжив вчинення умисних особливо тяжких злочинів.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_13 прокурор вказує, що ризики, які слідчий суддя враховував при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, не зникли та не зменшилися. Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування від суду підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_13 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. З матеріалів досудового розслідування відомо, що обвинувачений проживає на значній відстані від місця знаходження суду (м. Слов`янськ Донецької області), в місці його проживання ідуть бойові дії. Вказані обставини свідчать про високий ризик переховування обвинуваченого від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_13 обвинувачується у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації, легальних доходів немає, що створює передумови для продовження злочинної діяльності з метою отримання доходів.

У клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор вказує, що ризики, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не зникли та не зменшилися. У відповідності до ст. 177 КПК України зазначає обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 , а саме необхідністю запобігти спробам останнього переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Даний ризик підтверджується тим, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 307, ч.2 ст.255 КК України, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії особливо тяжких, вчинені у складі злочинної організації, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, а іншого більш м`якого покарання санкцією ці статті КК України не передбачають. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність переховування від суду. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, то ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, засуджений: 07.10.1999 р. Луцьким міським судом Волинської області до 1 року позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 229-1 КК України, відтерміновано виконання вироку, штраф 200 грн.; 15.03.2000 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 81 КК України, звільнений 25.01.2003 р. по відбуттю строку покарання; 16.12.2003 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України. Звільнений 22.08.2005 р. на підставі ЗУ «Про амністію»; 14.08.2006 р. Луцьким міським судом Волинської області до 2 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням 2 роки; 17.11.2006 р. Луцьким міським судом Волинської області до 2 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 14.08.2006 р. та призначено остаточне покарання у виді 2 років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений 22.05.2009 р. по відбуттю строку покарання; 03.11.2017 р. Луцьким міським судом Волинської області до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.307 КК України. Звільнений 12.02.2021 р. по відбуттю строку покарання.

Незважаючи на притягнення в минулому до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, у тому числі за вчинення злочинів пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення не став, а навпаки вчинив нові умисні особливо тяжкі злочини.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 .

Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, прокурором не доведено існування ризиків, вказаних у клопотанні. Просять змінити ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_18 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи про безпідставність поданого прокурором клопотання, одночасно вказують на наявність міцних соціальних зв`язків в обвинуваченого та можливість застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник адвокат ОСОБА_16 у судовому засіданні просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, просять обрати обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання в АДРЕСА_1 , або ж визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вислухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, оглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України 1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. 2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. 3. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, беручи до уваги положення процесуального закону щодо цілей і мети запобіжного заходу у даному конкретному випадку колегія суддів відхиляє такі аргументи кожного з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх захисників, як такі, що не переважують вимог громадського інтересу щодо забезпечення завдань кримінального провадження.Обвинуваченими не були надані докази щодо наявності міцних соціальних зв`язків, наявності житла для проживання у м.Рівне.

За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).

Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається з ухвали Рівненського районного суду від 23.10.2024 р., строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 закінчується 21.12.2024 р.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Наявність ризику переховування від суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачені обов`язково здійснюватимуть переховування, однак достатньо встановити, що вони мають реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку колегії суддів, тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є особливо тяжкими.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.93 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Тому, на думку колегії суддів, ризики переховування обвинувачених від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, існують під час судового провадження. Колегія суддів вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачені на даному етапі мають можливість їх реалізації за умови незастосування відповідного запобіжного заходу.

На той факт, що обвинувачені будуть переховуватися від суду вказує те, що, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, обвинувачені намагатимуться уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.

Крім того, колегія суддів бере до уваги введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Колегія суддів враховує дані про осіб обвинувачених (кожного окремо), щодо яких вирішується клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які є особами молодого віку, працездатними, мають непогашені судимості, крім ОСОБА_13 , який є несудимим, обвинувачуються у систематичному вчиненні особливо тяжких злочинів, легальних доходів не мають, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оцінивши доводи, наведені у клопотаннях, та обставини, встановлені під час їх розгляду, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду.

Також, аналізуючи зміст заявлених прокурором клопотань, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених не зменшився і на даний час.

Колегія суддів вважає, що клопотання підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких; за вчинення яких передбачено максимальну міру покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі; дії обвинувачених являють підвищену суспільну небезпеку, вони можуть переховуватися від суду; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Окрім того, у п.36 справи ЄСПЛ «Москаленко проти України» (Заява№ 37466/04) від 20 травня 2010 року, зазначено, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відтак, колегія суддів не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не існує, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, колегія суддів використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Тому, з огляду на вказане та з метою запобігання вище переліченим ризикам і дотримання обвинуваченими належної процесуальної поведінки, клопотання прокурора слід задоволити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 раніше обрані судом запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що й тримання під вартою.

У цьому кримінальному провадженні колегія суддів, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинувачених (при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшла висновку, що запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до обвинувачених запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. Розмір такої суми колегія суддів вважає слід зменшити з урахуванням того, що загроза її втрати утримувала б обвинувачених від намірів та спроб порушити покладені на них обов`язків, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір застави, виходячи із обгрунтувань доводів учасників процесу щодо непідйомності раніше визначеного колегією суддів розміру застави.

У зв`язку з цим, колегія суддів у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинувачених відповідні обов`язки, зокрема: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а щодо ОСОБА_12 , виходячи з інформації ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Волинській та Рівненській областях Рівненської міської медичної частини від 28.08.2024 р. №729-РММЧ/ВН-24вих від 28.08.2024 р., також обов`язок пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Керуючись ст.ст.176-179, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури, ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Луцьк, Волинської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08 лютого 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Продовжити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю Російської Федерації, раніше не судимому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 08 лютого 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Ківерці Волинської області, громадянину України, раніше судимому, раніше проживав за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 08 лютого 2025 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить: 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим та заставодавцю що, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, та направити для відома та виконання начальнику ДУ "Рівненський слідчий ізолятор".

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 08 лютого 2025 року включно.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3