Рішення № 138270654, 16.07.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/512/26

Провадження № 2/168/369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.

за участю: секретаря судового засідання Сулеви Н.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник ТОВ «ФК "Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1085015 від 28 грудня 2019 року у розмірі 22794,68 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Крім цього, представник просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження. Проти винесення заочного рішення не заперечив.

Позов обґрунтовано тим, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №1085015. Згідно умов договору відповідачці було надано грошові кошти в розмірі 8 200,00 грн.

29 грудня 2020 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Міолан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки згідно договору №1085015 від 28 грудня 2019 року на суму 22 794,68,00 грн.

Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала. Тому представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надав: кредитний договір № 1085015 від 28 грудня 2019 року, довідку ТОВ «Міолан», анкету-заяву на кредит № 1085015, платіжне доручення № 13070154 від 28 грудня 2019 року ( на суму 800,00 грн.), розрахунок заборгованості ТОВ «Міолан», виписку з особового рахунку, договір про відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29 грудня 2020 року, претензію, установчі документи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», довідку АТ «Креді Агріколь Банк», виписку та витяг з ЄДР АО «Апологет», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг № Д/25870 від 14 квітня 2026 року, довіреність

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка будь-яких заяв та клопотань не подавала.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Призначив судове засідання на 09.40 год. 16 липня 2026 року. Витребував в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачці карткового рахунку та виписку по ньому.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачка ОСОБА_1 отримала 27 червня 2026 року. Що підтверджується поштовим повідомленням. Крім цього, відповідачка повідомлялася про розгляд справи в суді шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.

Будь-яких клопотань та заперечень до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Фактичні обставини встановлені Судом.

Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №1085015 (надалі- Договір). Договір укладено у вигляді електронного документа, підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором R80466.

Згідно умов договору відповідачці було надано грошові кошти в розмірі 8 200,00 грн. Строк кредиту 30 днів, термін повернення кредиту 27 січня 2020 року. Комісія за надання кредиту 984,00 грн. (12,00 % від суми кредиту). Проценти за користування кредитом у розмірі 3690,00 грн, які нараховуються за фіксованою ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.

Первинний кредитор ТОВ «Мілоан» повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти в розмірі 8200,00 грн на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №13070154 від 28.12.2019 року та інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк».

29 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ (p. 15).

У зв`язку з цим Позивач набув статусу нового кредитора та права вимоги до Відповідача за Кредитним договором №1085015.

Відповідачка частково здійснила погашення заборгованості: 27 січня 2020 року погасила 246,00 грн. тіла кредиту, 467,40 грн. процентів, 246,00 грн. -комісії за управління та обслуговування кредиту, 04 лютого 2020 року погасила 397,70 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 397,70 грн. тіла кредиту, 1 032,22 грн. процентів. Всього було сплачено відповідачкою 643,70 грн. тіла кредиту, 1 499,62 грн. процентів, 643,70 грн. - комісії за управління та обслуговування кредиту.

Відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредит у встановлений строк (до 27 січня 2020 року) повністю не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач просить стягнути з відповідачки загальну заборгованість у розмірі 22 794,68 грн. (станом на 14 квітня 2026 року), яка складається з: простроченого тіла кредиту 7556,30 грн; простроченої комісії 984,00 грн; прострочених процентів 10 738,64 грн; пені/штрафів 3515,74 грн.

Оцінка Суду

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положення частини 1 статті 1078 ЦК України передбачають, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачкою. Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Оцінюючи правомірність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають лише частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Позивач вимагає стягнення процентів у розмірі 10 738,64 грн, нарахованих за ставкою 1,5% на день, у тому числі за період після закінчення строку дії договору, після 27 січня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України (ЦК України) кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим, Суд враховує імперативну правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Верховний Суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування (в даному випадку - після 27 січня 2020 року.

Після закінчення договірного строку, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, правовідносини сторін переходять з правомірних в охоронні. Наявність судового спору чи факт неповернення коштів не продовжує дію договору. За період після 27 січня 2020 року кредитор мав право нараховувати лише кошти на підставі статті 625 ЦК України (інфляційні витрати та 3% річних), проте позивач таких вимог у позові не заявив.

Таким чином, нарахування щоденних договірних процентів поза межами строку кредитування є незаконним. З відповідачки підлягають стягненню проценти виключно в межах строку дії договору (з 28 грудня 2019 року по 27 січня 2020 року), що згідно з пунктом 1.5.2 договору становить фіксовану суму 3 690,00 грн.

