Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 375/1250/26
Провадження № 2/375/1062/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Банах-Кокус О.В.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС») Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» направив до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Позов обґрунтований тим, що 20 липня 2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 286768, за умовами якого відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 90 днів, відсоткова ставка 0,72% (процентів на добу).
Позивач зазначає, що кредитний договір № 286768 від 20 липня 2025 року укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» вказує, що первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн були перераховані відповідачу на реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .
У подальшому 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 286768 від 20 липня 2025 року у розмірі 7620,80 грн.
Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 7620,80 грн.
Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 3 червня 2026 року позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня отримання ухвали.
5 червня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
9 липня 2025 року від представника позивача, через систему «Електронний суд» надійшла заява з додатками про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розгядом справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з`явився, 16 липня 2026 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд спраи без його участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та просив зменшити витрати на правову допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Матеріалами справи встановлено, що 20 липня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 286768 від 20 липня 2025 року, який ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5380.
Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 286768 від 20 липня 2025 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 17 жовитня 2025 року, строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.1.1. та п.1.2. Договору).
Також індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту № 286768 від 20 липня 2025 року передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.3. Договору). За послуги надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4. Договору).
Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 286768 від 20 липня 2025 року, був ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua.
На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, номер платіжної інструкції - A1028848В444962СLY286768T2551411, платник - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», дата та час здійснення переказу - 20.07.2025 року о 20:14., сума переказу - 4000,00 грн, номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1 емітент платіжної картки отримувача - MONOBANK (UNIVERSAL BANK), призначення переказу: «Видача кредита # 286768.
На підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року встановлено, що 19 грудня 2025 року у м. Києві між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/1.
Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року та платіжних інструкції № 212 від 22 січня 2026 року, № 236 від 18 лютого 2026 року, № 183 від 19 грудня 2025 року право вимоги від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» перейшло до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС», в тому числі і до відповідача за договором № 286768 від 20 липня 2025 року у розмірі 7620,80 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за договором № 286768 від 20 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року становить 7620,80 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 2620,80 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1000,00 грн.
Позивачем 17 березня 2026 року було надіслано до відповідача вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 286768 від 20 липня 2025 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступнного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання.
Частинами 1 та 2 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Отже, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання ним зобов`язання за наведеним кредитним договором.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання.
За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У пункті 141 Постанови від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Судом, у межах позовних вимог, не встановлено порушень у нарахуванні процентів.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8 «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами та комісією.
Крім того відповідачем подано до суду заяву про визнання позовних вимог.
Висновки суду щодо розподілу судових витрат
Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: Договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 9 квітня 2026 року; акт про отримання правової допомоги від 7 липня 2026 року; платіжна інструкція № 4680 від 7 липня 2026 року; рахунок № 07.07.2026-35 від 7 липня 2026 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 виданого 18 липня 2019 року.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі стаття 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також, суд враховує, що дані матеріали подані в системі «Електронний суд», розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.
Крім того, відповідач в поданій до суду 16 липня 2026 року заяві просив зменшити витрати на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (вивчення матеріалів справи і складання позовної заяви ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».
У зв`язку з викладеним, необхідно повернути позивачу з державного бюджету 1331,20 грн судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача 1331,20 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76 - 82, 141, 223, 263-265, 268, 274-289, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 286768 від 20 липня 2025 року у розмірі 7620 (сім тисяч шістсот двадцять) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста одна) гривня 20 копійок та витрати на понесену правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» з державного бюджету 1331 (одну тисячу триста одну) гривню 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року.
Суддя О.В. Банах-Кокус
Судове рішення № 138272558, Рокитнянський районний суд Київської області було прийнято 16.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 375/1250/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: