Рішення № 138272128, 16.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1362/25

Провадження №2/367/777/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму майнової шкоди в розмірі 32642,97 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.06.2023 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Елемент Сек`юріті» було укладено договір страхування наземного транспорту № 1384/23-Т/К/04, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Лексус», д/н НОМЕР_1 .

25.10.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Лексус», д/н НОМЕР_1 , та автомобіля «Фольцваген», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Фольцваген», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Лексус», д/н НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження. Страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 292642,97 грн. на підставі рахунку № СРОО-055718 від 27.10.2023, Рахунку № СФ0000242 від 28.10.2023 та Рахунку № СРОО-060204 від 11.12.2023.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Фольцваген», д/н НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Княжа» полісом № 216354383, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства. Проте, ПрАТ «СК «Княжа» несе відповідальність в межах ліміту відповідальності, а саме 260000,00 грн.

Таким чином, різниця яка підлягає стягненню з відповідача складає 32642,97 грн., виходячи з розрахунку: 292642,97 - 260000,00 = 32642,97 грн.

Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року за позовом відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку наданим по справі доказам, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 25.10.2023 о 08 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що підтверджується копіями відповіді від НПУ про ДТП № 3023303641075711 та постанови Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2023 у справі № 759/21777/23.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2023 у справі № 759/21777/23, водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «СК «Княжа» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 216354383, що підтверджується копією витягу з бази МТСБУ.

В свою чергу, автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1384/23-Т/К/04 від 20.06.2023, страхувальник - ТОВ «Елемент Сек`юріті», строк дії з 20.06.2023 по 19.06.2024, загальна страхова сума 1725400,00 грн., згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП, що підтверджується копією договору.

25 жовтня 2023 року власник автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Елемент Сек`юріті» звернулося до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно звіту про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу ТОВ «ЕАК «Довіра» вих. № 19854 від 30.10.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 320417,52 грн.

За наслідком розгляду вказаної заяви від 25 жовтня 2023 року, враховуючи Рахунок № СР00-055718 від 27.10.2023, Рахунок-фактуру № СФ 0000242 від 28.10.2023 та Рахунок № СР00-060204 від 11.12.2023, Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу ТОВ «ЕАК «Довіра» вих. № 19854 від 30.10.2023, а також розрахунки суми страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено страхові акти та здійснено виплату на користь власника автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_1 , на рахунок ТОВ «Саміт Моторз Україна» у розмірі 277994,38 грн. та 8148,59 грн., а також на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 6500,00 грн., що в сумі становить 292642,97 грн., що підтверджується копіями вказаних документів та копіями платіжних інструкцій.

У подальшому, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до ПрАТ «СК «Княжа» з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 216354383.

ПрАТ «СК «Княжа» сплатило на рахунок ПрАТ «CK «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування в загальному розмірі 260000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № ЗР111146 від 14.12.2023 та № ЗР111144 від 14.12.2023.

Таким чином, різниця між сумою виплаченого ПрАТ «CK «Арсенал Страхування» страхового відшкодування у розмірі 292642,97 грн. та сумою страхового відшкодування (в межах встановленого полісом серії ЕР № 216354383) яку ПрАТ «СК «Княжа» сплатило на користь ПрАТ «CK «Арсенал Страхування» у розмірі 260000,00 грн. становить 32642,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України особа майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом також враховано, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки відрізняється від загальних підстав відповідальності тим, що передбачає її настання незалежно від вини заподіювача шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Керування автомобілем є діяльністю, пов`язаною з використанням джерела підвищеної небезпеки, а відповідач, як особа, яка здійснює керування, відповідає за шкоду, завдану іншому транспортному засобу незалежно від наявності або відсутності його вини. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України містить лише два виключення, які звільняють водія від відшкодування шкоди. Так, зокрема, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, при вчиненні ДТП відповідач не знаходився під впливом непереборної сили, як і не встановлено умислу водія іншого автомобіля на завдання шкоди своєму транспортному засобу.

Згідно зі ст. 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до наведених положень до страховика, в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

За нормою ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Отже, регрес - це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст. 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ст.ст. 261, 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зазначено, що правильним є висновок про стягнення з винуватця ДТП різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

За вказаних обставин, врахувавши, що саме до позивача перейшло право вимоги, відповідачем завдані збитки не відшкодовані, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 988, 993, 1166, 1187, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-79, 81, 82, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279-285, 354 ЦПК України, 12, 22, 28, 29, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 32642 (тридцять дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам для відому.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я. М. Третяк