Рішення № 138271899, 15.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5478/25

Провадження № 2/362/911/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючої судді Мартинцової І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, третя особа: Друга фастівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2025 року вказана цивільна справа надійшла до Васильківського міськрайонного суду Київської області та у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Мартинцовій І.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Плесецьке, Фастівського району, Київської області помер його батько - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в якому до дня смерті постійно проживав ОСОБА_2 . Позивач, будучи єдиним сином померлого та єдиним спадкоємцем за законом, з метою оформлення спадщини, звернувся до державного нотаріуса Другої фастівської державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, постановою нотаріуса від 04.06.2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на спадкове майно. У зв`язку із тим, що у позасудовому порядку позивач не може оформити спадщину, він звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу досудового розгляду по суті.

Представник позивача 04.06.2026 року через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача, вимоги позову повністю підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник Калинівської селищної ради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлений судом належним чином (поштові повідомлення містяться в матеріалах справи), про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Представник Другої фастівської державної нотаріальної контори також в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином (поштові повідомлення містяться в матеріалах справи), про причини неявки судне повідомив, однак на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надав належним засвідчену копію спадкової справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Плесецьке, Фастівського району, Київської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.107).

ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.106).

З Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 66168523 від 27.08.2021 року встановлено, що 27.08.2021 року фастівською районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

З оглянутої в ході судового розгляду спадкової справи № 275/2021 відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 встановлено, що спадкова справа була заведена підставі заяви про прийняття спадщини позивача - ОСОБА_1 .

Інших заяв до державної нотаріальної контори не надходило.

З довідки Виконавчого комітету Плесецької сільської ради від 15.03.2004 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи, встановлено, що ОСОБА_2 у період з 1972 року по день смерті постійно проживав та був прописаний в АДРЕСА_1 . У даному будинку постійно проживав та був прописаний ОСОБА_1 з 1982 року по даний час (проживає з дня народження.)

Із постанови державного нотаріуса Другої фастівської державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. від 04.06.2025 року встановлено, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності померлого на вищевказане спадкове майно (а.с. 74).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За змістом частин четвертої та п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Стаття 525 ЦК Української РСР визначає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Судом достовірно встановлено, що 26.06.2025 року представник позивача звернувся до відповідача з письмовим запитом про надання довідки з інформацією з погосподасрької книги щодо об`єкта нерухомого майна житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На запит від Калинівської селищної ради було отримано відповідь № 174/04.08-26 від 02.07.2025 року про те, що вищевказане домоволодіння згідно наявної архівної документації погосподарського обліку в старостаті відсутня.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Так, з огляду будинкової книги на спірне домоволодіння встановлено, що домовласником спірного житлового будинку зазначено ОСОБА_2 та в ньому був зареєстрований позивач.

З Витягу з реєстру територіальної громади, сформованого станом на 20.06.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.06.1990 року.

З архівної довідки КП КОП «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09.05.2025 року право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Разом з тим, факт приналежності спірного житлового будинку ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданий виконавчим комітетом Плесецької сільської ради народних депутатів на підставі рішення № 167 від 30.10.2001 року.

Зі змісту довідки Центру нерухомості та оцінки «АКТИВ ІНВЕСТ» № 10/23-1-ті від 13.10.2021 року про технічні показники об`єкта житлового будинку по АДРЕСА_1 встановлено, що будинок та господарські будівлі побудовано до 05.08.1992 року що не є самочинним згідно п. 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 10.07.2001 року № 582/5773, в редакції згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства № 404 від 09.08.2012 року.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Судом достовірно встановлено, що за замовлення позивача в 2022 році було виготовлено технічний паспорт на спірний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який має загальну площу 47,8 кв.м (20.8 кв.в. житлової площі та 27,0 кв.м. допоміжної площі) та складається з наступних приміщень: коридор 7,2 кв.м., коридор 6,0 кв.м., житлова кімната 20,8 кв.м., кухня 13,8 кв.м. Крім того, на території домоволодіння за інвентаризовано беттоний погріб площею 9,0 кв.м.

Крім того, з Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого 12.09.2024 року встановлено, що 10.09.2024 року за наказом № 94/-Н2024/06-22 житловому будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.80-81).

Копія наказу № 94/-Н2024/06-22 від 10.09.2024 року міститься в матеріалах справи (а.с.83).

Обставини проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 додатково підтверджено укладеним позивачем з КПК Калинівської селищної ради «Плесецьккомунгосп» договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 07.08.2024 року та сплаченими платежами ( а.с.55-57).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини того, що спірний житловий будинок збудовано до 5 серпня 1992 року, на об`єкт виготовлено технічний паспорт, домоволодінню присвоєно адресу та його домовласником згідно будинкової книги зазначено ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що останній набув права власності на спірний будинок і будинок увійшов до спадкової маси.

За вищевказаних обставин, суд приходить до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, третя особа: Друга фастівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Калинівська селищна рада, адреса: 08623, Київська обл., Фастівський р-н, селище Калинівка, вул. Центральна,57, код ЄДРПОУ 04359873.

Повний текст рішення складено 15.07.2026

Суддя Ірина МАРТИНЦОВА