Ухвала суду № 138267715, 10.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1335/26

Провадження № 1-кп/456/338/2026

УХВАЛА

про зміну запобіжного заходу

10 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий в об`єднаному кримінальному провадженні по обвинувальних актах у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140120000061 від 23.01.2026, №42026142410000150 від 19.05.2026 та №12026141130000130 від 12.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нові Білокоровичі, Олевського району, Житомирської області, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, -

встановив:

На розгляді Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває об`єднань кримінальне провадження по обвинувальних актах у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140120000061 від 23.01.2026, №42026142410000150 від 19.05.2026 та №12026141130000130 від 12.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України.

Захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в якому просить змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 , в частині невизначення розміру застави; визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн; альтернативно, у разі якщо суд вважатиме зазначений розмір недостатнім, визначити інший розмір застави в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, який не буде завідомо непомірним для обвинуваченого; у разі внесення застави - звільнити ОСОБА_4 з-під варти та покласти на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту проживання або місця фактичного перебування без дозволу суду; у разі визначення місця подальшого проходження військової служби прибути до відповідної військової частини за розпорядженням уповноважених органів та не залишати місце проходження служби без дозволу командування і суду; повідомляти суд про зміну місця проживання, перебування або місця проходження служби; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім випадків участі у процесуальних діях або судових засіданнях; здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, якщо такі документи наявні; утримуватися від керування транспортними засобами без наявних законних підстав та відповідного права керування; виконувати інші обов`язки, які суд визнає необхідними та пропорційними.

В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2026 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 06.08.2026 року включно, без визначення розміру застави. Під час вирішення питання про продовження тримання під вартою сторона обвинувачення у клопотанні від 08.06.2026 року посилалася, зокрема, на положення ч. 8 ст. 176 КПК України та абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України як на правову підставу для застосування тримання під вартою без альтернативи застави. 24.06.2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 176 КПК України. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України, ч. 8 ст. 176 КПК України, якою під час дії воєнного стану щодо військовослужбовців, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, передбачалося застосування виключно тримання під вартою. Конституційний Суд України зазначив, що безальтернативне застосування тримання під вартою до військовослужбовців, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним із Конституцією України, оскільки позбавляє суд можливості здійснити індивідуальну оцінку особи, ризиків, обставин кримінального провадження та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. У клопотанні прокурора від 08.06.2026 року наведено загальні ризики за п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас ці ризики не доводять неможливості визначення застави, оскільки не містять індивідуального обґрунтування, чому саме застава разом із процесуальними обов`язками не здатна забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 . З матеріалів, на які посилається сторона обвинувачення, вбачається, що 24.03.2026 року ОСОБА_4 самостійно, з власної ініціативи, прибув до Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області. Тобто особа не була затримана під час переховування, а самостійно припинила тривалий епізод неявки, що прямо вказує на відсутність ризику переховування. Прокурор не навів даних про будь-які спроби ОСОБА_4 впливати на свідків, погоджувати показання, погрожувати свідкам або іншим чином перешкоджати отриманню показань. Значна частина доказової бази, на яку посилається сторона обвинувачення, має документальний характер. Немає даних, що ОСОБА_4 підробляв документи, намагався знищити докази, погоджував позиції з іншими особами або вчиняв будь-які процесуально значущі дії, спрямовані на унеможливлення судового розгляду. ОСОБА_4 заявляє про готовність продовжити військову службу. Наявна письмова згода військової частини НОМЕР_1 на його прийняття для подальшого проходження військової служби. Ця обставина має істотне значення для оцінки ризику ухилення, оскільки вказує на готовність особи перебувати під контролем командування та виконувати військовий обов`язок у правовий спосіб.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні, кожен окремо, клопотання підтримали з мотивів наведених у ньому.

Прокурор заявлене клопотання не заперечив, однак заперечив щодо запропонованого стороною захисту розміру застави.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з роз`яснень пленуму Верховного суду України, наданих у п.20 Постанови №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і судового слідства» при обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» судом визнано порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у цій справі, оскільки переховування заявника протягом одного року було для органів влади достатньою причиною для тримання його під вартою на час попереднього слідства та судового слідства, тяжкість пред`явлених йому обвинувачень та ризик його втечі були єдиними підставами для суду не змінювати обраний заявнику запобіжний захід. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. справи «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), № 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та «І. А. проти Франції» (I. A. v. France), № 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII). До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. справу «Іловецький проти Польщі» (Ilowiecki v. Poland), № 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року). Жодних таких підстав у справі, що розглядається, суди не зазначили. Крім того, національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, і органи влади, посилаючись головним чином на серйозність пред`явлених заявнику обвинувачень, продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати «відповідними і достатніми».

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 квітня 2026обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави до 28 червня 2026 року.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі від 08 червня 2026 року дію зазначеного запобіжного заходу продовжено до 06 серпня 2026 року включно.

Вирішуючи дане клопотання, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 визнано неконституційною частину восьму статті 176 КПК України, обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, оскільки є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, має намір продовжити військову службу в Збройних силах України, значний час перебування особи під вартою, думку прокурора, який проти визначення розміру застави не заперечив.

Відтак зважаючи на ці обставини суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення такого клопотання та визначення у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , вважаю за необхідне визначити заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 грн, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до підозрюваного поряд з запобіжним заходом у виді тримання під вартою, альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 201, 371-372, 395 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задоволити частково.

Змінити запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 , визначивши у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому ОСОБА_4 , заставу у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742 , банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA918201720355299001500000757.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання та проходження служби;

- утримуватися від спілкування з особами, які проходять свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 серпня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово суддю Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у випадку невиконання ним вищезазначених обов`язків йому може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки.

У разі невиконання обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Скерувати копію ухвали у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 16:00 год. 15 липня 2026 року.

Копію ухвали після виготовлення повного тексту надіслати для відома учасникам кримінального провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1