Рішення № 138270607, 14.07.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/400/26

Провадження № 2/162/346/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 липня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі судді Глинянчука В.Д., за участі секретаря судового засідання Смаль Т.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

Цей позов надійшов до Любешівського районного суду Волинської області через підсистему «Електронний суд» 15 травня 2026 року.

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 20 травня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі. Постановлено розглянути справу 22 червня 2026 року з повідомленням сторін. У зв`язку з неналежним повідомленням відповідача розгляд справи відкладався.

На призначену дату судового розгляду сторони не з`явилися.

Представник позивача Пархомчук С.В. у позовній заяві клопотав розглянути справу у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив. Крім цього, від представника позивача 10 червня 2026 року надійшла заява про компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, будь-яких заяв, клопотань суду не подав.

Ухвалою від 14 липня 2026 року постановлено провести заочний розгляд цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

2. Стислий виклад позиції позивача у позовній заяві.

Позов умотивовано тим, що 24 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено кредитний договір № 275377 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4 тисячі гривень, дата надання кредиту: 24 січня 2025 року; строк кредиту 90 днів; валюта кредиту: гривня; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.

ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі.

Натомість ОСОБА_1 свого обов`язку з повернення грошових коштів належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Клай Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Венера Фінанс») 19 грудня 2025 року укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості становить 7592 гривні, яка складається : 4 тисячі гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592 гривні прострочена заборгованість за відсотками, 1 тисяча гривень послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Крім вказаних сум, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2662,4 гривні, пов`язані з оплатою судового збору, та 15500 гривень на професійну правничу допомогу.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв по суті справи не подав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 275377 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був підписаний за допомогою електронного одноразового ідентифікатора. Договором передбачено такі умови: сума виданого кредиту становить 4 тисячі гривень, дата надання кредиту 24 січня 2025 року; строк кредиту 90 днів; валюта кредиту гривня; відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

При укладенні договору відповідач вказав реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації про здійснення переказу ТОВ «ПрофітГід» о 09 годині 26 хвилин 24 січня 2025 року ТОВ «Клай Інвест» перерахувало ОСОБА_1 на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 тисячі гривень, транзакція № 43770-35707-33364.

ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Натомість ОСОБА_1 свого обов`язку з повернення грошових коштів належним чином не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» 19 грудня 2025 року укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості становить 7592 гривні, яка складається з 4 тисячі гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592 гривні прострочена заборгованість за відсотками, 1 тисяча гривень послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

5. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК) засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Відповідно до частин першої-восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Суд констатує, що відповідач ОСОБА_1 у належний спосіб прийняв пропозицію ТОВ «Клай Інвест» щодо укладання договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту в сумі 4 тисячі гривень. При цьому відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування, прийняв пропозицію, підписав кредитний договір та отримав вказані кошти шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок. Таким чином, вимоги позивача у частині стягнення тіла кредиту та відсотків підлягає до повного задоволення.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень.

На виконання вимог, зокрема пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в пункті 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, суд виснував, що умовами укладеного кредитного договору про обов`язок відповідача сплачувати позивачу плату за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості по суті встановлено плату за дії, які вчиняються позичальником на користь кредитодавця, є прямою економічною метою останнього і не становлять платної банківської послуги. А тому, такі умови кредитного договору є нікчемними.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості слід відмовити.

6. Питання розподілу судових витрат.

Позивач при поданні позову сплатив 2662,4 гривень судового збору, які у зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до статті 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (86,83 %).

Крім цього, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15500 гривень .

Вирішуючи це питання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першою, другою статті 137 ЦПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

В цьому випадку заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 15500 гривень підтверджується: договором про надання правничої допомоги від 09 квітня 2026 року, копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18 липня 2019 року, актом про отримання правничої допомоги від 08 червня 2026 року, платіжною інструкцією № 2467 від 08 червня 2026 року.

Між тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3 тисячі гривень, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

7. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265, 282 ЦПК, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 275377, що укладений 24 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та відповідачем, у сумі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні, з яких 4000 (чотири тисячі) гривень сума боргу (тіло кредиту), 2592 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві ) гривні проценти.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 2311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 76 копійок судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви, у розмірі 350 (триста п`ятдесят) гривень 64 копійки залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс».

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 3000 (три тисячі) гривень судових витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Найменування позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»; місцезнаходження: 03115, вулиця Львівська, будинок № 23, офіс № 703, місто Київ; ЄДРПОУ позивача: 43561872.

Ім`я відповідача: ОСОБА_1 ; місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Глинянчук