Рішення № 138272931, 16.07.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 524/16212/25

провадження 2/527/847/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Левицької Т.В.,

за участю секретаря удового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 524/16212/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2025 року позивач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з вищевказаним позовом.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.12.2025 року цивільну справу № 524/16212/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було передано на розгляд до Кременчуцького районного суду Полтавської області

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.02.2026 року цивільну справу за позовом цивільну справу № 524/16212/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було передано на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області.

31.03.2026 року до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана цивільна справа та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено Левицьку Т.В.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.07.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2634256. На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) : 15000,00 гривень. Тип кредиту кредит. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

26.03.2021 було укладено договір № 26032021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2634256.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2634256. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2634256.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 48000,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

14.04.2026 року представником відповідача направлено відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на думку позивача, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір від 10.07.2020 року № 2634256. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству. На підтвердження позовних вимог позивач подав копію договору від 10.07.2020 року № 2634256. При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що «відповідач здійснив дії…», а саме: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет; отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору від 10.07.2020 року № 2634256. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно- телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також, що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу. Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 10.07.2020 року № 2634256, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Витрати на правничу допомогу не є співмірними з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт та витраченим часом.

20.04.2026 року представником позивача направлено відповідь на відзив, в якому зазначив, що ідентифікація здійснювалась в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по кредиту. Будь яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний договір , адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Відповідач частково сплачував заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. У розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між сторонами, нараховано відсотки в межах дії кредитного договору, з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. Матеріали справи містять належні та достатні докази переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2634256 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

Позивач у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи у відсутність їх представника, позов задовольнити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

10.07.2020 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2634256, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А915014. Відповідно до п.1.2.договору, на умовах встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000,00 гривень. Тип кредиту кредит (п.1.3.). Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору (п.1.4.). Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день (п.1.5.2). Знижена процентна ставка 0,95 % в день (п.1.5.1). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1). Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 договору (а.с.39-41).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Твердження відповідача про не укладення кредитного договору спростовуються доказами, наданими позивачем. Так в договорі позичальник вказав всі свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний код, серію та номер паспорту, коли та ким він був виданий, електронну адресу, номери телефонів.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса місця проживання та електронної пошти) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Також твердження відповідача про не укладення кредитного договору спростовується розрахунком заборгованості за договором, з якого вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, тим самим визнав факт укладення ним кредитного договору. За таких обставин поведінка відповідача є суперечливою, яка заборонена, так як особа не може діяти всупереч власній попередній поведінці, якщо це завдає шкоди іншим учасникам.

У п. 2.1 Договору, сторони погодили, що кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «АВЕНТУС Україна» було перераховано ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі, передбаченому Договором, у загальній сумі 15000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» .

Отже, з досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС Україна» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

26.03.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір факторингу № 26032021, відповідно до п.1.1. якого, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту) плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.63-65).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №2634256 від 10.07.2020, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.59-61).

23.05.2024 між ТОВ «ФК ЄАПБ» до ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до п.1.1. якого, за цим договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (а.с.46-49).

Як вбачається з реєстру заборгованостей № 1 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2634256 від 10.07.2020 (а.с.50-53).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за договором № 2634256 від 10.07.2020 перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договорів факторингу.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 2634256 від 10.07.2020, заборгованість ОСОБА_1 становить 48000,00 грн, з яких: 15000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 33000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.12-17, 66).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 15000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за Договором № 2634256 від 10.07.2020 відповідач отримав кредит в сумі 15000,00 грн, зобов`язання з повернення тіла кредиту не виконав.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 15000,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 33000,00 грн, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Судом встановлено, що за Договором № 2634256 від 10.07.2020 відповідач отримав кредит в сумі 15000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.

Судом встановлено, що п. 4.1. передбачена пролонгація строку кредитування, якою передбачено умови пролонгації, проте, не визначено чітку дату закінчення кредитного договору.

Суд зазначає, що термін дії кредитного договору є його істотною умовою. Термін дії кредитного договору вказує на період, протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а кредитор має право вимагати його повернення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відсотки за договором підлягають стягненню у визначений договором строк, а саме 30 днів з моменту укладення кредитного договору.

Позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовано та не надано достатніх доказів щодо правомірності та підстав нарахування процентів за вказаним договором після закінчення строку кредиту, отже їх нарахування не відповідає положенням законодавства та умовам договору.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені кредитним договором в сумі 3075,00 грн (15000 грн*1,90%/100 =285,00 грн*30 днів = 8550,00 грн-5475,00 грн (сплачено відповідачем) = 3075,00 грн), тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 48000,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 18075,00 грн, що становить 37,66 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 912,18 грн, що складає 37,66% від 2422,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

02.07.2024 між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024.

Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором (п. 1.1 Договору). Обсяг повноважень адвокатського об`єднання визначений у п. 2.1 Договору. Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги та факт надання послуг підтверджується актом про надання юридичної допомоги (а.с. 32-34).

У заявці на надання юридичної допомоги № 677 від 03.11.2025 до вищевказаного Договору, сторони узгодили зобов`язання з надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 16000,00 грн (а.с.30).

Клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано витяг з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, за яким сторони підтвердили, що адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв наступну правову допомогу у відповідності до заявки надання юридичної допомоги щодо ОСОБА_1 . Загальна вартість наданих послуг 16000,00 грн (а.с.29).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача зазначено про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 5000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1883,00 грн, що складає 37,66% від 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2634256 від 10.07.2020 у розмірі 18075,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3075,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 912,18 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 1883,00 гривень.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. В. Левицька