Ухвала суду № 138272259, 15.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8064/26

Провадження №1-кп/369/1729/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

встановив:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На даний час обвинувачений ОСОБА_5 утримується в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком до 16 липня 2026 року (включно) на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказує, що застосування іншого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не є можливим. Також просив визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували та просили обрати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі,оскільки вважають, що пред`явлене обвинувачення не є пропорційним для застосування найсуворішого запобіжного заходу та обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання та родину, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, окрім того, ОСОБА_5 визнає винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Вислухавши доводи учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За приписами статті 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях констатував, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (Буров проти України п. 51, від 17 березня 2011 року).

Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року).

Ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (Becciev v. Moldova п. 58).

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, де проживає разом із матір`ю, малолітнім сином, сестрами та братами.

Обґрунтованих даних, які б свідчили про реальні наміри обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків, прокурором не доведено.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що прокурором в достатній мірі не доведено, що на даний час у кримінальному провадженні існують реальні ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відповідальності та незаконного впливу на свідків.

Із цих підстав суд вважає за необхідне з метою запобіганню уникнення явки обвинуваченим

ОСОБА_5 від суду обрати щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який буде необхідним, достатнім та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин, клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 176 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 315, 376, 392 КПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місці, тобто до 15 вересня 2026 року включно за адресою:

АДРЕСА_1 .

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі судового засідання.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , за винятком випадків необхідності надання обвинуваченому невідкладної медичної допомоги та слідування в укриття цивільного захисту населення під час повітряних тривог та встановити йому наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожним викликом та вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ) без дозволу суду;

-утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6