Рішення № 138271218, 16.07.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 732/262/26

Номер провадження 2/749/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Чигвінцева М.С.

за участі секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 732/262/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.09.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №82460. Відповідно до умов Договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надало відповідачу фінансовий кредит в сумі 4000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Однак відповідач зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, через що виникла заборгованість в сумі 24220 грн. 00 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 2400 грн. 00 коп., заборгованість за пенею 17820 грн. 00 коп.

11.03.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників ТОВ «ЗАЙМЕР», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором про надання фінансового кредиту №82460 від 26.09.2019. Добровільно відповідач кредитну заборгованість в сумі 24220 грн. 00 коп. не погашає. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму зазначеної кредитної заборгованості, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 26.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи наявне його клопотання, в якому просить розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

20.05.2026 відповідач ОСОБА_1 до суду надав відзив на позовну заяву у якому просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив аргументований тим, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною другою ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Частинами першою та другою ст. 551 передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Враховуючи наведені положення ЦК України до вимог позивача про стягнення заборгованості має бути застосовано позовну давність: загальну позовну давність 3 роки щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування; спеціальну позовну давність 1 рік щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенею.

26.09.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 82460 (далі Договір). Відповідно до п. 1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів, тобто 25.10.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу (п. 1.3. Договору). Згідно з п. 2.1. Договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Графіку розрахунків строк на який надано кредит 30 днів. Будь-які зміни чи доповнення, в тому числі в порядку 3.3.3. Договору Сторонами не вносились. Тобто, датою з якої зобов`язання вважається простроченим є 26.10.2019.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або Додатку(ах) до цього Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню у розмірі 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів. Аналіз змісту даного пункту Договору свідчить, що строк нарахування пені обраховується від першого дня прострочення, тобто від 26.10.2019, і чітко обмежується 100 денним терміном - до 02.02.2020. Таким чином, граничний строк нарахування пені спливає 02.02.2020.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованість за процентами 0 грн, заборгованість за комісією 0 грн., заборгованість за пенею 17820,00 грн., що разом становить 21820,00 гривень. Разом з тим, загальна сума заборгованості по тексту позовної заяви та її прохальної частини вказана 24220,00 гривень. Вказана невідповідність в розрахунках унеможливлює достеменно та остаточно визначити весь обсяг заявлених до відповідача позовних вимог, що в свою чергу нівелює право відповідача на захист своїх інтересів в судовому порядку. Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. В свою чергу, позивач, з моменту переходу права вимоги у зобов`язанні, в супереч наведеним нормам ЦК України, не повідомив відповідача в законний спосіб про таку подію. Крім того, додана до позовної заяви досудова вимога від 13.02.2026 № 5586/2792 не містить жодних належних та допустимих доказів її направлення відповідачу.

27.05.2026 представник позивача адвокат Усенко М.І., до суду надав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

Відповідь на відзив аргументована тим, що відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Крім того зазначає, що під час підготовки та формування Позовної заяви Представником товариства було допущено описку, а саме не зазначено вимоги в частині відсотків. Однак наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем за відсотками підтверджується наявними доказами в матеріалах справи, такими як розрахунок заборгованості переданий первісним кредитором та умовами Кредитного договору №82460 від 26.09.2019 року. Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості розмір непогашеного кредиту відповідача складає 24220,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості який наявний у матеріалах справи дана сума складається із 4000 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 2400,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 17820,00 грн. прострочена заборгованість за пенею (штрафом).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 2.2. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 2.3. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 2.4. договору при надходженні до Товариства коштів для виконання зобов`язань Клієнта Товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній послідовності: 1) у першу чергу сплачуються проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу здійснюється повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості за Договором грошові кошти Клієнта направляються в такій черговості:

1) в першу чергу сплачується пеня за прострочення;

2) в другу чергу оплачуються відсотки за користування кредитом;

3) в третю чергу повертається сума кредиту.

Кредитор розраховував орієнтовну вартість кредиту виходячи з припущення, що споживач виконуватиме обов`язки у строки, визначені Договором (п. 1.9 Договору).

