Ухвала суду № 138275383, 16.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/11365/25

Провадження № 1-кп/185/152/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглядаючи в період воєнного стану в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 завершується, розглянути провадження по суті немає можливості. Підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу не відпали: останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, є ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 висловила спільну позицію з підзахисним.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора, суд встановив наступне:

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 завершується 24.07.2026 року, завершити розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо, прокурор просив надати час для узгодження зміни обвинувачення.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, покарання, у разі доведеності вини останнього, передбачено у виді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Судове слідство за даним кримінальним провадженням триває, прокурор змінив обвинувачення. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних потерпілого, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.

Наявність непогашених судимостей у обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема за вчинення корисливих злочинів, підтверджують ймовірність схильності обвинуваченого до вчинення іншого кримінального правопорушення. Обвинувачений раніше судимий, відбував неодноразово реальне покарання та останній раз був звільнений за відбуттям покарання, проте, виходячи з обвинувального акту, вчинив знову однотипне кримінальне правопорушення. Таким чином, незважаючи на неодноразове реальне відбуття обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатніх підстав про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на інший, більш м`який.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачений представляє ризики рецидиву та втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики його особи суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинуваченого ОСОБА_3 від порушення покладених на нього процесуальних обов`язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;.

Однак враховуючи практику ЄСПЛ, вимоги ст.183 КПК України, які наділяють суд дискреційними повноваженнями щодо питання визначення застави, при цьому зобов`язують суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, беручи до уваги стадію розгляду провадження, тривалість строку ув`язнення обвинуваченого, його особу, а також ризики, що зменшились, суд вважає, що в даному випадку можливо визначити заставу.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та не може бути завідомо непомірним для них.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , беручи до уваги обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам.

На підставі викладеного та керуючись ст.331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 днів, тобто до 13 вересня 2026 року, включно.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у сумі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч дві сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 13 вересня 2026 року, включно.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з під варти у зв`язку з внесенням застави.

Після внесення застави обвинувачений ОСОБА_3 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на визначений час;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків до 13 вересня 2026 року, включно.

Строк дії ухвали до 13.09.2026 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1