А тому, позовну вимогу щодо стягнення нарахованих процентів у сумі 10 738,64 грн. слід задовольнити частково лише в сумі 3690,00грн. А в задоволенні стягення решти процентів в сумі 7 048,64 грн. слід відмовити.

Крім цього, дослідивши надану позивачем «Відомість про щоденні нарахування та погашення», суд встановив, що починаючи з 31 січня 2020 року Кредитор здійснював подвійне щоденне нарахування коштів. Зокрема, в один і той самий день проводилося «нарахування процентів» у розмірі 119,31 грн. та одночасно ще одне «нарахування процентів» у розмірі 159,08 грн.

Суд констатує, що сума 119,31 грн. є базовим щоденним процентом (1,5% від залишку тіла), а сума 159,08 грн відповідає розміру 2,0% від суми заборгованості, що згідно з п. 4.1 договору є пенею за прострочення зобов`язання.

З відомостей про нарахування вбачається, що 27 січня 2020 року та 04 лютого 2020 року Кредитором безпідставно нараховано «комісію за управління та обслуговування кредиту» на суми 246,00 грн. та 397,70 грн.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору чітко встановлено єдиний вид комісії- одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 984,00 грн. Будь-яких інших комісій за «управління» чи «обслуговування» індивідуальна частина договору не містить. Відтак, нарахування вказаних сум є безпідставним, а вимога позивача про стягнення загальної суми комісії понад 984,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача пені 3 515,74 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов`язання Відповідачем розпочалося 28 січня 2020 року, тоді як обмежувальні заходи у виді карантину були запроваджені на території України з 12 березня 2020 року.

Відповідно до вимог пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, кредитодавцю забороняється здійснення нарахування штрафу, пені за укладеними договорами про споживчий кредит. Таким чином, будь-які нарахування пені, здійснені позивачем (первинним кредитором) після 12 березня 2020 року, є протиправними та нікчемними в силу закону.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 3 515,74 грн. як заборгованість станом на 14 квітня 2026 року, без надання належного, чіткого та хронологічного арифметичного розрахунку пені, яка була нарахована виключно за період з 28 січня 2020 по 11 березня 2020 року (до запровадження карантину).

Оскільки наданий Позивачем розрахунок неустойки очевидно включає в себе тривалий період дії законодавчої заборони на її нарахування, а окремий розрахунок за період до 12 березня 2020 року в матеріалах справи відсутній, суд позбавлений можливості самостійно виокремити та обрахувати правомірну частину штрафних санкцій, оскільки збирання доказів та формування розрахунків за позивача не входить до повноважень суду.

Бо позивачем при розрахунку пені у сумі 3 515,74 грн. не було враховано обмежувальні заходи у виді карнтину на території України з 12 березня 2020 року та нараховувалась пеня.

З огляду на суперечливість, необґрунтованість та недоведеність заявленого розміру штрафних санкцій, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 3515,74 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Слід стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1085015 від 28 грудня 2019 року у розмірі 12 230,30 грн., з яких: 7556,30 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3 690,00 грн. - заборгованість по відсотках, 984,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення решти процентів в розмірі 7 048,64 грн. та пені/ штрафу в розмірі 3 515,74 грн. необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., представник позивача надав: виписку та витяг з ЄДР АО «Апологет», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг № Д/25870 від 14 квітня 2026 року.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Що узгоджується з позицією Верховного Суду (постанова від 03 жовтня 2019 року справа № 922/445/19, додаткова постанова від 16 червня 2022 року справа № 873/244/21).

Враховуючи наведене, клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу слід задовольнити. Та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Що, враховуючи ціну позову, становить 3 328,00 грн.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при подачі до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. з врахуванням коефіцієнта 0,8.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 12 230,30 грн., що становить 53,65 % від заявленої позивачем суми 22 794,68 грн. (12 230,30 грн * 100 / 22 794,68 грн.= 53,65%), відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 1 428,38 грн. ( 2 662,40 * 53,65 / 100 = 1 428,38).

Керуючись статтями 76 - 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі статей 509, 512, 525, 526, 610, 628, 629, 634, 1049,1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвоката Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1085015 від 28 грудня 2019 року в розмірі 12 230,30 (дванадцять тисяч двісті тридцять гривень 30 копійок) гривень, з яких: 7 556,30 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість гривень 30 копійок) гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3 690,00 (три тисячі шістсот дев`яносто) гривень- заборгованість по відсотках, 984,00 (дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 428,38 (одна тисяча чотириста двадцять вісім гривень 38 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень.

На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті 16 липня 2026 року в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: 9029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, 4 поверх; ЄДРПОУ 41557199.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В.Малюта