Рішення № 138274871, 16.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13097/25

2/212/1201/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Феняка О.Р., секретаря судового засідання Луценко А.С. в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідачів: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Квартира є приватною власністю. Відповідачі не здійснюють оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01 березня 2019 року по 31 серпня 2025 року у розмірі 22 336,04 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку, також у зв`язку із невиконанням відповідачами обов`язку щодо сплати заборгованості просить стягнути з них в рівних частинах суму індексу інфляції у розмірі 4894,19 грн., 3% річних у розмірі 1407,07 грн., пеню у розмірі 795,70 грн., плату за абонентське обслуговування у розмірі 365,35 грн., а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому зазначено, що вона багато років не проживає в Україні, за адресою нарахування боргу не прописана та не є її власником, на підстав чого просила відмовити в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою від 06.02.2026 явку позивача було визнано обов`язковою.

Ухвалою віл 15.05.2026 було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 та витребувано у Департамента адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відомості дати реєстрації ОСОБА_1 та кола осіб, які є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням дати вибуття із вищевказаної адреси до нового місця проживання.

23.06.2026 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 19 778,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 4781,50 грн , 3% річних у розмірі 1354,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 281,95 грн, пеню у розмірі 736,07 грн., а всього: 26 932,22 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 2557,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 112,69 грн , 3% річних у розмірі 52,96 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 83,40 грн, пеню у розмірі 59,62 грн., а всього: 2866,12 грн.

13.07.2026 від представника відповідача Макарової-Вставської У.В. надійшов відзив, в якому вона заперечувала щодо уточнених позовних вимог з наступних підстав: по сьогоднішній час ОСОБА_1 проживає за кордоном. Те, що ОСОБА_1 була прописана до 17.10.24 за адресою: АДРЕСА_1 не дає право стверджувати, що ОСОБА_1 споживала надані послуги, а отже є боржником, хоча по факту не перебував в Україні. Позивачем при поданні позову не надано достатніх належних та допустимих доказів, що за адресою, за якою виник борг з оплати комунальних послуг, ОСОБА_1 є власником квартири за даною адресою, чи постійно проживає, або з нею укладено договір Позивачем при поданні позову не надано доказів. Не надано доказів, що ОСОБА_1 також належить на праві власності вказана квартира позивачем не надано, як і не надано доказів фактичного отримання ним житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Також було подано заву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» в судове засідання не з`явилась, до початку розгляду справи надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Позивач ОСОБА_1 та її представник до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23.10.2014 по 17.10.2024, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.11.1978 до теперішнього часу, що перебуває на обслуговуванні у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», на вказану квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 послуги централізованого опалення. Квартира є приватною власністю.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Наданими представником позивача актами підтверджується, факт подання та припинення подання теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.03.2019 року по 31.08.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період 01.03.2019 року по 31.08.2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з опалення гарячого водопостачання, заборгованість станом на 31 серпня 2025 року складає 22 336,040 грн.

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачами не надано.

При цьому, суд враховує, що представник відповідача ОСОБА_1 13.07.2026 звернулася до суду з заявою про застосування строку позовної давності, в якій просила застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в позові.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний щомісяця здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов`язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українибуло доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.

Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пункт 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно із постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020 року, який діяв до 30.06.2023, а тому позовна давність на території України подовжується на строк дії карантину.

Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Крім того, з 24.02.2022 року і по даний час триває воєнний стан, на період дії якого також продовжено, зокрема, і строки позовної давності. Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 року №4434-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", а саме, 04.09.2025 року (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.

З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем вчинялися дії, які свідчать про визнання розміру заборгованості, а саме внесення оплат в сумі, що перевищує суму нарахувань за поточний місяць, зокрема оплати в березні 2019 року, грудні 2019 року, січні 2020 року, березні 2020 року, вересні 2020 року, листопаді 2021 року.

Вказані дії відповідачів свідчать про фактичне визнання заборгованості за надані АТ «Криворізька теплоцентраль» послуги та відповідно до норм частини першої статті 264 ЦК України - про переривання перебігу строку позовної давності.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що доводи відповідачів з приводу пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, та доходить до висновку, що позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.03.2019 року по 31.08.2025 року в межах строку позовної давності.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, з відповідачів підлягають стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 19 778,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 4781,50 грн , 3% річних у розмірі 1354,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 281,95 грн, пеню у розмірі 736,07 грн., а всього: 26 932,22 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 2557,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 112,69 грн , 3% річних у розмірі 52,96 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 83,40 грн, пеню у розмірі 59,62 грн., а всього: 2866,12 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 3028, 00 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням суми заборгованості на момент подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 81, 136, 141, 209, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України,ст. ст. 525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст. 16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд,

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 19 778,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 4781,50 грн., 3% річних у розмірі 1354,11 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 281,95 грн., пеню у розмірі 736,07 грн., а всього: 26 932,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 17.10.2024 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу у розмірі 2557,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 112,69 грн., 3% річних у розмірі 52,96 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 83,40 грн., пеню у розмірі 59,62 грн., а всього: 2866,12 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028, 00 гривень, тобто по 1 514 гривень 00 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», код ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 16 липня 2026 року.

Суддя: О. Р. Феняк