Відповідач не має права вимагати зменшення нарахованих сум, які виникли внаслідок його власної бездіяльності.

У ч.1 ст. 624 ЦК України йдеться, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до п. 4.3. у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. Відповідно до п.1.2. Кредит надається з строком на 30 днів (26.09.2019 р. по 25.10.2019 р.). Тому з 26.10.2019 року почалось формування заборгованості. Відповідно до п. 2.2 Сума кредиту проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за Договором. При вирішенні питання про стягнення пені з Відповідача слід звернути увагу, що із наданої до позовної заяви відомості про щоденні нарахування вбачається, що нарахування штрафу було припинено ще до 24 лютого 2022 року. Останнє нарахування було здійснено 03.02.2020 року. Нарахування пені за кредитними договорами здійснювалося у повній відповідності до вимог чинного на той момент законодавства та умов самих договорів до моменту офіційного призупинення таких нарахувань кредитором. Факт того, що нарахування проводилися саме до початку лютого 2020 року, підтверджується Листом ТОВ «ЗАЙМЕР» № 0602/1а від 06.02.2020 р., згідно з яким призупинення нарахування процентів та інших платежів (у тому числі пені) в автоматичній системі обліку Товариства відбулося 03.02.2020 р (докази додаються). Тому нарахування пені є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам Договору.

02.06.2026 відповідач ОСОБА_1 до суду надав пояснення на відповідь на відзив, копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2016 року, копію довідки Державної прикордонної служби України, про те що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, у військовій частині НОМЕР_2 з 21 грудня 2016 року по теперішній час.

Пояснення аргументовані тим, що на думка відповідача, позивачем належним чином не наведено та не спростовано правомірність звернення до суду з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування строків загальної та спеціальної позовної давності. Правова природа поняття «позовна давність» ґрунтується на принципах визначеності, абсолютності та строковості. Тобто, в поняття «позовна давність» вкладається законодавчо врегульований, чіткий та розумний строк, протягом якого особа, може звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів. Широта реалізації такого права має чітке строкове обмеження, і не може бути розширене з огляду на ступінь його порушення, тобто не залежно від обсягу невиконання іншою стороною своїх зобов`язань, а відновлення порушених інтересів в судовому порядку не може виходити поза межі визначених чинними нормами строків. Разом з тим, Позивачем у відповіді на відзив ігнорується той факт, що визначені чинним законодавством України, з урахуванням ієрархічності нормативно правових актів, строки загальної та спеціальної позовної давності, протягом яких в нього було «активне» право на захист своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку минуло. Крім того, твердження Позивача щодо усвідомлення умов, в тому числі щодо розміру відповідальності за порушення умов договірних зобов`язань, не знаходять свого відображення в висновках Верховного Суду щодо добросовісності, справедливості та розумності, а також необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, щоб неустойка не перетворилася на інструмент збагачення чи каральну санкцію. Враховуючи зазначене, зважаючи, що неустойка має виключно компенсаційний характер, заявлені Позивачем розміри пені є непропорційні розмірам основної заборгованості. Також особливого правового контексту набуває наведене з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_1 проходить службу в Державній прикордонній службі України, яка входить до складу Сил оборони України, а відповідно на нього розповсюджуються відповідні правові, соціальні та процесуальні права та гарантії, які витікають з положень Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а також норм ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 26.09.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту № 82460, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп., строком на 30 днів тобто до 25.10.2019 р. зі сплатою процентів за користування кредитом 730% річних. Крім того згідно п.4.3 у випадку прострочення клієнтом сплати платежів товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Зазначений договір було укладено у вигляді електронного документу шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором «KL6628».

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з якою укладено договір №82460 від 26.09.2019 р. ідентифікований ТОВ "ЗАЙМЕР". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) «KL6628» 26.09.2019,15:04, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_4 .

Відповідно до повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, на платіжну картку НОМЕР_5 клієнта ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» 26.09.2019 о 15:04:05 год. було успішно перераховано кошти на суму 4000 грн. 00 коп.

