Рішення № 138268028, 16.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1652/26

Провадження № 2-а/591/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, 3-х осіб: відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції, Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, 3-х осіб: відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і свої позовні вимоги мотивує тим, що поліцейським відділом поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області сержантом поліції Трофименко Максимом Вікторовичем неправомірно складено відносно позивача постанову серії ЕНА №6634357 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.. У постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом в темну пору доби із не освітленим заднім номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що перед виїздом перевірив стан всіх світлових приладів, які були справними, несправність лампи освітлення номерного знаку виникла в дорозі під час руху. Зазначає, що не заперечує факту виникнення в дорозі несправності лампи освітлення заднього номерного знаку, однак наполягає на тому, що він не міг передбачити, що під час руху виникне технічна несправність лампи освітлення заднього номерного знаку і не мав можливості виявити таку несправність під час руху, оскільки автомобіль не обладнано спеціальними засобами повідомлення водія про несправність освітлення заднього номерного знаку, а конструкція дзеркал заднього виду та кріплення заднього знаку заднього виду не дає можливості водію під час руху виявити несправність освітлення заднього номерного знаку. При цьому порушення було усунуто одразу на місті зупинки, що свідчить про відсутність умислу позивача приховувати номерний знак. Тому в його діях відсутня вина і умисел. Вказує, що під час виїзду з гаражу перевірив всі освітлювальні прилади, лампочки були в робочому стані, підсвітка заднього номерного знаку працювала, лампочка світилась, номерний знак був освітленим. Водночас, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції позивач невідкладно вжив заходів щодо усунення несправності, що передбачено законом. Крім того, всупереч вимогам Інструкції №1395, розділ VIII якої встановлює особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 121 КУпАП, інспектором не було складено на місці зупинки жодних Актів відповідності технічного стану транспортного засобу. Також відповідачем невірно визначено правову кваліфікацію ймовірного правопорушення виходячи з фабули порушення, вказаної в постанові. Інспектори могли кваліфікувати вказані дії порушенням виключно на підставі ч. 1 ст. 121 КУпАП, як несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби, однак, аж ніяк не за ч.1 ст.121-3 КУпАП, як керування з неосвітленим номерним знаком, оскільки в фабулі постанови зазначено керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненими, що не дає чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів. Позивач просить скасувати постанову від 08.02.2026 серії ЕНА №6634357 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та повернути йому грошові кошти сплачені ним в якості штрафу та стягнути судові витрати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позову. Посилався на пояснення поліцейського ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Трофименка М.В., який вказує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 , номерний знак якого був неосвітлений, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР. Беззаперечним доказом вини позивача є відеозапис. На місці розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що також відображено на відеозапису. Позивач мав можливість на місці ознайомитися з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заяви клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень у користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у тому числі і правом на правову допомогу, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відео фіксації. При винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення дотримані всі вимоги чинного законодавства України, порушень прав позивача не допущено. Позивач не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, однак ним не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що позивач сплатив суму штрафу на місці, що підтверджує визнання вини позивача. Заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу з підстав співмірності та реальності.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати з участю сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Учасники в судове засідання з`явились, підтримали свої доводи, викладені в заявах по суті.

Судом встановлено, що 08 лютого 2026 року поліцейським відділу поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області сержантом поліції Трофименко Максимом Вікторовичем прийнято постанову серії ЕНА №6634357 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн..

Відповідно до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що 08 лютого 2026 року о 19:27 по вул. Центральна в селищі Степанівка Сумського району водій керував транспортним засобом керував транспортним засобом в темну пору доби із неосвітленим заднім номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9.в. ПДР керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншим предметом чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, порушення зафіксовано на нагрудний відеореєстратор ГПУ 2937.

Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження постанови за статтею 289 КУпАП позивачу роз`яснено, копію постанови вручено, про свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові.

Як вбачається з квитанції № 81607855 від 08.02.2026 року, ОСОБА_1 було сплачено штраф в сумі 1190,00 грн. на місці зупинки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша і друга статті 121-3).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами 2 та 5 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.20.2001 №1306 (далі - ПДР).

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.5 ПДР України зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.3. «а» ПДР України перед виїздом водій зобов`язаний перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Пунктом 2.9. «в» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе виключно за умови належного доведення усіх елементів складу адміністративного правопорушення та з безумовним дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком у темну пору доби. Разом із тим, як убачається зі змісту самої постанови, позивачу фактично ставиться у вину не відсутність освітлення номерного знаку як умисне діяння, а те, що водій керував транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим. Таким чином оскаржувана постанова містить неточності формування звинувачення.

Судом в нарадчій кімнаті було досліджено наданий відповідачем відеозапис події, з якого вбачається, що транспортний засіб позивача стоїть на узбіччі, на номерний знак направлено світло патрульного автомобіля, номерний знак не забруднений та не закритий сторонніми предметами, символи номерного знаку видно. Після зауваження працівника поліції про несправність підсвітки номерного заднього номерного знаку водій одразу усунув несправність, при цьому зазначив, що під час виїзду все працювало справно. Крім того, матеріали відеофіксації не містять беззаперечних доказів наявності у діях водія умислу на приховування номерного знаку чи керування автомобілем із завідомо неосвітленим знаком, що є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за вказаною статтею.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях позивача саме того складу адміністративного правопорушення, який передбачений частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Суд також бере до уваги доводи позивача про неправильну правову кваліфікацію інкримінованих дій. Так, зміст постанови фактично вказує на умисні дії водія щодо приховування номерного знаку іншим предметом з метою приховання номерного знаку, проте позивачу ставиться у провину керування транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком, що за певних умов може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, що має несправності, зокрема, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби)), однак не свідчить автоматично про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи суд не вправі самостійно змінювати кваліфікацію дій особи на іншу статтю КУпАП, оскільки це виходило б за межі предмета судового контролю та порушувало б принцип правової визначеності.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №607/7987/17 зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення суб`єктом владних повноважень рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Суд враховує, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності винесеної постанови та дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Однак належних та достатніх доказів на підтвердження наявності саме складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена без належного з`ясування усіх обставин справи, за недоведеності складу адміністративного правопорушення та з істотним порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно статті 380 КАС України суд одночасно за наслідками розгляду справи може вирішити питання про поворот виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 30 Закону 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 532,48 грн. відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції, який підлягає стягненню з відповідача за правилами статті 139 КАС України.

Позивачем надано копію договору № 2026-02-10 від 10.02.2026 про надання правничої допомоги, з зазначенням суми договору. Такі витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 134 КАС України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6634357 від 08.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. вул. Герасима Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. вул. Герасима Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму штрафу, сплаченого згідно квитанції № 81607855 від 08.02.2026 року в сумі 1190,00 (тисяча сто дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. вул. Герасима Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу сумі 4000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 липня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО