Рішення № 138269070, 16.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/7327/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Лукашової О.Б.,

за участю секретаря Костючок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

Визнати протиправною та скасувати постанову від 16.06.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні № 79157910.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення у справі № 620/14456/24 стягувачу, зокрема, з 01.05.2024 проведено перерахунок пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування''. Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 01.05.2024 становить 14254,75 грн. Тобто, рішення суду у справі № 620/14456/24 в частині здійснення перерахунку пенсії виконане повністю. Виплата по рішенню суду здійснювалось у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій(щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». В автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі) обліковується нарахована сума доплати на виконання рішення суду у справі № 620/14456/24 за період з 01.05.2024 по 30.06.2026 у розмірі 75251,56 грн. Додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням на загальну суму 18774,00 грн. Станом на 25.06.2026 залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 620/14456/24, складає 56477,56 грн. Невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати грошових коштів у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При виконанні судового рішення у справі Головне управління вжило всіх можливих та залежних від нього заходів, спрямованих на його виконання, зокрема, щодо перерахунку пенсії та нарахування доплати по рішенню суду. За таких умов відсутня недобросовісність у діях Головного управління, що свідчила б про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Третя особа в поясненнях зазначає про невиконання боржником рішення суду та про безпідставність позовних вимог.

Ухвалою від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Ухвалою також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач та третя оосба просили розгляд справи провести без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 620/14456/24 відмовлено у задоволенні позову стягувача до Головного управління.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі № 620/14456/24 задоволено апеляційну скаргу стягувача. Суд вирішив: Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги стягувача задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління при проведенні щорічного перерахунку (індексації) та виплаті пенсії за віком стягувачу, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', щодо незастосування передбаченого ч. 2 ст. 40, ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016-2017 роки - 5377,90 грн. шляхом його збільшення на коефіцієнти відповідно до постанов КМУ, починаючи з 30.04.2024. Зобов`язати Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначену стягувачеві згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', застосувавши передбачений ч. 2 ст. 40, ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016-2017 роки - 5377,90 грн., та коефіцієнти збільшення відповідно до постанови КМУ, починаючи з 30.04.2024.

Постановою Верховного Суду від 27.10.2025 касаційну скаргу стягувача задоволено частково. Суд вирішив: Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовну заяву стягувача до Головного управління про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01 березня 2019 року до 30 квітня 2024 року залишити без розгляду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 виправлено по тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 року описку, а саме: викладено абзац п`ятий резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначену стягувачу згідно з Законом України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'', застосувавши передбачений ч. 2 ст. 40, ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за два календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, а саме за 2016-2017 роки - 5377,90 грн., шляхом його збільшення, на коефіцієнти: 1,17 - у 2019 році відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124, 1,11 - у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251, 1,11 - у 2021 році відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127, 1,14 - у 2022 році відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118, 1,197 - у 2023 році відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168, 1,0796 - у 2024 році відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185, починаючи з 30.04.2024».

На виконання вказаного рішення суду стягувачу проведено перерахунок пенсії та нараховано суму доплати за період з 01.05.2024 по 30.06.2026 у розмірі 75251,56 грн.

Додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість. Станом на 25.06.2026 залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 620/14456/24, складає 56477,56 грн.

16.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Яною Олексіївною винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні №79157910, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Відповідно до вказаної постанови станом на 16.06.2026 рішення суду не виконано та не надано доказів наявності поважних причин невиконання.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Тобто виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як було встановлено судом, на виконання рішення суду у справі №620/14456/24 стягувачу проведено перерахунок пенсії та нараховано суму доплати за період з 01.05.2024 по 30.06.2026 у розмірі 75251,56 грн. Додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість. Станом на 25.06.2026 залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 620/14456/24, складає 56477,56 грн.

В оскаржуваній постанові державний виконавець встановив, що станом на 16.06.2026 рішення суду не виконано та не надано доказів наявності поважних причин невиконання. Інформація про стан виконання рішення, а також про конкретні заходи вжиті на його виконання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не надало та поважних причин невиконання не повідомило.

Суд звертає увагу, що за змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Саме на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладено обов`язок вживати передбачених Законом №1404-VII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню та в разі наявності підстав та у випадках передбачених Законом №1404-VII накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб, тоді як суд, здійснюючи контроль за законністю рішень таких органів та не може підміняти їх повноваження та у межах справи про оскарження рішення державних виконавців на власний розсуд визначати підстави для їх прийняття.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, суд має надати правову оцінку саме тим обставинам, які були покладені відповідачем в основу його прийняття, і не має підстав досліджувати інші обставини щодо наявності чи відсутності підстав для накладання штрафу.

За усталеною практикою Верховного Суду суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, яке оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що безпосередньо зазначені у відповідному акті, оскільки за іншого підходу такий орган державної влади мав би можливість самостійно та довільно змінювати або доповнювати мотиви своїх дій (рішень) уже після їх прийняття, що є несумісним із принципами правової визначеності та належного урядування.

У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надавати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та безпосередньо наведені у такому рішенні.

Проте постанова державного виконавця про накладення штрафу від 16.06.2026 у виконавчому провадженні №79157910 не містить обгрунтувань в чому полягає невиконання органом Пенсійного фонду рішення суду. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вжитих відповідачем заходів для з`ясування стану виконання рішення суду та поважності/неповажності причин не виконання.

З огляду на викладене, судом враховується, що, як було зазначено вище, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що державний виконавець до винесення постанови про накладання штрафу не з`ясував стан виконання рішення суду та причини невиконання рішення суду, а отже передчасно виніс постанову про накладання штрафу.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн від 16.06.2026 у виконавчому провадженні №79157910.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач: Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України ( вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40014, код ЄДРПОУ 43316700 ).

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА