Рішення № 138270983, 15.07.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/657/25

Провадження по справі 2/281/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судових засідань Михальченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Лугини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року у розмірі 18740,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 року та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена у позові заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем боргових зобов`язань за вказаним договором, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача.

05.12.2026 року винесено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та призначення справи до судового розгляду.

13.01.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, витребувати у позивача оригінал електронних доказів: кредитного договору від 23.10.2021 № 3316515316-138706 з ТОВ "ІНКАСО ФІНАНС", а в разі його ненадання - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредитів відповідачу, судові втрати покласти на позивача. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відповідач зазначив, що він не укладав договір позики, сторони не узгодили усіх істотних умов договору. Жодних посилань на докази того, що відповідачем як позичальником вчинені певні дії, які б об`єктивно свідчили про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, разом з позовом не надано. Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є безпідставними. Позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам були розраховані вірно та з урахуванням законодавства, зокрема Закону України "Про споживче кредитування", яким обмежено розмір процентів по споживчим кредитам. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Правові підстави для стягнення з відповідача 9000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

20.01.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", подану позовну заяву задовольнити в повному обсязі. кредитний договір був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Ідентифікація здійснювалась в ІТС, яка належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даним кредитам. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Відповідач частково сплачував заборгованість, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він не отримував кредитних коштів, зокрема, не надав виписку по його картковому рахунку. У розрахунку заборгованості і первісного кредитора, і фактора чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Визначені договором умови нарахування відсотків на прострочену позику були прийняті позичальником, доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять, тому заявлені до стягнення відсотки підлягають стягненню у повному обсязі. Договори за якими позивач набув прав вимоги до відповідача не оскаржуються в судовому порядку, є дійсними, відповідають воля сторін та чинному законодавству. Отже, позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача. Клопотання відповідача про витребування документів є безпідставним, витребування документів є недоречним та необгрунтованим в межах даної справи. Витрати на правову допомогу, заявлені відповідачем, є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

20.01.2026 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, що становлять банківську таємницю, яке було задоволене ухвалою суду від 26.02.2026 року.

27.03.2026 року від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла витребувана інформація.

Представник позивача подав заяву про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом у встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України порядку.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 23.10.2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 3500,00 грн. шляхом перерахунку за реквізитами платіжної карти НОМЕР_1 , строком на 20 днів (до 12.11.2021 року включно), що підтверджується договором позики № 3316515316-138706, додатком № 1 до договору (графіком платежів), підписаними ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «F86NHXEM».

Паспорт споживчого кредиту продукту «Проста Позика», який долучено до договору ОСОБА_1 не підписаний і є додатком до Правил про надання коштів у позику.

Згідно п. 2.7 вказаного договору, плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначеному в п.п. 2.3 цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку кредитора й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом складає 1,95 % (п. 9.13 договору).

Згідно листа ТОВ «УІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 06.10.2025 року, листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260311/76497-БТ та випискою по рахунку, грошові кошти за вказаним договором в сумі 3500,00 грн. 23.10.2021 року були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач підписав електронний договір позики № 3316515316-138706 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та в той же день отримав кредитні кошти в сумі 3500,00 грн. на банківську карту, вказану ним в договорі.

ТОВ «Фінансова Компанія «ІНКАСО ФІНАНС» надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки та сплати процентів за користування коштами і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань.

З наданого ТОВ «Фінансова Компанія «ІНКАСО ФІНАНС» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року вбачається, що борг відповідача по даному договору станом на день відступлення прав вимоги (15.02.2022 року) становить 4860,00 грн. з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1360,00 грн. - заборгованість за відсотками. Сума погашена відповідачем 316,00 грн.

Як встановлено з договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22 від 15.02.2022 року та додатків до нього, акту прийому-передачі Реєстру боржників до вказаного договору, платіжного доручення право вимоги за кредитним договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «ІНКАСО ФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал»

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 по вказаному договору позики ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" на суму заборгованості 18740,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15240,00 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, що підтверджується договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року Реєстру боржників до зазначеного договору.

Суд погоджується з тим, що відповідач ОСОБА_1 не дотримався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, внаслідок чого за ним правомірно числиться заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 3500,00 грн. та заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 1360,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача нарахованої ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно умов договору позики № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року (п. 2.3), строк позики становить 20 діб, а датою повернення позики 12.11.2021 року включно. Таким чином, строк кредитування сплив 13.11.2021 року.

Позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для пролонгації строку договору позики, а отже, у позикодавця виникло право нарахування процентів за цим договором тільки у межах строку його дії до 12.11.2021 року.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За таких обставин, відсутні підстави для нарахування відповідачу відсотків за період з 13.11.2021 року по 10.01.2023 року.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року підлягають частковому задоволенню на суму 4860,00 гривень, з яких: 3500,00 грн. тіло кредиту; 1360,00 грн. заборгованість за відсотками.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року по справі №202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою, змін не зазнавала і в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року в сумі 4860,00 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги від 01.10.2025 року на суму 9000,00 грн., витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у відповідності до ст.141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (25,94%).

Керуючись ст. ст. 261,526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054,1082 ЦК України, ст. ст.10, 12,76,77,81,89,141,265,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором № 3316515316-138706 від 23.10.2021 року у розмірі 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 628,37 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2253,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Галина Свинченко