Відповідно до листа АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» №БТ/Е-15153 від 20.04.2026 наданого на запит суду встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , банком емітована платіжна картка № НОМЕР_6 . Транзакція , здійснена 26.09.2019 на банківську картку № НОМЕР_6 в сумі 4000,00 грн. була успішною.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованої ТОВ «ЗАЙМЕР», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 82460 від 26.09.2019 становить 24220 грн. 00 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 2400 грн. 00 коп. заборгованість за пенею 17820 грн. 00 коп.

11.03.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ЗК-11032020 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» передає (відступає) позивачеві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «ЗАЙМЕР» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, укладеного 11.03.2020 №ЗК-11032020, сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 82460 від 26.09.2019 становить 24220 грн. 00 коп.

Відповідач добровільно заборгованість не погашає.

З Договору № 824960 від 26.09.2019 вбачається, що його укладено в електронній формі.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

На день розгляду справи в суді, зобов`язання відповідачем не виконане.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань згідно умов кредитного договору та порушив умови договору щодо строків сплати кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 24220 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., заборгованість за процентами 2400,00 грн., заборгованість за пенею 17820,00 грн.

Частково погоджуючись з доводами відповідача, суд зазначає наступне.

Суд приймає аргументи відповідача проте, що він як військовослужбовець має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 № 426/4264/19 викладено наступний правовий висновок.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Так, відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142 Міністерство інформує, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Початком військової служби військовозобов`язаних є день призову на військову службу у районному військовому комісаріаті, а для резервістів - день зарахування до списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінченням військової служби для резервістів та військовозобов`язаних є день виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінчення особливого періоду в Україні здійснюється у відповідності до рішення Президента України про демобілізацію, що визначається Указом Президента України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

ОСОБА_1 надано довідку 18.05.2026, видану начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 21 грудня 2016 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України по теперішній час.

Разом з тим, з розрахунку суми заборгованості за Договором № 82460 від 26.09.2019 року встановлено, що розмір заборгованості складає 24220,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 2400, 00 грн. - сума заборгованості по відсоткам, 17820,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Відсотки нараховані за період з 27.09.2019 року по 25.10.2019 рік, сума заборгованості за пенею нарахована за період з 26.10.2019 року по 03.02.2020 рік.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , як військовослужбовець має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не були надані будьякі докази на підтвердження звернення до ТОВ «Займер» з переліком документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142, для звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом і відмовою позивача у проведенні коригувань за кредитним договором.

Однак, у постанові КЦС Верховного Суд від 18.01.2023 у справі № 642/548/21 викладено висновок, що за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення пільг на позичальника.

Оскільки позивачем надано документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок заборгованості позичальника, на підставі якого суд, з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, позивачем неправомірно здійснено нарахування процентів за період з 27.09.2019 по 25.10.2019, що становить 2400,00 грн. та пені у розмірі 17820,00 грн., яка нарахована за період з 26.10.2019 по 03.02.2020 рік.

Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293, цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Договір укладено 26.09.2019 року, позов подано 25.02.2026 року, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону, доводи сторін та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 82460 від 26.09.2019 в сумі 24220 грн. 00 коп.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, те, що відповідач зобов`язання свої не виконав суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000 грн. 00 коп.

Доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів направлення йому досудової вимоги не є підставою вважати, що у позивача не виникло право дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів. Крім того, таке право у кредитора виникає в силу закону шляхом звернення з відповідним позовом до суду, чим і скористався позивач.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні із позовом до суду ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатив судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. Позовні вимоги задоволені частково (на 16,52%), відтак позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто на суму 439 грн. 83 коп.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надані (в копіях) укладений із Адвокатським об`єднанням «Апологет» Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, Акт № 660 надання послуг (правничої (правової) допомоги) від 13.02.2026, Детальний опис наданих послуг від 13 лютого 2026 до акту № 660 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, Ордер надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатом Усенко Михайло Ігорович. Відповідно до наданих документів вартість витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» складає 8000,00 гривень. Надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І. підтверджується наданими доказами, а тому позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» має право на відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу.

Однак, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимоги, тобто в сумі 1321 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, зареєстроване місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 82460 від 26.09.2019 в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, зареєстроване місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн. 83 коп. та витрат на правничу допомогу 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев