Рішення № 138275844, 15.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7360/26

Провадження № 2/344/4910/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покійний був пенсіонером МВС України та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебував на обліку у відповідача.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 р. справа №300/1620/22 було задоволено позов покійного до відповідача, та зобов`язано останнього провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 року, відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області" від 07.07.2021 №1288 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, встановленого за прирівняною посадою та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач рішення суду виконав частково, а саме здійснив перерахунок пенсії покійного, однак не виплатив різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії розмір якої становить 221740,82 гривень. Отже покійний недоотримав за життя пенсію в розмірі 221 740,82 гривень, що не заперечується відповідачем.

Оскільки позивач є спадкоємцем першої черги, він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус подав запит до відповідача, який надіслав листа та вказав, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Позивачем зазначається, що він із заявою звернувся до відповідача, та просив виплатити йому суму недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач листом відмовив у такій виплаті зазначивши, що відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Вважає, що недоотримана пенсія за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 р. справа №300/1620/22 підлягає стягненню.

Позивачем зазначається, що він, як спадкоємець, який в установленому законом порядку звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини має право на отримання нарахованої, але не отриманої покійним батьком за життя пенсії. Просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на його користь недоодержані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №300/1620/22, в розмірі 221 740,82 грн. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області понесені ним судові витрати, які полягають сплаті судового збору в розмірі 2 217,40 грн.

29.04.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Пенсія ОСОБА_2 згідно Закону №2262 виплачена по 31.05.2024. Виплату пенсії з 01.06.2024 припинено у зв`язку з його смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/1620/22, яке набрало законної сили 23.06.2022, обліковується борг в сумі 221740,82 грн.

Представником відповідача зазначається, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою від 12 лютого 2026 року про виплату ОСОБА_3 , за період з 01.12.2019 по 31.07.2022 в порядку спадкування.

Зазначають, що дана заява подана з порушенням вимог передбачених Порядком №3-1, у зв`язку з чим Головне управління розглянуло заяву в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-BP. Листом від 17.03.2026 за №6170-4272/C-02/8-0900/26 Головне управління надано відповідь на звернення позивача.

Заява ОСОБА_1 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262 (пункт 3 розділу 1) щодо виплати недоодержаної пенсії з усіма необхідними документами у визначений Законом термін (не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера) не надходила. З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із заявою до суду надано паспортні дані, з яких з`ясовано, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . У позовній заяві даний факт позивачем не заперечується. Отже, надані до суду паспортні дані не підтверджують проживання позивача разом з ОСОБА_2 на день смерті останнього. Інших доказів на підтвердження проживання позивача з батьком а день його смерті, позивач не надав. Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач 12.02.2026 звернувся до Головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії, що належала батькові позивача. Листом від 17.03.2026 Головне управління відмовило в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії померлого. Тому, виходячи з вищенаведеного просять суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву зазначила, що просить про розгляд справи без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_2 від 23.08.1975 року (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_3 від 17.05.2024 року (а.с.5).

24.07.2024 року приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Білусяк Л.В. заведена спадкова справа за №72744614 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

12.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2 , який являвся пенсіонером МВС, та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за період з 01.12.2019 року по 31.07.2022 року (а.с.7).

Як вбачається з копії листа заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.03.2026 року пенсія ОСОБА_2 відповідно до Закону № 2262 виплачена по 31.05.2024. Виплату пенсії з 01.06.2024 припинено у зв`язку з його смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Недоодержаних сум пенсій немає.

Також позивача повідомили, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/1620/22, яке набрало законної сили 23.06.2022, обліковується борг в сумі 221 740,82 грн. за період з 01.12.2019 по 31.07.2022.

Зазначена сума, відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №300/1620/22, не включається до складу спадщини та підлягають виплаті належному заявнику (заявникам) якщо звернення за нею надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, та незалежно від періоду, за який нараховано недоодержані суми.

Заява згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (Додаток 4) відповідно до Закону №2262 (пункт 3 розділу 1) щодо виплати недоодержаної пенсії з усіма необхідними документами у визначений Законом термін (не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера) не надходила (а.с.8-9).

Із відповіді приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Білусяк Л.В. від 30.06.2026 року на запит суду вбачається, що 24.07.2024 року нею заведено спадкову справу за №106/2024 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був зареєстрований на день смерті за адресою АДРЕСА_2 .

Станом на 30 червня 2026 року ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину ні за законом, ні заповітом після смерті ОСОБА_2 не видавалися.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду у справі № 461/5878/22 від 22.02.2024 року.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 був батьком ОСОБА_1 , який станом на 30 червня 2026 року є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_1 .

Враховуючи вказані норми матеріального права, суд вважає, що оскільки нараховані але невиплачені за життя ОСОБА_2 пенсійні виплати по рішенню Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 300/1620/22 в розмірі 221 740,82 грн., що належали ОСОБА_2 , залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід дійти висновку, що його син - позивач у справі успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України та має право на їх отримання.

Відтак, заявлений позов слід задовольнити та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію в сумі 221 740,82 грн., що є ефективним поновленням порушених спадкових прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення недоотриманої пенсії задовольнити.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 нараховані, але невиплачені за життя пенсійні виплати після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 221 740 (двісті двадцять одну тисячу сімсот сорок) гривень 82 копійки.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців,15, код ЄДРПОУ 20551088 на користь користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 2 217 гривень 41 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців,15, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя: Татарінова О.А.