Рішення № 138272987, 16.07.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/429/26

Провадження № 2/529/488/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Петренко Л.Є.,

за участю секретаря - Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

встановив:

Представник ТОВ Бізнес Позика 28.04.2026 через «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 542524-КС-001 від 01.07.2025 у загальній сумі 14 150 грн, а також судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 01.07.2025 між ТОВ Бізнес Позика та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 542524-КС-001, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України Про електронну комерцію і Правил про надання споживчих кредитів ТОВ Бізнес Позика через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Згідно договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку, строком до 16 тижнів, на умовах сплати процентів за користування кредитом, які є фіксованими у розмірі 1% за кожен день та комісією за видачу кредиту 1000 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07.04.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 14 150 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 650 грн заборгованість за простроченими відсотками, 1000 грн заборгованість за комісією та 2 500 грн заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України, які позивач просить стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами.

15.05.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з?явилась. Судові повістки направлялися ОСОБА_1 за місцем реєстрації, однак поштові конверти повернуті без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу у один із способів, визначених статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ Бізнес Позика та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 542524-КС-001, шляхом обміну електронними документами, в порядку ст.12 Закону України Про електронну комерцію.

ОСОБА_1 підписала вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000 грн, строком до 21.10.2025, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1% в день (фіксована ставка) та сплати комісії за надання кредиту в розмірі 1000 грн (а.с.19-28)

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Послідовність дій відповідача щодо отримання кредиту зазначений позивачем у візуальній формі послідовності дій клієнта (а.с.50)

01.07.2025 позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн, що підтверджується довідкою (а.с.52)

Зарахування кредитних коштів 01.07.2025 в розмірі 5 000 грн на картку, що відкрита на ім?я ОСОБА_1 підтверджується листом та випискою про рух коштів по картці АТ КБ «Приватбанк».

Отже встановлено, що між позивачем та відповідачем дійсно укладено вищезазначений договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21.10.2025 (кінець строку кредитування) заборгованості відповідача становить 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 650 грн заборгованість за простроченими відсотками, 1 000 грн заборгованість за комісією та 2 500 грн заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України (а.с. 11-13).

Відповідно до зазначеного розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося у строк кредитування.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у кредитному договорі. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Жодних платежів на погашення кредиту ОСОБА_1 не вносила.

Отже враховуючи ті обставини, що в порушення умов кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернула, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за простроченими відсотками 5 650 грн, заборгованість за комісією 1 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем з 16.07.2025 по 09.08.2025 нараховувались відповідачці відсотки по ст. 625 ЦК України загальною сумою 2 500 грн.

Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом, строк дії якого на момент нарахування таких не скінчився, строк кредитування до 21.10.2025.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 910/4518/16) від 05 квітня 2023 року зазначено, що регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за ч.2 ст.625 ЦК України нараховувалися в межах дії строку кредитного договору, після цього такі відсотки не нараховувалися.

Отже, беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань, які в свою чергу нараховувались одночасно з відсотками за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 2 500 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам - 82,3%.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-268, 280,280 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика, (місце знаходження: вул. Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором про надання кредиту № 542524-КС-001 від 01.07.2025, що складається із заборгованості за тілом кредита 5 000 грн, заборгованості за відсотками 5 650 грн та заборгованості за комісією 1 000 грн., всього 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 191 (дві тисячі сто дев?яносто одна) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко